- •7.1. Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов’язкові платежі.
- •7.2. Види бюджетного дефіциту
- •Тема №8: Державний кредит і державний борг»
- •Тема № 9: «Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансові вирівнювання»
- •9.5. Бюджет розвитку місцевих бюджетів:
- •Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму - децентралізовані та кооперативні:
- •9.7. Фінансове вирівнювання – це збалансування доходів і видатків бюджетів різних видів (його ще називають бюджетне регулювання).
- •Між бюджетні трансферти - кошти, що передаються, від одного рівня бюджету до іншого, а також, які передаються від міжнародних організацій.
- •Види між бюджетних трансфертів:
- •Дотація вирівнювання :
Тема №7: «Бюджетний дефіцит»
-
Економічна сутність бюджетного дефіциту і причини його виникнення
-
Види бюджетного дефіциту
-
Джерела фінансування бюджетного дефіциту
-
Управління бюджетним дефіцитом
7.1. Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов’язкові платежі.
Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його затвердженні обов’язково встановлюються джерела покриття цього дефіциту. Незбалансованість бюджету пов’язана з невизначеністю в джерелах покриття цього дефіциту.
Причини бюджетного дефіциту:
-
Об’єктивні: надзвичайні обставини; необхідне здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови.
Соціально-економічні наслідки дефіциту:
-
Позитивні: за умови, що бюджет буде додатковим стимулом соціально-економічного розвитку.
-
Негативні: спричиняє посилення інфляції, кризу державних фінансів в грошовій системі, спричиняє зниження ефективності податкової системи. Бюджетний дефіцит веде до збільшення державної заборгованості і в кінці може призвести до дефолту.
-
Нейтральні наслідки.
7.2. Види бюджетного дефіциту
Класифікація за ознаками:
-
За строком виникнення:
-
Плановий ( затверджений в законі про держ. бюджет)
-
Звітний ( за результатами фактичного звіту про виконання бюджету)
-
За місцем виникнення:
-
Зовнішній (різниця між зовнішніми видатками і надходженнями від зовнішніх джерел)
-
Внутрішній ( перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім)
-
За формою вияву:
-
Відкритий ( офіційно затверджений стан бюджету у законі про держ. бюджет або рішення про місцеві бюджети)
-
Прихований ( офіційними джерелами не визнається)
Квазіфіскальний – це прихований дефіцит бюджету обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Такими видами діяльності є:
а) фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості у державному секторі і виплата ними зарплати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик чи шляхом нагромадження взаємної заборгованості;
б) нагромадження у комерційних банках, які відокремилися від державного банку на початкових стадіях економічних реформ, великого портфелю непрацюючих позик;
в) окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Національним банком України збитків від заходів зі стабілізації обмінного курсу валюти, безпроцентних і пільгових кредитів уряду, кредити рефінансування комерційним банкам на обслуговування окремих видів боргів, а також рефінансування сільськогосподарських, промислових і житлових програм за пільговими ставками.
4. За причинами виникнення :
- Вимушений (пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати)
- Невимушений ((іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою).
5. За напрямами дефіцитного фінансування:
- Активний (дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу)
- Пасивний ( підкоряється законам інфляції)
6. За критеріями визначення складових дефіциту:
- Фактичний ( різниця між поточними видатками і поточними доходами держави).
- Структурний (дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів)
- Циклічний (результат недонадходження доходів бюджету в наслідок циклічних коливань в економіці. Обсяг циклічного дефіциту визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом).
7. За строками дії:
- Стійкий (спостерігається у довгостроковому періоді)
- Тимчасовий (пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим).
8. За зв'язком із державним боргом :
- Первинний(різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг)
- Операційний ( дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування держ. боргу).
Протягом всього часу незалежності України в бюджеті спостерігався дефіцит крім 2000-го та 2002-го років.
7.3. Фінансування бюджету( за бюджетним кодексом) - це надходження і витрати бюджету, пов’язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.
У сучасній теорії – практиці крім «фінансування бюджету» вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування.
Джерела фінансування – це види фінансових ресурсів, дефіцитне фінансування – це тип фінансової політики.
Класифікація фінансування бюджету:
а) За типом кредитора:
- Внутрішнє (фінансування: від інших суб'єктів сектору державного управління; від органів грошово-кредитного регулювання;від депозитних банків; інше внутрішнє фінансування; коригування)
- Зовнішнє( фінансування:від міжнародних інститутів розвитку; від іноземних урядів)
б) За типом боргового зобов’язання:
- довгострокові облігації;
- короткострокові облігації та векселі
- інші довгострокові позики.
Джерелами фінансування бюджету можуть бути:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень; 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації), - щодо державного бюджету; 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів; 4) вільний залишок бюджетних коштів (визначається як залишок бюджетних коштів за мінусом оборотного залишку – це оборотна касова готівка).
Джерела фінансування можуть бути:
-
Внутрішні - позики, кошти від приватизації.
-
Зовнішні – як правило, позики.
в) за способом залучення:
- Емісійні (пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей).
-Неемісійні (відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами і не мають безпосереднього відношення до емісії грошей).
Для скорочення бюджетного дефіциту може застосовуватися скорочення видатків ( секвестр – пропорційне скорочення видатків бюджету на 5, 10, 15… до кінця бюджетного періоду за всіма статтями крім захищених. Процедура секвестру проводиться, якщо за даними Казначейства за 9 місяців план по доходам бюджету недовиконується більше ніж на 15%. Тоді Держ. Казначейство подає звітність МінФіну КабМін Верховна Рада.
Фінансування державного бюджету на 2011 рік складає 38,8 млрд.грн.
Загальне фінансування 38,8 млрд.грн.
Фінансування за борговими операціями – 29,35 млрд.грг.( в тому числі запозичення 91,6 млрд.грн і погашення -62,3 млрд.грн_
Надходження від приватизації – 10 млрд.грн.
Фінансування за активними операціями – 0,5 млрл.грн
В цілому фінансування бюджету розраховують на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів:
ФД = З – ПБ + ЗЗ
Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням має бути рівновага, яку визначають за формулою:
БДЦ = В – Д = ФД
У платників податків в умовах зростання рівня інфляції спостерігається ефект Олівера Тензі, що проявляється у свідомій затримці ними строків сплати платежів до бюджету. Оскільки, за час такої відстрочки чи відтягування відбувається знецінення грошей, від якого виграють платники податків, в результаті таких дій дефіцит бюджету може зростати.
Інфляційний податок – це свого роду прибуток, який держава може отримувати за визначених темпів інфляції і який дорівнює втратам капіталу платниками податків при збільшенні пропозиції грошей
ІП = Т (М/Р)
Т – річний темп інфляції
M/P – рівень запасів грошових коштів економічних агентів в реальному виразі
В Україні за часів незалежності у політиці дефіцитного фінансування можна виділити декілька етапів:
1 етап: 1992-1999рр. – скорочення бюджетного дефіциту з 15, 7% до 1, 5% ВВП
2 етап: 2000-2002рр. - характеризується зведенням Державного бюджету з профіцитом 0,6% і 0,7%до ВВП
3 етап: 2003-2005рр – у звя’зку з поглибленою політикою соціального спрямування дефіцит зростає з 0,6% до 2,6% від ВВП
4 етап: 2005р. І до сьогодні – характеризується зростанням частки бюджетного дефіциту з 6% до 10%.
7.4. В фінансовій науці можливі такі підходи до збалансування державного бюджету:
1) збалансування на щорічній основі означає, що витрати держави мають вирівнюватись з доходами кожного року;
2) збалансування в ході економічного циклу;
3) збалансування бюджетів на основі функціонування фінансів.
Методи обмеження і скорочення дефіциту бюджету:
У різних країнах фіскальні правила мають свої особливості. Усі правила можна об'єднати у певні групи:
1. Правила збалансованого бюджету, серед яких центральне місце займає "золоте правило" державних фінансів, що передбачає збалансованість поточних бюджетних доходів і видатків (застосовується у Німеччині, Японії, щодо місцевих бюджетів у США), циклічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія), встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського Співтовариства).
2. Правила запозичень, щодо обмежень або заборони використання окремих джерел державних запозичень. Серед цих правил можна виділити: заборону внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з недостатньо розвинутими фінансовими ринками, наприклад в Індонезії), заборону державних запозичень у центрального банку (країни ЄС, США, Японія, Канада, Аргентина, Угорщина) або обмеження їхнього розміру у відсотках до минулорічних доходів чи видатків уряду (Бразилія, Єгипет, Марокко).
3. Боргові та резервні правила, які полягають у встановленні лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу у відсотках до ВВП (країни ЄС), а також пов'язані з формуванням спеціальних резервних фондів для запобігання фінансової кризи у несприятливі періоди, коли виникає необхідність підтримувати соціальні виплати на фоні зменшення доходів.
Відповідно до Маастриського договору для країн ЄС встановлено такі правила щодо державних фінансів:
-
Дефіцит не повинен перевищувати 3%;
-
Державний борг не повинен перевищувати 60% від ВВП.
Управління бюджетним дефіцитом включає:
-
вибір показників бюджетного дефіциту, який застосовується як у процесі функціонування бюджету, так і для аналізу бюджетного дефіциту;
-
розроблення методології їх розрахунку;
-
визначення абсолютного розміру бюджетного дефіциту на плановий рік відповідно завдань соціально-економічної політики та стану макроекономіки;
-
розрахунок відносних показників бюджетного дефіциту (його питома вага в загальній сумі бюджетних видатків, а також у ВВП);
-
установлення джерел фінансування бюджетного дефіциту;
-
аналіз впливу альтернативних джерел фінансування дефіциту на
макроекономічні процеси і показники;
-
розроблення інструментів мінімізації бюджетного дефіциту на всіх стадіях
бюджетного процесу, а також контрольних заходів.
Обмеження в бюджетній політиці щодо стану бюджету:
-
недопущення дефіциту по спеціальному фонду бюджету;
-
недопущення дефіциту місцевих бюджетів (за винятком бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів);
-
ухвалення бюджетного дефіциту під час прийняття закону про державний бюджет лише у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування;
-
допущення дефіциту бюджету Автономної Республіки Крим лише у час-тині бюджету розвитку;
-
заборону використовувати емісійні кошти НБУ як джерела фінансував ня дефіциту;
-
здійснення державних запозичень у межах встановлених граничних розмірів державного боргу;
-
заборону використання державних запозичень для покриття поточиш видатків держави (за винятком видатків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги);
-
тимчасове обмеження бюджетних асигнувань із загального фонду у разі недоотримання бюджетних надходжень за місячними звітами або скорочення бюджетних видатків (окрім захищених статей), якщо за результатами квартальних звітів недоотримання бюджетом доходів перевищує 15 % від передбачених бюджетним розписом сум.