Тема уроку: Мережеві адаптери
Для нормального функціонування мережі потрібні апаратні і програмні компоненти. Після вибору протоколу передачі даних можна придбавати відповідне йому апаратне забезпечення — мережеві адаптери, концентратори і перемикачі.
Плати мережевого адаптера (NIC - Network Interface Card) приймають паралельні дані та організовують послідовну передачу. Тому плати мережевого адаптера виступають як з’єднання між системною шиною комп’ютера і мережевим кабелем. Будь-яка мережева карта складається з роз'єму для мережевого провідника і мікропроцесора, що кодує\декодує мережеві пакети, а так само допоміжних програмно-апаратних комплексів і служб (рис. 1).
PCI BUS-Mastering. Ця функція відноситься не лише до мережевих карт, і означає можливість пересилки даних пристроєм, без участі центрального процесора. З чисто практичної точки зору наявність Bus Mastering означає, що у вас менше гальмуватиме система при копіюванні даних по мережі. При цьому на мережевій карті мають бути розпаяні схеми, що дозволяють здійснювати пряму передачу інформації, це ускладнює конструкцію і підвищує вартість адаптера. Тому на деяких дешевих мережевих адаптерах Bus Mustering відсутній.
На деяких мережевих картах є додатковий співпроцесор, що виконує основні функції по обробці мережевих пакетів, покликаний додатково розвантажити CPU, проте за замовчуванням в Windows 2000\XP він не задіяний.
BootRom Можливість завантаження системи по мережі закладена у вигляді Boot Rom мережевої карти. Це мікросхема енергонезалежної пам'яті, де зберігається код завантажувача.
Він виконує пошук в мережі сервера і просить у нього IP адреса, а так само шлях, де можна отримати образ операційної системи. Після того, як образ завантажений і розміщений в оперативній пам'яті, подальше управління завантаженням передається йому, точно так, як і при роботі із звичайною завантажувальною дискетою або диском. Таким чином, при відповідному налаштуванні, ПК може працювати взагалі без жорсткого диска. Завантаження через мережу настроюється в BIOS материнських плат, які підтримують цю функцію. У дешевих мережевих карт BootRom або відсутній взагалі, або під нього є роз'єм, але немає самої мікросхеми. Як правило, цю функцію в домашніх мережах не потрібно. BootRom застосовується для створення системи терміналів, а так само реалізації служби віддаленого встановлення Windows.
Wake - on - LAN - включення віддаленої системи через мережу. Адаптер відстежує мережевий трафік в очікуванні спеціального Wake - пакету і при його отриманні будить систему. При цьому вимагається, щоб комп'ютер був з ATX- блоком живлення, в налаштуваннях BIOS (рис. 2) була дозволена активація комп'ютера за запитом з порту, на який встановлена карта. Мережева карта має бути сполучена відповідним 3-жильним шнуром з Wol - роз'ємом на материнській платі для старих систем (рис. 3). У сучасних материнських платах з підтримкою PCI 2.2, WOL- дріт не потрібно, оскільки комутація здійснюється безпосередньо. Для успішного пробудження системи важливо щоб робота комп’ютера була саме завершена Пуск -> Вимкнути комп'ютер\ або короткочасним натисненням клавіші Power на системному блоці, у випадку якщо система вимкнена примусово пробудження неможливе. Замість повного відключення системи можна використати Сплячий режим. При цьому режимі напруга зберігається тільки на материнській платі, відключаються жорсткі диски, CPU, периферійні пристрої, вентилятори. Цей режим зручніший, оскільки можна швидко повернутися до роботи, не проходячи увесь цикл завантаження, при цьому документи і програми будуть саме в тому вигляді, в якому ви їх залишили. Окрім Сплячого існує, режим, що Чекає, відрізняється тим, що живлення підтримується так само на блоках оперативної пам'яті, що прискорює процедуру пробудження системи. Задіяти і настроїти Сплячий режим, або Чекаючий, в Windows можна у властивостях екрану в закладці Заставка розділ Живлення.
У більшості сучасних комп'ютерів адаптер кабельної мережі інтегрований в набір мікросхем системної логіки (настільні системи) або у внутрішню карту mini-PCI (ноутбуки). Якщо інтегрований компонент відмовив або не забезпечує потрібну швидкість, може допомогти установка додаткової плати мережевого адаптера з наступними інтерфейсами: PCI або PCI Express (настільні системи); CardBus PC (PCMCIA) (рис. 5) або ExpressCard (ноутбуки); PCI-X або 64-розрядний PCI (сервери).
У мережеві адаптери (як кабельні, так і бездротові) виробники записують унікальну апаратну адресу (так званий MAC_адрес), призначену для ідентифікації систем в мережі. Ця адреса звичайно вказана на наклейці на плати; також його можна зчитати після установки адаптера за допомогою утиліти ipconfig.exe (Windows NT/2000/XP/Vista). Протокол передачі даних використовує ці адреси для розпізнання комп'ютерів в мережі.
Існує два способи перегляду МАС адреси на ПК:
Перший через командний рядок. запустіть [Пуск], [Выполнить], введіть сmd, та натисність [Enter]. Наберіть [ipconfig /all] та натисність [Enter]. У вікні, що відкрилось знайдіть рядок фізична адреса вашого адаптера (рис. 6).
До найважливіших характеристик мережних адаптерів можна віднести:
інтерфейс шини;
розмір установленої на платі буферної пам'яті й режими обміну з нею;
можливість установки на плату мікросхеми постійної пам'яті для віддаленого завантаження (BootROM).
можливість підключення адаптера до різних типів середовища передачі (вита пара, тонкий і товстий коаксіальний кабель, оптоволоконий кабель);
використовувана адаптером швидкість передачі по мережі й наявність функції її перемикання;
можливість застосування адаптером повнодуплексного режиму обміну;
сумісність адаптера (точніше, драйвера адаптера) з мережними програмними засобами.