- •1) Емітента валютних коштів валюта поділяється на:
- •2) Ступеню конвертування валют
- •- Ринку середньо- та довгострокових кредитів;
- •Основними завданнями мвф є:
- •Відмінності світових фінансових ринків від національних:
- •Функціональна структура Нью-Йоркського світового фінансового центру
- •Основні властивості:
- •Міждержавне регіональне економічне співробітництво.
- •Міждержавне прикордонне співробітництво.
- •Інтеграція України в Багатосторонню торговельну систему сот
Відмінності світових фінансових ринків від національних:
величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);
відсутність географічних кордонів;
цілодобове проведення операцій;
використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;
учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;
доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;
диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;
специфічні — міжнародні — процентні ставки;
стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп’ютерів.
Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:
розвиток місцевого ринку;
перетворення в регіональний фінансовий центр;
розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.
Основні умови міжнародного фінансового центру:
економічна свобода;
стабільна валюта та стійка фінансова система;
ефективні фінансові інститути й інструменти;
активні та мобільні ринки — комплексні ринки;
сучасна технологія та засоби зв’язку;
фінансові спеціальні знання та людський капітал;
Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.
Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.
Функціональна структура Лондонського
фінансового центру
Ринок довгострокового позичкового капіталу
Первинний ринок:
цінні папери, випущені урядом та фірмами Об’єднаного Королівства;
єврооблігації, випущені іноземними позичальниками.
Вторинний ринок:
внутрішні акції;
зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі цінні папери компаній;
незареєстровані цінні папери;
першокласні цінні папери (державні облігації, що випускаються Банком Англії);
цінні папери фірм з фіксованими процентними ставками
опціони;
іноземні акції.
Ринок короткострокового капіталу
Традиційний грошовий ринок.
Паралельний грошовий ринок:
— міжбанківський ринок;
— стерлінгові депозитні сертифікати;
— доларові депозитні сертифікати;
— цінні папери місцевої влади;
— цінні папери фінансових компаній;
— міжфірмові цінні папери;
— короткострокові комерційні євровекселі;
— стерлінгові короткострокові векселі.
Валютний ринок:
— операції спот;
— операції на строк;
— ф’ючерси;
— опціони;
— арбітражні операції.
Функціональна структура Нью-Йоркського світового фінансового центру
Ринок довгострокового позичкового капіталу:
Акції.
Облігації:
— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);
— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);
— ринок промислових облігацій;
— позики цільовим підприємствам;
— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).
Ринок короткострокового капіталу:
казначейські векселі;
цінні папери федеральних агенцій США;
вкладні сертифікати, що передаються;
федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;
банківські акцепти (акцептовані банком векселі);
комерційні короткострокові векселі;
позики дилерам та брокерам.
Валютний ринок:
валютна інтервенція на національний валютний ринок;
валютні свопи з іншими центральними банками;
операції з міжнародними організаціям.
Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.
Офшорні банківські центри тісно пов’язані з євровалютним ринком. Однак їх можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Основною причиною привабливості офшорних банківських центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.
Офшорні банківські центри почали з’являтися з 1960 р.