2.Місця, які вважаються центрами паломницького туризму

Результати статистичних досліджень показують, що насправді релігійну поїздку один раз на рік здійснює лише близько 1% від загальної кількості віруючих, які проживають в Києві. Країни, що традиційно вважаються центрами паломництва, розташовуються в наступному порядку: Росія (35%), Ізраїль (30%), Греція (12%), Італія (7%), Туреччина(6%).

Відвідувань тієї чи іншої країни представників різних конфесій з релігійними цілями, на мій погляд, пов'язано з проведенням в цих країнах свят.

На чолі святкового річного кола православної церкви Ї Великдень, найбільш шанований загальнохристиянський свято. Потім йдуть двунадесятние свята.

Католицька церква так само має свої відмінні риси, що знайшло своє підтвердження в церковному календарі. Початок церковного року припадає на початок різдвяного посту, тобто на 29 листопада. Як і в інших календарях, у католицькому календарі існують свята в строго встановлені дні та свята, дні спільного святкування яких змінюються з року в рік. [2.42с]

Києво-Печерська і Святогоская лавра, Почаїв, Зарваниця, Мгарський монастир - карта України поцяткована святими місцями і паломницькими маршрутами, а поїздки на прощу стають все більш популярним . Щорічно святі місця відвідують сотні тисяч паломників з України та зарубіжжя.При парафіях та храмах Україні діє близько 115 паломницьких служб, які організовують екскурсії для десятків тисяч прочан. За їх даними, число клієнтів щорічно зростає на 10-15%. Люди їдуть до святих місць як за релігійних мотивів, так і з туристичного інтересу. На зрослого попиту на паломництво заробляє не тільки церква, а й світські турагентства.Але якщо раніше паломництво традиційно асоціювалося з пішими походами, зараз церква послабила вимоги до способів пересування, і кожен виходить зі свого стану здоров'я і фінансових можливостей, подорожуючи на «своїх двох», автобусі, авто чи поїзді.

Прочани зазвичай висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення.Вони зупиняються на нічліг в келіях монастирів, на території ашрамів, в наметових містечках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці.Вибір їжі зазвичай невеликий, і вона досить скромна.У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії - вегетаріанська.

Основні регіони паломницького туризму:

- Православні республіки СНД: Росія, Україна, Білорусія, Молдова;

- Зарубіжна Європа з домінуючим католицизмом і протестантизмом (включаючи його численні течії);

- Північна Америка з домінуючим становищем християнства;

- Латинська Америка з переважанням християнства і традиційними народними віруваннями корінного населення;

-Північна Африка з переважанням ісламу;

- Східна і частково Західна Африка з переважанням ісламу і наявністю центрів християнства і традиційних народних вірувань;

- Західна Азія з домінуванням ісламу і анклавами християнства і іудаїзму;

- Південна Азія з поширенням індуїзму, буддизму, сикхизма, джайнізму, а також ісламу;

- Південно-Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу і анклавами індуїзму;

- Східна Азія з пануванням буддизму, конфуціанства й синтоїзму;

- Середня Азія (Тибет), де домінують іслам і ламаїзм, релігія бон;

- Центральна Азія з переважанням буддизму і окремими анклавами ісламу.

Християнське паломництво налічує сотні, якщо не тисячі святих місць. Багато з них є місцями видінь. Найбільш відомі місця Ї Лурд і Фатіма. Інші місця набули популярності після різних чудес або реальних або передбачуваних. Деякі місця не славляться надприродними подіями, але є центру духовного життя, часто протягом століть. Іноді мальовничість місць паломництва так приваблює туристів, що релігійний характер місця відтісняється на другий план (аббатство).

Не можна не згадати і деякі відомі місця паломництва в інших країнах:

Ченстохов - тут 15 серпня збираються сотні тисяч прочан, які прийшли пішки з усіх куточків країни, щоб поклонитися іконі Богородиці з Ясно Гора (Світла Гора), яку нібито написав св. Лука. Вшанування до цього місця така велика, що селяни дають прочанам притулок і їжу безкоштовно на всьому шляху.

Левоча у Чехословаччині, місце стародавнього паломництва в честь Діви Марії. Незважаючи на вороже ставлення комуністичного уряду, який створював численні перешкоди, тут щорічно в липні збиралися понад 100 тис; Копакабана Ї відомий болівійський центр паломництва на берегах озера Тітікака славиться статуєю, виконаної в 1583 р. племінником імператора інків

Паломництво здійснюється у відповідності з правилами запропонованими пророком. Інакше кажучи, ритуали і порядок проходження непорушні.

3.Києво-Печерська лавра , як одне з найдуховніших місць Києва

Споконвіків Київ мав славу святого міста. Причин для цього було немало – віддавна святими називали самі київські гори, воду з багатьох джерел, що витікали з-під цих гір, безумовно, що святість міста творилася величезною кількістю монастирів і храмів, а також знаковими місцями при них, які особливо шанували паломники.

Києво-Печерська лавра була заснована приблизно в середині 11 століття. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце. Воно стало одним з центрів розповсюдження християнства у Київській Русі та Східній Європі.

Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.

Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.

Печери стали останнім притулком для усіх, хто жив у них та помер у давні часи. У печерах лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі — 119. Тут є і легендарний Ілля Муромець та той, хто почав написання історії слов'янського народу — монах Нестор-літописець. Є тут і святий Агапій, який, за легендою, писав ікони, які потім зцілювали безнадійно хворих, і, кажуть, якщо зараз ви підійдете до святих мощів і поцілуєте їх, то всі ваші хвороби зціляться. За легендою, тіла померлих монахів клали у сире приміщення печер, і коли до них згодом приходили люди, то вони бачили, що тіла цих монахів не розклалися, а перетворилися на мумії!

Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок.

Особливий інтерес для паломників і туристів являють печери Києво-Печерської Лаври, які називають Ближніми і Дальніми. Вони відділені поміж собою яром та хребтом гори.

Ближні печери, розташовані на південь від Дальніх і відділені від них глибоким ровом, мають три входи з Хрестовоздвиженської церкви. Лабіринти Ближніх печер — це   складна   підземна система вузьких коридорів та інших підземних споруд. Висота більшості печерних коридорів 2—2,5 м, ширина 1—1,5 м. Стіни і стелі Ближніх печер у багатьох місцях обкладені цеглою, поштукатурені і пофарбовані. Вздовж коридорів зроблені аркасолії (ніші), заглиблені в стіни на 0,5 м, що мають довжину близько 2 м та висоту 1 м. Зверху вони закінчуються склепіннями, а лежаки для мощей облицьовані цеглою або кахлями. Крім аркасолій, у стінах коридорів зроблені склепінчасті ніші для поховань.

Під час археологічних досліджень у лабіринтах відкрито багато великих крипт (порожнин), завалених людськими кістяками. На плані Ближніх печер 1744 року позначена крипта з таким написом: «Кістки простих людей покладені після розорення Києва царем Батиєм».

У печерних коридорах екскурсанти звертають увагу на віконця круглої та квадратної форми в товщі стін. Монастир видавав їх за вікна келій так званих затворників. У легенді розповідається, що деякі ченці усамітнювалися в келійках назавжди, а вхід до них замуровувався («затворявся»), їжу затворникам подавали через віконце. Після смерті їхні тіла начебто залишались у затворах недоторканими. Легенда про затворників особливо поширилася наприкінці XVIII ст.

Дальні печери в ті далекі часи називались Варязькими печерами. Назва «Варязькі печери» походить, мабуть, від того, що| ними могли користуватися варяги ще тоді, коли по Дніпру пролягав торговий шлях «із варяг у греки». Назва «Варязька» залишилася за однією з Дальніх печер. Лабіринт Дальніх печер дуже розтягнутий вздовж придніпровських схилів, його начебто розділено на три самостійні сектори, зв'язані між собою лише переходами. У північному секторі зосереджені найбільші споруди. До нього безпосередньо примикає нині діючий вихід з печер. Тут розташовані дві церкви — Різдва Богородиці та Феодосіївська, відомі з найдавніших джерел. Феодосіївська церква — найбільша печерна споруда. Висота її стелі понад 3 м, підлога викладена чавунними плитами. В середньому секторі Дальніх печер розташована третя церква — Благовіщенська. Деякі дослідники вважають її найдавнішою в печерах, вперше про неї згадується у праці Кальнофойського.

Дальні печери перебувають у значно складніших геологічних умовах, ніж Ближні, і тому завжди завдавали монастирю чимало турбот. Ще в 50-х роках XVIII ст. для запобігання обвалам вздовж схилів Дніпра були збудовані цегляні стіни. Розроблено також дренажну систему для відведення ґрунтових вод. Роль дренажів відігравали також колодязі Антонія й Феодосія.

Києво – Печерська лавра є одним із найбільш вшанованих паломниками місць Києва. Вона є одним із найдорожчих скарбів українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її як своє життя, родину, душу.