Стан та перспективи формування нової системи регіональної безпеки у східній азії Анотація

Здійснено аналіз існуючих в регіоні Східної Азії колективних механізмів та проектів створення нових багатосторонніх угод щодо регулювання проблем безпеки.

Процес формування нової системи регіональної безпеки, який є характерним для даного регіону, позначається наявністю конкуруючих політичних центрів сили та нарощуванням військових потенціалів регіональних країн. При цьому, традиційна система двосторонніх військових союзів залишається дієвою, що певним чином сповільнює укладання багатосторонніх договорів з безпеки.

Розглянуто як зростання Китаю впливає на регіональну стабільність, на відносини з його основними зовнішньополітичними партнерами.

Зіставлено інтереси найбільших країн, на основі чого зроблено висновки щодо подальшого вектору розвитку регіональної системи безпеки, стабільності в Східній Азії тощо. Запропоновано рекомендації для вироблення зовнішньополітичного курсу України.

Стан та перспективи формування нової системи регіональної безпеки у східній азії

У зв’язку з поглибленням економічної інтеграції країн Азійсько-Тихоокеанського регіону структура міжнародних відносин в регіоні зазнає суттєвих змін, що обумовлює необхідність розробки нової моделі відносин в сфері безпеки. Країни Східної Азії віддають перевагу концепції багатополярності міжнародних відносин. З цього випливає, що і на регіональному рівні система безпеки значною мірою тяжіє до багатосторонньої схеми.

Актуальність даного матеріалу визначається тим, що розглянуті в ньому питання мають важливе значення при виробленні зовнішньополітичного курсу України в даному регіоні, зокрема, для розробки економічної стратегії держави. Враховуючи також, що до регіону Східної Азії безпосередньо належать чотири великі держави (США, Китай, Японія, Росія), які мають вплив в глобальному масштабі, стан безпеки і виникнення кризових ситуацій тут, може мати не тільки регіональне, але й глобальне значення.

Східна Азія, до якої входять два субрегіони – Північно-Східна Азія (Китай, Японія, Республіка Корея, Корейська Народна Демократична Республіка) та Південно-Східна Азія (10 країн АСЕАН – Бруней Даруссалам, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, В’єтнам) є найбільш динамічним регіоном глобального економічного розвитку, темпи якого будуть і надалі вище середньосвітових. Це стосується не кожної країни регіону, але переважної більшості з них.

Східна Азія є також найбільш густонаселеним регіоном з 2,1 млрд населення, в ньому концентруються найбільші виробничі потужності і військові потенціали. Останнім часом регіон став ще й найбільшим гравцем на ринку доступу до енергоресурсів.

В Східній Азії майже всі країни великою мірою є інтегрованими в регіональні економічні обміни (виключення становить Північна Корея). На думку експертів, створення реального спільного ринку в Східній Азії і запровадження єдиної валюти може тривати не одне десятиліття. Однією з основних причин є те, що регіональні країни значно відрізняються за рівнем економічного розвитку і ВВП на душу населення: від близько 37 тис. дол. в Японії до 205 дол. у М’янмі^1[1]. Водночас, згідно прогнозу Національної розвідувальної ради США, до 2025 р. розвинений регіоналізм в Азії матиме глобальне значення, оскільки стимулюватиме поділ світу на три найпотужніших блоки: Північну Америку, Європу та Східну Азію.^2[2]

Теперішня взаємозалежність названих держав у економічній та безпековій сферах створює солідне підґрунтя для подальшого неконфронтаційного розвитку регіону. Співпраця задля усунення основних проблем безпеки, які постали перед окремими регіональними державами, та протидія спільним для всього регіону проблемам сприяють зміцненню спроможності регіону забезпечувати сталість та безпечність розвитку. Однак, існує низка чинників, які виступають як потенційні загрози регіональній безпеці: етнічні та релігійні конфлікти, боротьба за ресурси і доступ до них, та той факт, що економічне зростання закономірно веде до збільшення витрат на військові потреби.

В регіоні поки що не створено чіткої інституціолізованої колективної системи з підтримання безпеки, хоча рівень міждержавного економічного співробітництва, з його широко розгалуженою системою торговельних та інвестиційних угод, є найбільшим після ЄС і НАФТИ. Можна з впевненістю говорити про те, що економічні трансформації в Східній Азії спричиняють більший ефект на систему безпеки ніж трансформації політичні.