Психологічна експертиза «мотиваційної сторони злочину»

Психологічна експертиза «мотивацій­ної сторони злочину» необхідна для більш диференційованого розмежування складу злочинів, що мають подібні ознаки, для доведення вини чи невинуватості підекспертного, наявності чи відсутності суспільної небезпечності цієї особи.

Мотив (у психологічній інтерпретації) – це система процесів, котрі відповідають за спонукання до дій. Наявність мотиву є необхідною передумовою будь-якої дії, додає їй спрямованості. Дій без мотивів немає. У психології розрізняють такі види мотивів: актуальні й потенційні; ведучі та другорядні (дія мотивована двома чи кількома мотивами); смислоутворюючі й мотиви-стимули; предметні, функціональні та нормативні; узагальнені, конкретні й одиничні; усвідомлювані та неусвідомлювані; стійкі й ситуативні.

Для психологічної експертизи важливою є діагностика ситуативності-стійкості, усвідомленості-неусвідомленості, актуальності-потенційності мотиваційних утворень підекспертного. Корисним для справи є аналіз мотивів агресії (злочини, вчинені з особливою жорстокістю), мотивів відмови від злочину, усвідомлених мотивів (умисел), мотивів самозбереження, безпеки й самозахисту (в ситуаціях необхідної оборони, крайньої необхідності, фізичного чи психічного примусу).

Отже, злочинна поведінка завжди мотивована незалежно від того, які обставини передували початку злочинних дій. Однак у кожному конкретному випадку, якщо мотив не очевидний, слід виходити з того, що він існує й може бути виявлений при психологічному дослідженні.

Безперечно, що тут необхідно мати професійну психологічну компетентність.

Психологічна експертиза «емоційної сторони злочину»

Психологічна експертиза «емоційної сторони злочину» (сильного душевного хвилювання) передбачає:

а) діагностику афекту в обвинуваченого на момент учинення їм злочину;

б) діагностику іншого емоційного стану підекспертного, що істотно впливає на здатність усвідомлювати свої дії, адекватно сприймати зміст конкретної ситуації, довільно регулювати свою поведінку.

Афект – це стрімкий і бурхливий емоційний процес вибухового характеру, що може дати мимовільну, неусвідомлену розрядку в дії (афективний вибух). Афект проявляється в екстремальній ситуації у разі виникнення раптового і різкого подразника і викликає дезорганізацію поведінки, звуження свідомості, порушення функціонування психічних процесів, низку симптомів з боку дихання, кровообігу, міміки, виснаження психічних і фізичних сил, часткову амнезію. Особливостями афекту є відсутність попереднього плану й використання того, «що потрапило під руку». Чинники виникнення афекту:

• тривала афектогенна напруга;

• погрози;

• страх;

• тимчасове нервово-психічне виснаження у психічно здорових людей.

Психологічна діагностика афекту в підекспертного на момент вчинення інкримінованих йому дій передбачає:

а) ретроспективний аналіз психічного стану суб'єкта, його впливу на свідомість і діяльність;

б) вивчення індивідуально-психологічних особливостей підекспертного, ступеня його стійкості до емоціогенних ситуацій, схильності до акумуляції афективних переживань; впливу вікових та статевих особливостей; чинників, що тимчасово ослаблюють організм;

в) вивчення і психологічну оцінку ситуації, в якій був вчинений злочин.

Діагностика інших емоційних станів передбачає аналіз стресових станів, станів нервово-психічної напруги, сильної втоми, що унеможливлюють чи істотно ускладнюють виконання професійних функцій, пов'язаних з керуванням сучасною технікою. Це приводить до здійснення необережних злочинів, наприклад, в авіації, автомобільному й залізничному транспорті, у роботі оператора автоматизованих систем на виробництві тощо.

Найчастіше в стані стресу порушується процес вибору цілей дії, послідовність у здійсненні складних інтелектуальних і рухових актів. Відбуваються помилки в сприйманні навколишньої дійсності, зменшується обсяг уваги, порушується оцінка часових інтервалів, з'являються труднощі в розумінні ситуації в цілому.

Завершенням стресової ситуації, його «вершиною» може бути афект, що, однак, відбувається далеко не у всіх випадках.

До компетенції експерта-психолога в таких випадках належить вивчення психологічних обставин, що мають значен­ня для встановлення істини: екстремальної ситуації (несподіваність, новизна, складність); індивідуально-психологічних властивостей особистості; ступеня сформованості, автоматизованості в нього навичок і умінь; особливостей самосвідомості й самооцінки; емоційної стійкості; стресостійкості (толерантності до стресу); впливу на поведінку втоми, соматичних розладів, гострих і хронічних захворювань; особливостей соціальних контактів підекспертного тощо.

Цей напрям СПЕ має особливе значення при оцінці «тимчасової дезорганізації психічної діяльності» під час вчинення «суспільно небезпечного діяння».