24. Перетворення грошей на капітал. Загальна формула капіталу.

Гроші як гроші і гроші як прояв капіталу мають різні форми обігу.

В простому товарному обігу Т – Г – Т гроші виступають лише посередником в товарообміні, витрачаються в повному обсязі і метою цього акту є споживча вартість. Інакше ситуація виглядає, коли гроші обертаються як капітал: Г – Т – Г. Тут гроші авансуються, щоб потім повернутися до свого господаря і мета цього акту – вартість.(мінова вартість).

Але має сенс пустити гроші в обіг для того, щоб вони повернулися господарю в тому ж обсязі? Ні сенс є лише при однієї умові – повернутися до господаря повинна сума грошей більша ніж авансована, тобто Г – Т - Г', Г'=Г+∆Г. Це прирощення над авансованою вартістю – додаткова вартість, а Г – Т - Г' – загальна формула капіталу. У цьому процесі гроші перетворюються на капітал.

25. Робоча сила як товар. Властивості товару робоча сила.

Але щоб продати свою робочу силу, робітник повинен:

бути особисто вільним, тобто мати право власності на свою робочу силу

бути позбавленим засобів виробництва і засобів споживання.

Перетворення робочої сили на товар означає зміну способу виробництва і становлення капіталізму як пануючої економічної системи. Використання найманої праці сприяє розвитку особистості волі громадян. Економічне примушення до праці викликало мотивацію до праці. Робоча сила перетворюється на товар і набуває його властивості:Вартість – визначається вартістю засобів існування робітника і його родини. Споживча вартість – здатність робітника створювати своєю працею нову вартість, більшу ніж коштує його робоча сила, тобто створювати додаткову вартість. У вартість робочої сили включаються витрати не лише на першочергові потреби, але й задоволення духовних потреб. Крім того, на структуру і обсяг споживача впливають економічний і культурний рівень розвитку країни. В процесі розвитку суспільного виробництва зростають вимоги до рівню освіти і кваліфікації робітників, до їх здібностей працювати з новою технікою, засвоювати новітні технології. Все це збільшує вартість робочої сили. Але з підвищення продуктивності праці виникає зниження вартості товарів і послуг, які й визначають вартість робочої сили. Купуючи робочу силу і засоби виробництва, капіталіст, по-перше, хоче виробити споживну вартість, яка б мала мінову вартість, тобто товар. По-друге, він хоче виробити такий товар, вартість якого була б більшою, ніж вартість куплених ним факторів виробництва і тим самим забезпечувала б йому додаткову вартість. Як бачимо, капіталіста не цікавить споживна вартість сама по собі. Його цікавить додаткова вартість. Тому капіталіст буде прагнути виробляти ті споживні вартості, які в сучасних умовах приносять йому високу додаткову вартість.В сфері обігу капіталіст купує робочу силу і засоби виробництва, в ній же, продаючи вироблений товар, реалізує додаткову вартість. Протягом однієї частини робочого дня робітник відтворює вартість своєї робочої сили. Цю частину робочого дня прийнято називати необхідним робочим часом, а працю, затрачену протягом цього часу, - необхідною працею. Протягом другої частини робочого дня робітник створює додаткову вартість. Цю частину робочого дня прийнято називати додатковим робочим часом, а працю, затрачені протягом цього часу, - додатковою працею. Необхідно мати на увазі, що додаткова праця і додатковий продукт властиві кожному суспільству, а додаткова вартість - тільки капіталізм} Додатковий продукт стає матеріальним носієм додаткової вартості тільки тому, що при капіталізмі товарне виробництво носить загальну форму і товаром стала робоча сила. Додаткова вартість безплатно привласнюється капіталістами. Вона характеризує виробничі відносини між власниками засобів виробництва і робітниками, тобто відносини, в яких капіталісти експлуатують найманих робітників.