Абсолютний і відносний шляхи

Є два шляхи до файла: абсолютний і відносний. Абсолютний (або повний) повні­стю й однозначно визначає місце розташування файла. Такий шлях обов'язково має містити кореневий каталог. Ось приклад абсолютного шляху для UNIX-сис­тем: /usr/local/bin/myfile.

Якщо застосування використовує тільки абсолютні шляхи, йому зазвичай бра­кує гнучкості. Наприклад, у разі перенесення в інший каталог потрібно буде вруч­ну відредагувати всі шляхи, замінивши їх новими.

Відносний - шлях, відлічуваний від деякого місця в ієрархії каталогів. Щоб його організувати, потрібно визначитися із точкою відліку, для чого використо­вують поняття поточного каталогу. Такий каталог задають для кожного процесу, і він може бути змінений у будь-який момент командою cd або системним викли­ком chdiг ( ). Відносний шлях може відлічуватися від поточного каталогу і звичайно кореневий каталог не включає. Прикладом відносного шляху до файла /usr/ local /bin/myfile (за умови, що поточним каталогом є /usr/local) буде bin/myfile, а в ситуа­ції, коли поточним є каталог файла (/usr/local/bin), відносним шляхом буде просто ім'я файла: myfile.

Для спрощення побудови відносного шляху кожний каталог містить два спе­ціальні елементи:

• «.»- посилання на поточний каталог

• «..» - посилання на каталог рівнем вище-батьківський.

З урахуванням цих елементів можуть бути задані такі відносні шляхи, як ../../bin/myfile (за умови, що поточний каталог - /usr/local/lib/mylib) або ./myfile (вка­зує на елемент у поточному каталозі).

Застосування, що обмежується тільки відносними шляхами під час доступу до файлів (особливо, якщо вони не виходять за межі каталогу цього застосуван­ня), може бути без змін перенесене в інший каталог тієї самої структури.

Є й інші можливості полегшити задання шляхів доступу до файлів у катало­гах. Одним із найпоширеніших способів є використання змінної оточення PATH, що містить список часто використовуваних каталогів. У разі доступу до файла за іменем його пошук спочатку виконуватиметься в каталогах, заданих за допомо­гою PATH.

3.

Залишилося з'ясувати важливе питання про взаємозв'язок розділів і структури каталогів файлових систем. Розрізняють два основні підходи до реалізації такого взаємозв'язку, які істотно відрізняються один від одного.

Єдине дерево каталогів. Монтування файлових систем

Перший підхід в основному використовується у файловій системі UNIX і по­лягає в тому, що розділи зі встановленими на них файловими системами об'єд­нуються в єдиному дереві каталогів ОС.

Стандартну організацію каталогів UNIX зображують у вигляді дерева з одним коренем - кореневим каталогом, який позначають «/». Файлову систему, на якій перебуває кореневий каталог, називають завантажувальною або кореневою. У біль­шості реалізацій вона має містити файл із ядром ОС.

Додаткові файлові системи об'єднуються із кореневою за допомогою операції монтування (mount). Під час монтування вибраний каталог однієї файлової систе­ми стає кореневим каталогом іншої. Каталог, призначений для монтування фай­лової системи, називають точкою монтування (mount point). Весь вміст файлової системи, приєднаної за допомогою монтування, виглядає для користувачів систе­ми як набір підкаталогів точки монтування.

Розглянемо операцію монтування на прикладі (рис. 11.1).

У цьому разі на диску є два розділи. На кожному з них встановлена файлова система (типи файлових систем можуть бути різними - це не є обмеженням; у каталозі системи одного типу можна змонтувати систему іншого типу за умови, що цей тип підтримує ОС). На рисунку точкою монтування ми вибрали каталог /usr першої файлової системи. Для користувача системи практично не помітно, що насправді каталог / і каталог /usr відповідають різним файловим системам. Відмінності можуть виявлятися, наприклад, під час спроби перенесення файла: виконання звичайної операції перенесення (mv у UNIX) між файловими система­ми не дозволяється.

Розглянемо деякі наслідки застосування єдиного каталогу для організації фай­лової системи.

• Будь-який файл може бути адресований побудовою відносного шляху від будь-якого каталогу.

• Від користувача прихована структура розділів жорсткого диска, яка йому у біль­шості випадків не потрібна.

• Адміністрування системи спрощується. Наприклад, якщо додамо ще один диск і захочемо перенести на нього каталог /home, достатньо буде виконати кілька простих дій: відформатувати цей диск, задавши на ньому один розділ; змонту­вати цей розділ у довільному місці; перенести на нього каталог /home (стерши весь його вміст на вихідному диску); заново змонтувати цей розділ у каталозі /home кореневої файлової системи.

Внаслідок цих дій всі застосування, які використовують каталог /home, пра­цюватимуть у колишньому режимі; на їхню роботу не вплине той факт, що ката­лог тепер відповідає новій файловій системі, a /home став точкою монтування.