2.1. Чинники розвитку іноземного туризму в Україні
Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрям розвитку в'їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.
Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки.
Туризм в розвинених країнах є одним з важливих джерел стабільного доходу держави. Крім того, що туристичний бізнес є високорентабельним, він ще служить потужним чинником посилення престижу країни, ознайомлення з національними культурами, історією, звичаями, релігійними цінностями.
Туризм для споживачів - це сфера формування і задоволення потреб, для представників ринку туристичних послуг - це галузь додатку капіталу і область діяльності, у тому числі сфера проектування, будівництва і експлуатації установ, зон і комплексів відпочинку, сфера наукового прогнозування ефективності оздоровчих функцій туризму і економічної ефективності функціонування різного роду установ і підприємств ринку туризму.
У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни.
Чисельність працівників туристичної галузі в Україні у 2007 році становила 113,3 тис. осіб. У зв'язку з тимчасовою зайнятістю протягом активного туристичного сезону, а також наданням туристичних послуг підприємствами інших галузей економіки забезпечується зайнятість 1,86 млн. осіб.
Нині в Україні налічується понад 4,5 тис. закладів для розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць. У модернізацію старих і будівництво нових закладів вітчизняними та іноземними інвесторами у 2007 році вкладено більш як 378 млн. гривень.
Останнім часом щороку збільшується консолідований обсяг туристичних послуг. В 2007 році цей показник перевищив 3,2 млрд. гривень.
Унікальний комплекс історичних, культурних і природних пам'ятників, значні рекреаційні можливості, які має наша держава і його окремі регіони, залучають все більше туристів, у тому числі і іноземних. Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використовувати його на користь активного відпочинку і оздоровлення людей можна лише за умови чіткої організації туризму, створенні і зміцненні матеріально-технічної бази, залученні дослідних і кваліфікованих кадрів.
Щоб перетворити Україну на туристичну державу світового рівня, необхідно забезпечити ефективну координацію діяльності різних областей економіки, від яких залежить якісне надання туристичних послуг. Це транспорт, торгівля, зв'язок, виробництво сувенірів, індустрія розваг, видавницько-рекламна діяльність і так далі.
Україна має великі потенційні можливості наповнювати бюджет за рахунок розвитку туризму, але розкрити цей потенціал можна шляхом широкого використання різних економічних, стимулюючих засобів, які вже тривалий час використовуються в економіці розвинених країнах. За своїм географічним та геополітичним положенням, за історичною та культурною спадщиною наша держава має унікальні можливості, проте недосконалість законодавчої бази, відсутність розвиненого фінансового ринку, непривабливий інвестиційний клімат створюють перешкоди до розвитку туристичної галузі [20; 112].
В умовах ринкової економіки при обмеженості фінансових ресурсів українських підприємств туристичного комплексу, особливої актуальності набуває питання пошуку джерел їх фінансування. Перспектива розвитку цього комплексу визначається, насамперед, характером інвестиційної політики в країні.
Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг конгруентний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг.
Тривале домінування внутрішнього туризму за соціалістичної доби обумовило сплеск попиту на міжнародні подорожі, що позначилось зміною статусу та розширенням участі України на ринку міжнародного туризму. Перш за все, розширилась участь країни на даному ринку. З країни – реципієнта з дозованим обсягом обслуговування вона перетворилась на країну-генератора туристичних потоків зарубіжного (виїзного) туризму. Такий процес був притаманний на перехідному етапі для Польщі, Чехії, інших соціалістичних у минулому країн і має об'єктивне соціально-економічне підґрунтя.
Поступові зміни на краще в економічній ситуації та певні зрушення на шляху поліпшення матеріального становища населення створили об’єктивні передумови для розвитку сприятливого стосовно туристичної діяльності ринкового середовища. Позитивні результати дала й державна туристична політика, перш за все, через впровадження системи ліцензування, що посилило контроль за якістю туристичного обслуговування. Але в міжнародному туризмі ситуація залишається нестабільною: пожвавлення туристичної активності чергується із спадами, відтворюючи в цих коливаннях не тільки стан внутрішнього ринкового середовища, а й світової ринкової кон'юнктури де імідж України залишається ще невизначеним.
Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних потоків, хоча потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає
Незважаючи на позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних відвідувачів, ще помітною залишається тенденція перевищення виїзного потоку над в’їзним у структурі міжнародного туризму. Слід відмітити певне падіння темпів виїзного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами країни на ринку зарубіжного туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і транзитні поїздки: Польща (31,4%), Росія (30,5%), Молдова (11,5%), Білорусь (6,5%), Угорщина (5,7%), Словаччина (4,2%). Запровадження візового режиму у відносинах із Словаччиною позначилось зменшенням виїзного потоку майже на 19% за рік. Відпрацьовується механізм роботи візового режиму з Польщею та Угорщиною, які з 1.05.2004 р. стали членами Європейського Співтовариства.
Змінюється мотиваційна структура туристичних подорожей українців за кордон - провідне місце займають поїздки з рекреаційною та екскурсійною метою. В ритміці виїзних потоків можна прослідкувати наявність двох «гарячих» сезонів - яскраво вираженого літнього та менш вираженого зимового. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Європи (таблиця 2.1), хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 2000 р. українці відвідали 96 країн, то у 2008 ця цифра становила – 124 країни. Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор'я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко) [56; 124].
Значне подорожчання туристичних послуг не відлякує українців. Наші співвітчизники готові все більше платити за відпочинок, вимагаючи від туроператорів нові маршрути і цікаві програми.
Ринок туристичних послуг в Україні щорік збільшується на 20–30%. У грошовому вираженні торік віна склала мільярд доларів, а в 2008-му році ця цифра збільшилася ще мінімум на 200 млн доларів. І це при тому, що з кожним роком ціни на туристичні поїздки підвищуються мінімум на 15–20%. Від заморської подорожі українців не утримують і проблеми з авіаційними перельотами. У аеропорту інколи доводиться чекати свого авіарейсу декілька годин і навіть цілу добу. Подорожчання авіаційного палива найсильніше впливає на вартість відпочинку. Цього року деякі туристичні напрями піднялися в ціні на 30–40%. Проте наші співвітчизники не економлять на відпочинку. Тим більше що висока інфляція в країні створює атмосферу, коли багато хто психологічно готовий платити за один і той же тур більше, ніж торік.
Що ж стосується інвестицій у сферу туризму, то вітчизняний туризм може стати однією з найприбутковіших сфер економіки України, проте це можливо лише за умови відповідних інвестицій у галузь. Стимулювання розвитку туризму у економічно депресивних регіонах сприятиме створенню нових робочих місць і підвищенню добробуту населення.
Неабияку роль для активної інвестиційної діяльності грає інвестиційний клімат держави та оцінка інвестиційної привабливості регіонів. Проблема полягає у тому, що різні регіони мають нерівномірну кількість інвестицій, внаслідок чого збільшується прірва між розвитком певних регіонів.
Здійснення інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері передбачає відповідне управління цим процесом, основна мета якого забезпечити найефективнішу реалізацію системи цілей і засобів їх досягнення в даній галузі.
Стратегічними цілями інвестиційної політики в галузі туризму повинні бути: створення законодавчої бази регіонів в області забезпечення гарантій на іноземні інвестиції в туристичний бізнес; створення сприятливого інвестиційного клімату; розробка нових турів, які повинні ураховувати етнокультурні, геополітичні, екологічні чинники туристичних районів.
Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання: забезпечити високий темп економічного розвитку рекреаційно-туристичної сфери шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності та розширення її обсягів; забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків; забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів господарювання у процесі реалізації інвестиційних програм; визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм.
Реалізації цих завдань у сфері туризму сприятиме створення спеціальних економічних зон рекреаційно-туристського типу з режимом сприятливого інвестиційного клімату на їх території. Крім того, слід передбачити державну гарантію іноземним інвесторам.
Для формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні слід приділити значну увагу розвитку санаторно-курортної бази та соціально-економічної інфраструктури та комунального господарства. Не менш важливе значення має формування висококваліфікованого кадрового потенціалу. За умови ефективної інвестиційної політики з боку держави та органів місцевого самоврядування можна залучити більше вітчизняних та іноземних інвесторів для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, що сприятиме розвитку туристичного бізнесу та підняттю на вищий рівень якості обслуговування туристів.
В розвиток туристичного сектора України у 2008 році надійшло 2 млрд. грн. інвестицій. За словами радника міністра культури і туризму, в Україні визначені два шляхи підвищення якості туристичних послуг - розширення спектра пропозицій і визначення ранговості туристичних об'єктів
В свою чергу, Державний комітет туризму та курортів, з метою подальшого розвитку внутрішнього туризму, підписав меморандум з Комітетом інвестиційного співробітництва - громадською організацією, яка підготовлена для створення інвестиційних майданчиків і сприяння залученню інвестицій у проекти туристичної сфери України [56; 130].
Ще одним важливим чинником сучасного розвитку ринку туристичних послуг України є франчайзинг. Сьогодні туристичний ринок в Україні побудований так, що агентствам вижити поодинці дуже складно, а тим більше агентству, яке лише виходить на ринок при величезній кількості тих, що вже існують, зарекомендували себе туристичних агентств. Набагато легко функціонувати мережевим агентствам, які об'єднані єдиним загальним брендом, вже добре розкручені і відомі на ринку, також об'єднані корпоративною культурою, загальними цілями і завданнями, методами управліннями і довгостроковими планами розвитку. Таким чином, створення франчайзингової мережі передбачає системний підхід до збуту, що збільшить об'єми продажів туристичного продукту на ринку, приведе до вищого доходу від послуг, що надаються, завдяки бонусним програмам, розвиватиме особисті контакти, удосконалюватиме технології, знижуватиме витрати туристичних підприємств, пов'язані з рекламою і просуванням агентства на ринок, а також створення і підтримку веб-сайту, наповнюючи інформацією і вчасно оновлюючи його, який є сучасним атрибутом будь-якого успішного підприємства.
А туристична фірма без веб-сайту не може сприйматися серйозно, оскільки більшість споживачів туристичного продукту користуються інтенет-ресурсами, а також це збільшує якість і оперативність роботи фірми в ціло