2. Торгівля кооперованою продукцією

До форм торгівлі кооперованою продукцією відносяться: виробнича і збутова кооперація, виробничо-збутова і її різновид – торгівля у складі консорціумів, а також комплектація імпортних закупівель деталями і вузлами виробництва країни-імпортера.

Особливістю виробничої кооперації є те, що вузли і деталі виготовляються не для ринку взагалі, а за завданням і технічними вимогами конкретних замовників.

Зовнішньоторговельні контракти, якими оформляється постачання такої продукції, носять підрядний характер. Вони передбачають відповідальність постачальників за якість матеріалів, що застосовуються, містять право замовника відмовитися від контракту, якщо постачальник не приступить своєчасно до виготовлення продукції або виконує замовлення неналежним чином за якістю або термінами постачання.

Об’єктами виробничої кооперації є: технологічні процеси, продукція машинобудування, АСУ тощо.

Збутова кооперація – співпраця незалежних виробників, які вкладають кошти у спільні підприємства зі збуту продукції, що випускається ними, проводять спільні рекламні кампанії, готують загальні техніко-економічні пропозиції, використовують збутові мережі один одного.

Метою виробничо-збутової кооперації є спільна розробка нових видів продукції, спеціалізація країн на виробництві вузлів і деталей, роздільний випуск продукції і співпраця у її збуті на ринку.

Різновидом виробничо-збутової кооперації є торгівля у складі консорціумів, тобто тимчасових союзів господарсько-відособлених компаній, які створюються для підвищення технічної і комерційної конкурентоспроможності продукції фірм, що беруть участь у конкурентній боротьбі за отримання замовлень на постачання великих партій товару і виконання підрядних робіт зі спорудження промислових та інших об’єктів.

Приймаючи участь в консорціумах, компанії забезпечують отримання великих прибутків за рахунок виробничої кооперації, розподіляючи виготовлення окремих частин або видів обладнання між постачальниками, що володіють найкращими умовами виробництва, здатними виготовити їх з найменшими витратами при високих технічних характеристиках і якості.

Комплектація імпортних закупівель вітчизняною продукцією є одним із різновидів виробничо-збутової кооперації з іноземними постачальниками. Вона забезпечує імпортеру такі переваги:

• зниження валютних витрат на величину вартості комплектуючих виробів;

• зменшення залежності від іноземних постачальників запасних частин;

• збереження валютних витрат на придбання запасних частин.

2. Зустрічна торгівля

Останнім часом досить широкий розвиток у практиці зовнішньої торгівлі отримали операції зустрічної торгівлі, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг, що пояснюється загостренням проблеми збуту, прагненням країн розвивати свій експорт і уникнути незбалансованості платіжних балансів.

Зустрічна торгівля передбачає повний або частково збалансований обмін товарами (послугами), зафіксований у єдиних або парно пов’язаних угодах і контрактах. Вона забезпечує економію вільно конвертованої валюти і дозволяє виходити на зовнішні ринки з продукцією, експорт якої у формі незв’язаної торгівлі вельми скрутний.

Продавці заради можливості продажу своїх товарів ідуть на те, щоб одержати від покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використають у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці ж, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту.

Основні форми зустрічної торгівлі:

• бартерні операції,

• зустрічна закупівля,

• викуп застарілої техніки,

• операції з давальницькою сировиною,

• компенсаційні угоди.

Бартерні операції – найбільш традиційний різновид зустрічної торгівлі, що являє собою безвалютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, який оформляється єдиним контрактом.

Оцінка товару проводиться з метою створення умов для еквівалентності обміну, митного обліку, визначення страхових сум у разі знищення або пошкодження товару, оцінки претензій, нарахування санкцій.

Умовами еквівалентності товарообігу є обмін товарами за світовими або договірними (на основі світових) цінами.

Головною причиною застосування бартерних операцій є валютні проблеми: або нестача конвертованої валюти, або нестійкість національної валюти. Ці причини лежать в основі збільшення питомої ваги бартерних операцій у зовнішній торгівлі країн світу.

Зустрічна закупівля здійснюється за рахунок зобов’язань, що прийняті експортерами у контрактах на продаж основних товарів.

У більшості випадків експортери приймають на себе зустрічні зобов’язання із закупівлі під тиском імпортерів. Ці зобов’язання фіксуються у експортному контракті і їх виконання гарантується штрафними санкціями. Експортні контракти можуть включати різні варіанти зустрічних зобов’язань: містити перелік товарів, що підлягають зустрічній закупівлі, визначати вартісний обсяг зустрічних зобов’язань в конкретній сумі у валюті або в відсотковому відношенні до суми основного експортного контракту. Ефективність реалізації зустрічних зобов’язань залежить від конкретності їх умов.

Викуп застарілої техніки при збуті нових моделей є одним з ефективних засобів збільшення обсягу продажу і найбільш широко застосовується при збуті легкових автомобілів, сільськогосподарської і обчислювальної техніки, авіалайнерів, морських судів.

Здійснюване урядами промислово розвинутих країн стимулювання експорту дозволяє компаніям отримувати запланований прибуток при викупі, обновленні і повторному збуті застарілої техніки.

Внаслідок нерівномірного розвитку продуктивних сил і різної наявності природних ресурсів країни володіють різними потужностями з видобутку і переробки сировини. Це обумовлює необхідність укладання контрактів, за якими одна сторона зобов’язується експортувати початкову сировину і імпортувати продукти її переробки або готову продукцію, а інша – своїми засобами переробляти цю сировину, звану давальницькою. Операції з давальницькою сировиною мають ознаки зустрічної торгівлі, вони є збалансованими, безвалютними і заздалегідь оціненими.

Торгівля на основі компенсаційних угод отримала широкий розвиток між країнами, що розвиваються, і промислово розвинутими країнами.

Компенсаційні угоди являють собою відшкодування кредитів і послуг на певних умовах і у встановлені терміни.

Розрізняють комерційну і промислову компенсацію.

При комерційній компенсації угоди укладаються на товарообмінній основі: сторони обмінюються списками товарів, що взаємно поставляються, з вказівкою їх кількості і цін та здійснюють операції типу бартерних або зустрічної закупівлі.

Промислова компенсація передбачає спорудження промислового об’єкта, постачання для нього комплектного обладнання з оплатою товарами, що вироблені на цьому об’єкті, або валютними коштами, котрі отримані від їх продажу.

На відміну від звичайної експортно-імпортної операції, яка передбачає обмін товарів на зумовлений грошовий еквівалент, при компенсаційній операції відбувається обмін товарів певної вартості на інші товари і послуги. Компенсаційним договором на здійснення такої операції може передбачатися часткове грошове покриття товарів, що закуповуються. Це відрізняє компенсаційну операцію від бартерної, при якій між сторонами відбувається взаємне постачання товарів без використання якої-небудь іншої форми задоволення інтересів сторін.