Розкрийте сутність, види ресурсів та чинників виробництва.

Успішне функціонування економіки підприємства залежить від рівня його забезпеченості економічними або виробничими ресурсами. виділяють наступні групи економічних (виробничих) ресурсів:

- за складом: матеріальні, фінансові, трудові, природні; - за походженням: первинні та вторинні; - за структурою: засоби праці, предмети праці, продукти праці; - за сферою використання: у сфері виробництва, у сфері обігу. Праця поряд із засобами та предметами праці є необхідним елементом виробництва. Трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо дослідження поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робою силою і її раціональне використання мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ступінь використання техніки та технології, предметів праці. Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість. Тому аналіз використання трудових ресурсів є важливим розділом системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства.

Чинники виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, задіяні у виробництві товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є фактор труд (всі розумові та фізичні здібності людей задіяні у виробництві), фактор земля (у широкому розуміння природні багатства, в галузевому предмет та засіб праці, в економічному об’єкт власності), фактор капітал (вже існуючі / вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Дайте визначення поняттю «світове господарство». Назвіть фактори спеціалізації країн.

Світове господарство — це система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях у межах світового співтовариства.

Процес формування міжнародної спеціалізації виробництва товарів і послуг визначається дією ряду факторів: - Існуючими та потенційними виробничими потужностями, трудовими ресурсами, можливостями зростання чисельності і кваліфікації кадрів в окремо взятій країні; - Рівнем національного доходу, перспективами його підвищення, ємністю внутрішнього ринку; - Природними багатствами і грунтово-кліматичними умовами; - Географічним положенням країни по відношенню до інших країн, наявністю розвинутої транспортної інфраструктури; - Сформованими економічними зв'язками між країнами, можливостями їх подальшого розширення і диверсифікації.

При цьому в найкращому становищі знаходяться ті країни, яким притаманні дії всіх перерахованих чинників, що дозволяє їм більш збалансовано брати участь у міжнародному поділі праці та спеціалізації.

Протягом останніх 20-30 років основні функції з організації міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації взяли на себе великі транснаціональні корпорації. Маючи національні штаб-квартири і виробництво всередині своїх країн, транснаціональні компанії мають у своєму розпорядженні також величезним виробничим, фінансовим, технічним потенціалом в інших країнах. Діяльність міжнародних корпорацій безпосередньо визначає ступінь участі окремих країн у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі.

Необхідно зазначити, що міжнародна спеціалізація і розподіл праці не обмежуються виключно сферою виробництва товарів і послуг. Вони значно ширше і охоплюють сферу ринку капіталу, фінансових послуг, ринку цінних паперів. Основну роль на цих ринках відіграють великі транснаціональні кредитно-фінансові інститути (комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, приватні пенсійні, інвестиційні компанії і фонди). Ці компанії забезпечують основний оборот кредитних ресурсів, цінних паперів, фінансових послуг, страхування і фрахту на світовому ринку.