Лабораторна робота 11 Машини та обладнання для підтримання параметрів мікроклімату

Мета роботи: навчитись проводити оцінку параметрів мікроклімату приміщень, вивчити правила користування вимірювальними приладами на прикладі установки ПВУ-4, теплогенератора ТГ-1,5 і котла-пароутворювача КВ-300М; вивчити будову процес роботи обладнання для створення і підтримання мікроклімату.

Обладнання: діючий фрагмент комплекту ПВУ-4, тепловентилятор ТВ-6,0, теплогенератор ТГ-1,5, котел КВ-300М, плакати, схеми, вимірювальні прилади (термометр, психрометр, кататермометр, анемометр), І-d діаграма стану повітря.

Програма роботи

1. Вивчити будову і принцип роботи обладнання для створення і підтримання параметрів мікроклімату: ПВУ-4, ТГ-1,5, КВ-300М, ТВ-6,0.

2. Засвоїти правила підготовки до роботи і технологічного налагодження установки ПВУ-4 на заданий режим.

3. Засвоїти правила користування контрольно-вимірювальними приладами.

4. Визначити відносну вологість психрометром Асмана.

5. Визначити за результатами замірів відносну вологість повітря за і-d діаграмою і психрометричним графіком.

6. Визначити швидкість руху повітря природної вентиляції в лабораторії і на виході із сопла установки ПВУ-4.

Зміст звіту

1. Записати основні техніко-економічні дані ПВУ-4, КВ-300М, ТВ-6,0, ТГ-1,5.

2. Описати порядок визначення параметрів повітря за і-d діаграмою.

3. Результати вимірювань і розрахунків параметрів мікроклімату занести до таблиці 1.

4. Описати будову, процес роботи, правила технологічного налагодження ПВУ-4, КВ-300М, ТВ-6,0, ТГ-1,5.

5. Нарисувати конструктивно-функціональні схеми ПВУ-4, КВ-300М, ТГ-1,5.

6. Вказати можливі несправності вищеперерахованого обладнання, причини та способи їх усунення.

Контрольні питання

1. Яке призначення калориферів, котлів, теплогенераторів у сільськогосподарському виробництві?

2. Які основні параметри мікроклімату ви знаєте?

3. За допомогою яких приладів здійснюється контроль параметрів мікроклімату?

4. За рахунок чого підігрівається повітря у ПВУ-4, ТВ-6,0, ТГ-1,5?

5. Який порядок запуску в роботу ТГ-1,5?

6. Який елемент котла КВ-300М підвищує його коефіцієнт корисної дії?

7. Які ви знаєте режими роботи ПВУ-4?

8. Як визначити вологість повітря за і-d діаграмою?

9. Що таке температура точки роси?

Література

1. Белехов И.П. Практикум по машинам и оборудованию для животноводства. - М.: Агропромиздат,1986. – 446с.

2. Воробьев В.А. и др. Практикум по механизации и электрофикации животноводства. - М.: Агропромиздат, 1989.-236с.

3. Воспухов В.К. Машины и оборудование животноводческих комплексов и механизированных ферм.- М.: Высшая школа,1988. – 367с.

4. Краснопутский Ю.В., Рыжов С.В. Практикум по машинам и оборудованию для животноводческих комплексов. - М.:Агропромиздат,1987. – 406с.

5. Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов. - Л.: Агропромиздат, 1985. – 640с.

Методична довідка

Значення мікроклімату у тваринницькому приміщенні. Значну частину року більшість тварин і птиці знаходяться в приміщеннях. У зв’язку з цим в тваринницьких приміщеннях необхідно створювати мікроклімат фізіологічного комфорту, який би сприятливо впливав на стан здоров’я тварин, їх продуктивність та якість продукції.

Мікроклімат тваринницького приміщення – це сукупність фізичних і хімічних параметрів його середовища. Відхилення параметрів мікроклімату від фізіологічно зумовлених норм послаблює опірність тварин до захворювань, спричиняє відхід молодняку (особливо птиці) до 40%, зниження надою молока на 10-20%, зменшення приросту маси на відгодівлі до 30%, потребує додаткових витрат кормів.

Мікроклімат у тваринницькому приміщенні формується, в першу чергу, параметрами повітряного середовища – температурою, відносною вологістю, хімічним складом, механічною та бактеріологічною забрудненістю, швидкістю переміщення потоків повітря. До зазначених параметрів також відносять освітлення приміщення.

Для підтримання мікроклімату в тваринницьких приміщеннях на рівні нормативних вимог застосовують системи вентиляції. Системи вентиляції розрізняють за призначенням – загальні та локальні; організацією повітрообміну – припливні, витяжні і припливно-витяжні; способом збудження повітря – природні та примусові.

Найрадикальнішим способом формування мікроклімату в тваринницьких приміщеннях є кондиціювання повітря. При цьому його можна охолоджувати чи підігрівати, підсушувати чи зволожувати, очищати від пилу, іонізувати тощо.

При налагодженні і експлуатації систем мікроклімату визначають якість регулювання температури, відносної вологості і швидкості руху повітря.

Вимірювання кожного параметра здійснюється в декількох (3-5) точках. Кінцевий результат заносять до таблиці, як середнє статистичне. Середньостатистичну температуру і вологість визначають в трьох точках: в середині приміщення і в торцях (по діагоналі) на висоті 0,2–0,5м і 1,5м від підлоги.

Визначення вологості повітря за допомогою психрометра. При використанні психрометра необхідно, спочатку, візуально визначити „мокрий” термометр, і при вертикальному положенні приладу намочити матерію дистильованою водою за допомогою піпетки. Температура води повинна відповідати температурі приміщення, де відбувається вимірювання. Завести пружинний завод вентилятора до відказу. Покази за термометрами („мокрим” і „сухим”) знімають після 4 хв роботи вентилятора.

Вологість повітря можна визначити за психрометричним графіком (рис.1) використовуючи покази „сухого” і „мокрого” термометрів. Для цього на графіку знаходять прямі температур t_c і t_м, а точка їх перетину відповідає відносній вологості повітря (φ_п).

Визначити відносну вологість повітря можна за формулою:

φ_р=(Р_м – 0,5×(t_c – t_м)×Р_ат/755)×100/Р_с

де Р_м, Р_с – пружність водяної пари при температурі „мокрого” і „сухого” термометрів, мм.рт.ст;

t_c, t_м – покази температури, відповідно „сухого” і „мокрого” термометрів, ⁰С;

Р_ат – барометричний тиск на момент вимірювання, мм.рт.ст;

755 – середній барометричний тиск, мм.рт.ст

0,5 та 100 – психрометричні коефіцієнти;

Знаючи температури t_с і t_м, відносну вологість повітря (φ_д) можна визначити за і-d діаграмою (рис.2)

Послідовність виконання операцій для визначення відносної вологості повітря за і-d діаграмою вказана стрілочками і цифрами. Спочатку наноситься лінія t_м (0-1) за показами „мокрого” термометра до точки М на лінії φ=100% (стан насиченого повітря при t_м). Із точки М по лінії і=соnst (1-2) піднімаються вверх до лінії, яка характеризує температуру t_с (2-3). Перетин цих ліній вкаже нам на точку С. Для точки С визначаємо відносну вологість φ (%), температуру точки роси t_р (⁰С), вологовміст d_с (г/кг). Отримані дані заносимо до таблиці 1.

Визначення швидкості руху повітря. При замірі малих швидкостей (природна вентиляція) використовують кататермометр.

Шкала приладу відградуйована від 33 до 40. Перед замірами кататермометр опускають у воду температура якої 65-80⁰С і витримують до тих пір, поки спирт дійде приблизно до половини верхнього розширювального капіляра і повного видалення повітря із трубки. Потім добре витирають (щоб був сухим) і підвішують вертикально в тих же місцях, що і психрометр. За секундоміром фіксують тривалість його охолодження від температури t=38⁰С до t=35⁰С і визначають величину охолодження кататермометра:

Н=F/Т_о ,

де F – фактор кататермометра, нанесений на стержні;

Т₀ – тривалість охолодження, с.

Після цього визначають середню різницю між середньою температурою приладу під час досліду ( ) і середньою температурою повітря, ⁰С:

де t₁ , t₂ – температура повітря на початку і після закінчення досліду, ⁰С.

За величиною відношення Н/θ , виходячи із даних таблиці, визначаємо швидкість руху повітря, або за залежністю

,

де А=0,29, В=0,203, к=1,994 при υ≤1м/с;

А=0,29, В=0,366, к=0,174 при υ>1м/с.

Результати замірів і розрахунків заносять в таблицю 1.

Якщо швидкість повітря більше 1м/с, то застосовують крильчасті та чашечці анемометри. Для роботи з анемометром включають установку ПВУ-4 і визначають швидкість повітря на виході із сопла. Анемометр встановлюють так, щоб вісь обертання чашок була перпендикулярна напрямку повітряного потоку з відхиленням не більше 12-15⁰. При більшому відхиленні може бути помилка. Заміри повинні тривати не менше 30с. Середня швидкість руху повітря за анемометром визначається із виразу:

,

де п₁, п₂ – кількість обертів, які відраховані за мітками, відповідно, під час першого і другого відліків;

Т₁, Т₂ – відповідно тривалість кожного вимірювання, с.

Дійсну швидкість визначають за графіком або за залежністю, м/с:

,

де а – швидкість джерела потоку при якому анемометр припиняє своє обертання, а = 0,4...0,8 м/с;

в – коефіцієнт:

,

де β – кут нахилу тарувальної кривої до осі абсцис, tgβ=0,92...0,93 при υ=1...20 м/с.

Отримані дані записують в таблицю 1.

Таблиця 1. Результати вимірювання і розрахунків параметрів мікроклімату

Назва приладу	Місце замірів	tс, 0С	tм, 0С	∆t, 0С	φр, %	φп, %	φд, %	tр, 0С	υ, м/с	υд, м/с	d, г/кг

Рис.1 Психрометричний графік

Рис.2 Характеристика точки роси на і-d діаграмі.

Тепловентилятори типу ТВ призначені для створення оптимальних параметрів мікроклімату на тваринницьких комплексах. Промисловість випускає шість типорозмірів тепловентиляторів: ТВ-6, ТВ-9, ТВ-12, ТВ-18, ТВ-24 та ТВ-36, які відрізняються один від одного повітро- і теплопродуктивністю. Конструктивна схема їх однакова.

До складу кожного тепловентилятора входять каркас 1 (рис.3), відцентровий вентилятор 8 з приводом від двошвидкісного електродвигуна 10, калорифер 3, жалюзі 5 з приводом від випаровувального механізму 6, панелі 7, всмоктувальний 4 і нагнітальний 9 патрубки.

Каркас зварної конструкції із гнутого профілю закривають панелями, покритими із середини тепловентилятора ізоляційним матеріалом.

Відцентровий вентилятор двостороннього всмоктування складається із равлика, крильчатки, вала і підшипників. При вмиканні тепло вентилятора відцентровий вентилятор всмоктує зовнішнє повітря через блок жалюзів і калориферний блок і подає його через нагнітальний патрубок в приміщення.

Рис. 3. Тепловентилятор типу ТВ:

1 – каркас; 2 – пристрій керування; 3 – калорифер; 4 і 9 – всмоктувальний і нагнітальний патрубки; 5 – жалюзі; 6 – випаровувальний механізм; 7 – панель; 8 – відцентровий вентилятор; 10 – двохшвидкісний електродвигун.

Для підігрівання повітря використовують біметалічні калорифери з накатним оребренням. Калорифери закріплюють до каркасу з зовнішньої сторони на вході в вентилятор. Для попередження замерзання на його вхідному патрубку встановлюють термодатчик. Жалюзі служать для регулювання кількості повітря, яке проходить через калорифер і обвідний канал. Вентилятор приводиться в дію від двошвидкісного електродвигуна за допомогою клинопасової передачі. Керують тепло вентиляторами за допомогою пристрою керування „Приток-1”, яке в залежності від зовнішньої температури працює в літньому (без теплоносія в калориферах) і зимовому (з теплоносієм) режимах.

При роботі тепловентилятора в літньому режимі жалюзі відкриті. Повітря проходить через всмоктувальний патрубок, калорифер, жалюзі і відцентровим вентилятором подається через нагнітальний патрубок в приміщення. Вентилятор працює при максимальній частоті обертання, якщо температура всередині приміщення „Вище норми”, „Норма”, а при понижені температури всередині приміщення „Нижче норми” автоматично перемикається на мінімальну частоту обертання.

При роботі тепловентилятора в зимовому режимі повітря через всмоктувальний патрубок поступає до калорифера, нагрівається і відцентровим вентилятором через нагнітальний патрубок подається в приміщення. Вентилятор працює при мінімальній частоті обертання, якщо температура всередині приміщення „Норма” і „Нижче норми”, при цьому жалюзі закриті. При досягненні температури в приміщенні „Вище норми” відкриваються жалюзі. Якщо після відкриття жалюзі температура повітря в приміщенні не дійшла до норми, то електродвигун автоматично перемикається на максимальну частоту обертання. При досягненні заданої температури повітря в приміщенні вентилятор знову працює на мінімальній частоті обертання, при цьому жалюзі закриті. Технічна характеристика тепло вентиляторів типу ТВ приведена в таблиці 2.

Таблиця 2. Технічні характеристики вентиляторів типу ТВ

Показник	ТВ-6	ТВ-9	ТВ-12
Тип калорифера в складі тепловентилятора	КСк4-7	КСк4-8	КСк4-9
Повітряпродуктивність, тис.м3/год	3...6	4,5...9	6...12
Теплопродуктивність, кДж/год	250000	335000	460000
Повний тиск, Па	392	392	392
Температура теплоносія (води), 0С: на вході в калорифер на виході з калорифера	150 70	150 70	150 70
Встановлена потужність, кВт: на першій частоті обертання ротора на другій частоті обертання ротора	0,55 2,0	2,2 3,6	3,2 5,3
Маса, кг	230	280	325

В зимовий період припливно-витяжна вентиляція працює з підігрівом повітря теплогенераторами.

Основні марки теплогенераторів, які використовуються на тваринницьких фермах і комплексах: ТГ-1А; ТГ-1,5; ТГ-2,5А; ТГ-3,5; ТГ-150; ТГ-500; ТГА-50.

Система керування теплогенераторами передбачає автоматичне регулювання їх теплопродуктивності за принципом „великий вогонь – малий вогонь”.

Основні складові частини генераторів: корпус, захисний кожух, теплообмінник, датчики, димохід, вентилятор, форсунки, шафа керування.

Рис. 4. Схема теплогенератора ТГ-1,5:

1 – димохід; 2 – датчики; 3 – теплообмінник; 4 – корпус; 5 – захисний

кожух; 6 – вентилятор; 7 – форсунка; 8 – шафа керування.

Камера згоряння призначена для спалювання суміші повітря з рідким паливом. Для збільшення поверхні тепловіддачі вона має ребра з внутрішніми вставками. Продукти згоряння, рухаючись у просторі між вставками і ребрами, віддають своє тепло стінкам ка­мери згоряння. Перед камерою згоряння в корпусі встановлений вен­тилятор з електродвигуном. Він відбирає тепло від зовнішньої по­верхні камери згоряння і разом з повітрям подає його в приміщення.

Конструкцією вентилятора передбачена можливість зміни кута нахилу його лопатей, чим змінюють продуктивність вентилятора.

В свою чергу продуктивність вентилятора (і відповідно ступінь нагрівання повітря) зумовлена різним опором трубопроводу залежно від його довжини і поперечного перерізу.

Форсунка має вигляд низьконапірного пневматичного пальника для спалювання рідкого палива (технічний гас). Подача повітря для розпилювання палива здійснюється не від головного вентилятора, а від окремого з індивідуальним електродвигуном. Цим же електродвигуном приво­диться в дію паливний насос. В системі подачі палива встановлений фільтр. Запалювання суміші відбувається від електричної іскри. Си­стема автоматичного керування забезпечує пуск теплогенератора у заданому режимі, автоматичне вмикання і вимикання теплогенерато­ра і підтримує задану температуру повітря в приміщенні, автоматич­ну зупинку теплогенератора при зриві полум'я з форсунки.

Таблиця 3. Технічні характеристики теплогенераторів

Показник	ТГ-1А	ТГ-1,5
Номінальна теплопродуктивність, кДж/год	420000	672000
Об’ємна витрата нагрітого повітря, м3/год	6000	12000
Температура нагріву повітря, 0С	56	50
Паливо	гас технічний	пічне
Максимальна витрата палива, кг/год	12	17
Робочий тиск паливного насоса, Мпа	0,78	0,88
Потужність електродвигуна, кВт: форсунки осьового вентилятора	0,37 1,1	0,55 4,0
Габаритні розміри, мм: довжина ширина висота	1870 1175 900	2250 1480 1275
Маса, кг	350	586

Процес роботи теплогенератора відбувається так. Відразу ж після включення в роботу здійснюють автоматичну продувку теплогенера­тора протягом 10-15 с, включають подачу палива, запалюють палив­ну суміш. Паливо, розпилюючись, надходить у камеру згоряння у формі конуса. Повітряний потік перемішується з паливом, суміш запалюється і згоряє. Продукти згоряння нагрівають стінки камери згоряння і виходять через димову трубу. Після прогрівання камери згоряння до температури 35-40⁰С автоматично вмикається голов­ний вентилятор. Повітря, проходячи між корпусом і теплообмінни­ком, підігрівається, відбирає від їх стінок тепло і надходить у примі­щення. Про температуру нагрівання в приміщенні сигналізують встановлені в ньому датчики системи автоматичного керування. Після досягнення заданої температури повітря у приміщенні, автоматично припиняється подача палива та повітря і зупиняється головний вен­тилятор.

Система керування теплогенераторами автоматична, але можливе і ручне керування. У автоматичному режимі вона забезпечує підтримання заданої температури повітря у приміщенні, яке обігрівається, а також відключення теплогенератора у випадку його перегріву або при інших несправностях.

Регулювання. Продуктивність вентилятора регулюють зміною кута повороту лопатей, тиск подачі палива – регулювальним гвинтом, кількість повітря, яке подається в камеру згорання регулюється відкриванням чи закриванням повітряної заслінки форсунки.

Котли-пароутворювачі призначені для отримання пари і гарячої води для запарювання кормів, опалення на тваринницьких фермах.

Котли складаються із трьох основних вузлів: котел в зборі, пальника, пульта керування. Котел складається із двох циліндрів різного діаметра, встановлених один в другий і з’єднані між собою фланцями. Внутрішній циліндр називається жаровою трубою, а зовнішній кожухом. В передній частині жарової камери знаходжиться топка, а в задній частині – конвективний пучок (кипя’тильні труби). В топці розміщений шамотний екран, який служить для кращого розподілення і згорання палива.

Таблиця 4. Технічні характеристики котлів

Показник	КВ-300М	КВ-300МТ
Продуктивність пари, кг/год	400	360
Поверхня нагріву котла, м2	14	14
Робочий тиск в котлі, МПа	0,07	0,07
Температура пари, 0С	до 140	до 130
Місткість котла, л	1100	1100
Кількість води, яка нагрівається до 650С, кг/год	1500	1000
Габаритні розміри, мм	2545×1550×2020	2875×1260×1760
Маса, кг	1490	1550

Котел обладнаний ручним і електричним живильним насосами, протинакипним пристроєм, манометром, водомірною колонкою з водомірним склом, запобіжними клапанами, паровим і продувочним вентилями, зливними кранами.

Пальник служить для утворення паливно-повітряної суміші і спалювання її у топці котла. Основні частини автоматичного пальника: електровентилятор, пальник, поплавковий пристрій, датчик полум’я.

Пульт керування призначений для регулювання режиму роботи котла і захисту його від аварійних режимів. За допомогою пульта керування здійснюють запуск і зупинку котла; автоматичну зупинку котла при підвищенні тиску пари; при зниженні рівня води нижче критичного значення; при загасанні полум’я; подачу світлової сигналізації при настанні аварійних режимів.

Котел КВ-300М працює на рідкому паливі, КВ-300МТ – на твердому.

Запуск котла в роботу здійснюється в такій послідовності:

• заповнюють паливний бак пічним паливом, а паровий котел водою;

• тумблер живлення котла ставлять в положення «Включено», потім переводять в положення «Автомат»;

• вмикають пульт кнопкою «Вкл», при цьому повинна загорітись сигнальна лампа «Напруга підведена»;

• вентилюють топку котла, для цього перекривають регулювальний паливний вентель і натисканням кнопки «Пуск» вмикають електровентилятор на 10-15с;

• відкривають регулювальний вентель і кран на магістральному паливопроводі;

• ставлять дифузійний розпилювач палива в заднє положення, що відповідає великому факелу;

Рис.5. Котел КВ-300М:

1 – корпус; 2 – жарова труба; 3 – запобіжний клапан; 4 – регулятор рівня; 5 – трубка; 6 – магнітний пристрій боротьби з накипом; 7 – парозбірник; 8 – димова труба; 9 – вентиль витрати пари; 10 – кожух пароперегрівача; 11 – задній щит; 12 – кип’ятильні труби; 13 – димова коробка; 14 – вентиль продувний; 15 – система подачі води; 16 – стінка з вогнетривкої цегли; 17 – технологічний люк; 18 – фронтова плита; 19 – тепловий екран; 20 – водомірне скло; 21 – датчик рівня води; 22 – електроконтактний манометр

• натисканням кнопки «Пуск» вмикають вентилятор, при цьому повітря, що надходить на горіння, підсмоктує із поплавкової камери паливо і утворена паливо-повітряна суміш запалюється іскрою, яка утворюється на свічках.

• після загорання палива в пальнику при нормальній роботі котла сигнальна лампа повина потухнути, кнопку «Пуск» можна відпустити.

В процесі експлуатації котлів-пароутворювачів регулюють подачу палива регулювальним паливним краном. Процес горіння регулюють при максимальному режимі роботи пальника. Підживлення водою із водопроводу регулюється автоматично.

Припливно-витяжні установки призначені для регульованої вентиляції, повітряного опалення приміщень різ­них типів.

Комплект ПВУ складається з шести окремих при­пливно-витяжних шахт (рис. 6), встановлених в будівлі, і цен­тралізованого керування. Кожна шахта складається з концен­трично розміщених внутрішньої і зовнішньої труб, розподільних сопел, електронагрівальних елементів, вентилятора з зовнішнім і внутрішнім рядами лопатей, електродвигуна вентилятора, змі­шувальних заслінок, зонта.

Рис. 6. Шахта припливно-витяжної установки ПВУ-4:

1 – внутрішня витяжна труба; 2 – зовнішня труба; 3 – припливні сопла; 4 – трубчасті нагрівальні елементи; 5 – зовнішні лопаті вентилятора; 6 – корпус; 7 – внутрішні лопаті вентилятора; 8 – електродвигун; 9 – поворотні заслінки; 10 – привод заслінок; 11 – зонт

Секція вентилятора складається з корпуса, всередині якого встановлено електродвигун А02-21-4 потужністю 1,1 кВт з частотою обертання 1400 об/хв, на валу якого насаджено вентиляційне колесо з двома рядами лопатей. Внутрішній ряд лопатей розміщений під таким кутом, що подає повітря з приміщення вгору по внутрішній трубі, зовнішній ряд лопатей, навпаки, переміщує повітря по зазору між трубами вниз і подає його через сопла. У приймально-роздавальній камері змонтовано шість трубчастих електронагрівників типу ТЭН-26 і ТЭН-27 потужністю 2,8 кВт кожний для підігрівання приплив­ного повітря. Секція змішувальних заслінок складається з цилін­дричного корпуса, всередині якого встановлено дві поворотні за­слінки з механізмом привода від синхронного електродвигуна СД-54 потужністю 15 Вт через черв'ячно-циліндричний редуктор. Керують комплектами ПВУ за допомогою силового блока та централізованого блока керу­вання і регулювання, до якого можна підключити шість комплектів ПВУ. В силовому блоці встановлено автоматичні вимикачі, маг­нітні пускачі, перемикачі і сигнальні лампи. У центра­лізованому — напівпровід­никові терморегулятори, проміжні реле, перемикачі, вимикачі і сигнальні лампи. Випускають установки та­ких типорозмірів: ПВУ-4, ПВУ-6, ПВУ-9.

Зовнішнє повітря зі швидкістю 5-6 м/с подається через сопла в верхню зону приміщення і перемішується з внутрішнім. Далі, переміщуючись вздовж стін, воно опускається вниз, вентилює зону знаходження тварин і видаляється через витяжний повітропровід під дією внутрішнього ряду лопаток вентилятора. Віддаляючись від сопел швидкість повітря зменшується, і в зоні, що займають тварини, знаходиться в межах зоотехнічних норм. Змішувальні заслінки регулюють ступінь рециркуляції повітря. В теплу пору року заслінки відкриті повністю. При цьому зв’язок між внутрішньою трубою і зазором перекрито і в приміщення поступає зовнішнє повітря. В холодний і перехідний періоди року заслінки встановлюють в проміжне положення, при якому проходить часткова рециркуляція, тобто повернення внутрішнього повітря в приміщення, що забезпечує попереднє змішування і підігрівання зовнішнього повітря безпосередньо в камері установки і виключає попадання холодного повітря в зону знаходження тварин. Припливне повітря при необхідності підігрівають трубчатими електронагрівальними елементами.

Технічні характеристики установок наведено в таблиці 5.

Таблиця 5. Технічні характеристики установок ПВУ

Показник	ПВУ-4	ПВУ-6
Подача повітря, м3/год приплив витяжка	4000 3400	6000 5300
Теплова потужність, кВт найбільша найменша	17,5 8,75	17,5 8,75
Габаритні розміри, мм висота діаметр	5200 1000	6400 1150
Маса, кг	340	470

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет механізації сільського господарства

ІІІ курс факультет механізації сільського господарства

кафедра механізації землеробства і тваринництва