Тема №7: «Бюджетний дефіцит»

1. Економічна сутність бюджетного дефіциту і причини його виникнення

2. Види бюджетного дефіциту

3. Джерела фінансування бюджетного дефіциту

4. Управління бюджетним дефіцитом

7.1. Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов’язкові платежі.

Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його затвердженні обов’язково встановлюються джерела покриття цього дефіциту. Незбалансованість бюджету пов’язана з невизначеністю в джерелах покриття цього дефіциту.

Причини бюджетного дефіциту:

• Об’єктивні: надзвичайні обставини; необхідне здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови.

Соціально-економічні наслідки дефіциту:

1. Позитивні: за умови, що бюджет буде додатковим стимулом соціально-економічного розвитку.

2. Негативні: спричиняє посилення інфляції, кризу державних фінансів в грошовій системі, спричиняє зниження ефективності податкової системи. Бюджетний дефіцит веде до збільшення державної заборгованості і в кінці може призвести до дефолту.

3. Нейтральні наслідки.

7.2. Види бюджетного дефіциту

Класифікація за ознаками:

1. За строком виникнення:

• Плановий ( затверджений в законі про держ. бюджет)

• Звітний ( за результатами фактичного звіту про виконання бюджету)

2. За місцем виникнення:

• Зовнішній (різниця між зовнішніми видатками і надходженнями від зовнішніх джерел)

• Внутрішній ( перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім)

3. За формою вияву:

• Відкритий ( офіційно затверджений стан бюджету у законі про держ. бюджет або рішення про місцеві бюджети)

• Прихований ( офіційними джерелами не визнається)

Квазіфіскальний – це прихований дефіцит бюджету обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Такими видами діяльності є:

а) фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості у державному секторі і виплата ними зарплати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик чи шляхом нагромадження взаємної заборгованості;

б) нагромадження у комерційних банках, які відокремилися від державного банку на початкових стадіях економічних реформ, великого портфелю непрацюючих позик;

в) окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Національним банком України збитків від заходів зі стабілізації обмінного курсу валюти, безпроцентних і пільгових кредитів уряду, кредити рефінансування комерційним банкам на обслуговування окремих видів боргів, а також рефінансування сільськогосподарських, промислових і житлових програм за пільговими ставками.

4. За причинами виникнення :

- Вимушений (пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати)

- Невимушений ((іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою).

5. За напрямами дефіцитного фінансування:

- Активний (дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу)

- Пасивний ( підкоряється законам інфляції)

6. За критеріями визначення складових дефіциту:

- Фактичний ( різниця між поточними видатками і поточними доходами держави).

- Структурний (дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів)

- Циклічний (результат недонадходження доходів бюджету в наслідок циклічних коливань в економіці. Обсяг циклічного дефіциту визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом).

7. За строками дії:

- Стійкий (спостерігається у довгостроковому періоді)

- Тимчасовий (пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим).

8. За зв'язком із державним боргом :

- Первинний(різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг)

- Операційний ( дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування держ. боргу).

Протягом всього часу незалежності України в бюджеті спостерігався дефіцит крім 2000-го та 2002-го років.

7.3. Фінансування бюджету( за бюджетним кодексом) - це надходження і витрати бюджету, пов’язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

У сучасній теорії – практиці крім «фінансування бюджету» вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування.

Джерела фінансування – це види фінансових ресурсів, дефіцитне фінансування – це тип фінансової політики.

Класифікація фінансування бюджету:

а) За типом кредитора:

- Внутрішнє (фінансування: від інших суб'єктів сектору державного управління; від органів грошово-кредитного регулювання;від депозитних банків; інше внутрішнє фінансування; коригування)

- Зовнішнє( фінансування:від міжнародних інститутів розвитку; від іноземних урядів)

б) За типом боргового зобов’язання:

- довгострокові облігації;

- короткострокові облігації та векселі

- інші довгострокові позики.

Джерелами фінансування бюджету можуть бути:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень; 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації), - щодо державного бюджету; 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів; 4) вільний залишок бюджетних коштів (визначається як залишок бюджетних коштів за мінусом оборотного залишку – це оборотна касова готівка).

Джерела фінансування можуть бути:

• Внутрішні - позики, кошти від приватизації.

• Зовнішні – як правило, позики.

в) за способом залучення:

- Емісійні (пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей).

-Неемісійні (відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами і не мають безпосереднього відношення до емісії грошей).

Д ля скорочення бюджетного дефіциту може застосовуватися скорочення видатків ( секвестр – пропорційне скорочення видатків бюджету на 5, 10, 15… до кінця бюджетного періоду за всіма статтями крім захищених. Процедура секвестру проводиться, якщо за даними Казначейства за 9 місяців план по доходам бюджету недовиконується більше ніж на 15%. Тоді Держ. Казначейство подає звітність МінФіну КабМін Верховна Рада.

Фінансування державного бюджету на 2011 рік складає 38,8 млрд.грн.

Загальне фінансування 38,8 млрд.грн.

Фінансування за борговими операціями – 29,35 млрд.грг.( в тому числі запозичення 91,6 млрд.грн і погашення -62,3 млрд.грн_

Надходження від приватизації – 10 млрд.грн.

Фінансування за активними операціями – 0,5 млрл.грн

В цілому фінансування бюджету розраховують на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів:

ФД = З – ПБ + ЗЗ

Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням має бути рівновага, яку визначають за формулою:

БДЦ = В – Д = ФД

У платників податків в умовах зростання рівня інфляції спостерігається ефект Олівера Тензі, що проявляється у свідомій затримці ними строків сплати платежів до бюджету. Оскільки, за час такої відстрочки чи відтягування відбувається знецінення грошей, від якого виграють платники податків, в результаті таких дій дефіцит бюджету може зростати.

Інфляційний податок – це свого роду прибуток, який держава може отримувати за визначених темпів інфляції і який дорівнює втратам капіталу платниками податків при збільшенні пропозиції грошей

ІП = Т (М/Р)

Т – річний темп інфляції

M/P – рівень запасів грошових коштів економічних агентів в реальному виразі

В Україні за часів незалежності у політиці дефіцитного фінансування можна виділити декілька етапів:

1 етап: 1992-1999рр. – скорочення бюджетного дефіциту з 15, 7% до 1, 5% ВВП

2 етап: 2000-2002рр. - характеризується зведенням Державного бюджету з профіцитом 0,6% і 0,7%до ВВП

3 етап: 2003-2005рр – у звя’зку з поглибленою політикою соціального спрямування дефіцит зростає з 0,6% до 2,6% від ВВП

4 етап: 2005р. І до сьогодні – характеризується зростанням частки бюджетного дефіциту з 6% до 10%.

7.4. В фінансовій науці можливі такі підходи до збалансування державного бюджету:

1) збалансування на щорічній основі означає, що витрати держави мають вирівнюватись з доходами кожного року;

2) збалансування в ході економічного циклу;

3) збалансування бюджетів на основі функціонування фінансів.

Методи обмеження і скорочення дефіциту бюджету:

У різних країнах фіскальні правила мають свої особливості. Усі правила можна об'єднати у певні групи:

1. Правила збалансованого бюджету, серед яких центральне місце займає "золоте правило" державних фінансів, що передбачає збалансованість поточних бюджетних доходів і видатків (застосовується у Німеччині, Японії, щодо місцевих бюджетів у США), циклічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія), встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського Співтовариства).

2. Правила запозичень, щодо обмежень або заборони використання окремих джерел державних запозичень. Серед цих правил можна виділити: заборону внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з недостатньо розвинутими фінансовими ринками, наприклад в Індонезії), заборону державних запозичень у центрального банку (країни ЄС, США, Японія, Канада, Аргентина, Угорщина) або обмеження їхнього розміру у відсотках до минулорічних доходів чи видатків уряду (Бразилія, Єгипет, Марокко).

3. Боргові та резервні правила, які полягають у встановленні лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу у відсотках до ВВП (країни ЄС), а також пов'язані з формуванням спеціальних резервних фондів для запобігання фінансової кризи у несприятливі періоди, коли виникає необхідність підтримувати соціальні виплати на фоні зменшення доходів.

Відповідно до Маастриського договору для країн ЄС встановлено такі правила щодо державних фінансів:

1. Дефіцит не повинен перевищувати 3%;

2. Державний борг не повинен перевищувати 60% від ВВП.

Управління бюджетним дефіцитом включає:

1. вибір показників бюджетного дефіциту, який застосовується як у процесі функціонування бюджету, так і для аналізу бюджетного дефіциту;

2. розроблення методології їх розрахунку;

3. визначення абсолютного розміру бюджетного дефіциту на плановий рік відповідно завдань соціально-економічної політики та стану макроекономіки;

4. розрахунок відносних показників бюджетного дефіциту (його питома вага в загальній сумі бюджетних видатків, а також у ВВП);

5. установлення джерел фінансування бюджетного дефіциту;

6. аналіз впливу альтернативних джерел фінансування дефіциту на

макроекономічні процеси і показники;

7. розроблення інструментів мінімізації бюджетного дефіциту на всіх стадіях

бюджетного процесу, а також контрольних заходів.

Обмеження в бюджетній політиці щодо стану бюджету:

• недопущення дефіциту по спеціальному фонду бюджету;

• недопущення дефіциту місцевих бюджетів (за винятком бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів);

• ухвалення бюджетного дефіциту під час прийняття закону про державний бюджет лише у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування;

• допущення дефіциту бюджету Автономної Республіки Крим лише у час-тині бюджету розвитку;

• заборону використовувати емісійні кошти НБУ як джерела фінансував ня дефіциту;

• здійснення державних запозичень у межах встановлених граничних розмірів державного боргу;

• заборону використання державних запозичень для покриття поточиш видатків держави (за винятком видатків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги);

• тимчасове обмеження бюджетних асигнувань із загального фонду у разі недоотримання бюджетних надходжень за місячними звітами або скорочення бюджетних видатків (окрім захищених статей), якщо за результатами квартальних звітів недоотримання бюджетом доходів перевищує 15 % від передбачених бюджетним розписом сум.