Пантеон володимира.
В „Повісті минулих літ” розповідається, як Володимир поставив на Княжій горі ідоли язичницьких богів: „Нача княжити Володимер в Киеве един, и постави кумиры на хълме вьне двора теремнаго: Перуна древьяна, а главу его серебряну, а ус злат, и Хорса, и Дажьбога, и Стрибога, и Семаргла, и Макошь”.
Розглянемо символіку кожного божества докладніше.
ПЕРУН / Блискавка
1) Етимологія
Ім’я бога походить від санскритського кореня „par” і співвідноситься із санскритським Індрою – Parjanya-parganya (хмара з блискавкою). У водійській культурі міфологічний Індра очолив військо кшатріїв в похід нову землю. На його була названа річка Індр і країна Індія.
Блискавку як явище природи здавна вшановували як верховне божество. Наприклад у сербській пісні говориться: „Стала Молния дары делить: дала Богу небесную высоту, св. Петру – петровские жары, Иоанну – лёд и снег, Николе – на воде свободу, а Илии – молнию и стрелы”
З грецької „пер уранас” перекладається як „небесний вогонь”. Аналогічні значення зустрічаються у польській (рiorun – „блискавка”), українській („Бодай тебе перун побив”) і російській мовах („Метать гром и молнию”, на Псковщині „Как цябе Перун узяв”).
2) Зв’язок з блискавкою і дощем.
За віруваннями східних слов’ян Перун запліднює землю блискавкою і дощем. Звідси вислів „мати-сира земля”. В такому випадку Перун є уособленням чоловічого принципу, тому його уявляли в образі воїна.
Причиною подібних вірувань слугувало те, що індоєвропейці уявляли блискавку у вигляді вогняної стріли небесного Громовержця. Християнським аналогом язичницького бога виступає святий Ілля, вогняні стріли якого, попадаючи у землю, перетворюються на камінь. Причиною виникнення подібних вірувань слугували залишки скам’янілих доісторичних молюсків пахітеутісів (PACHYTEUTIS), яких ще називали „чортовими пальцями”.
Зв’язок Перуна з блискавкою і дощем підтверджується низкою фактів:
- на початку ХХ ст. у Балканському регіоні існував обряд викликання дощу. Його виконавцями були молоді дівчата – „пеперуди”, „пеперуни” або „паперони”;
- сильна злива у деяких східнослов’янських діалектах називається „прапрудою”, пор. із словами „пруд”, „запруда”.
В цьому аспекті зрозумілою є семантика фразеологізму „Після дощику в четвер”. В індоєвропейських народів четвер вважався днем грому. Пор. з нім. Donnerstag – буквально „День грому” (іменники „грім” і Donner були синонімами). Вираз Donner und Doria дослівно перекладається як: „Чорт візьми”, але є рудиментом виразу „Перун візьми”. Перший варіант перекладу є пізнішим нашаруванням і пов’язаний із впровадженням християнства. Аналогічне значення має англійське Thursday – „День Тора” і полабське Perendan – „День Перуна”.
Перун є одним з найдавніших божеств, оскільки уособлює небесний / перший вогонь, запалений блискавкою. Подібну значення мають грецькі міфи про Прометея, який приніс вогонь з неба. Надання блискавці сакрального статусу стосується праісторичного часу, коли людина користувалась лише природним вогнем.
3) Зв’язок з астрономічними світилами.
Блискавку (вогонь) супроводжує грім і сильна злива (вода), необхідна для проростання рослинності. Звідси співвіднесення Перуна з дощем. Грім асоціюється з ревом небесного бика. Пор. з українською приказкою „Ревнув віл на сто гір”. У Давній Русі чорного бика (варіант білого) приносили у жертву Перуну, якого годували всім миром. Відповідні звичаї простежуються у ХІХ ст. у Північних районах Росії.
У міфології небесний віл асоціюється із сузір’ям Тільця (лат Taurus), яке складається із скупчень Гіад і Плеяд.
Роги
ГІАДИ
Альдебаран
(Волове око)
П ЛЕЯДИ Хвіст вола
Рот вола
Передні ноги
- Гіади (Ύάδες). Назву сузір’я пов’язують з грецькою Υ, яка походить від фінікійського V „роги бика”, і д.-гр. дієсловом ΰειν – „іде дощ”. Давні слов’яни називали Гіади Волосожарами або Влашичами. Схоже з іменем Зевса Гієнтія (Дощовика). За грецьким міфом Гіади є німфами, доньками Атланта і Плейони, які померлі від горя після загибелі свого брата Діаса. Зевс перетворив їх на зорі, поява яких знаменувала початок сезону дощів у Греції.
- Плеяди. Є досить помітними, тому застосовуються як орієнтир для мореплавців. Відсутні лише під час найбільшої спеки (40 днів: червень / липень). Поява Плеяд і Гіад співвідносилась з припиненням спеки і початком дощів, тому ототожнювалось з громом і блискавкою.
У давніх римлян аналогічні спостереження велись за рухом Сиріуса із сузір’я Великого Пса. Його відсутність асоціювалась із тривалою спекою. Звідси вислів „собача спека” і переінакшене „собачий холод”. У слов’ян день Перуна святкувався під час найбільшої спеки – 20 липня (зараз день святого Іллі). Він сприймався як повелитель вогняної стихії, оскільки саме у цей період літня спека повертається на осінню прохолоду.