Ч. 3. Українська ідея Розділ і Новий національний «ерос»

...Коли отже українська ідея хоче підняти боротьбу з іншими за панування, мусить в першу чергу залишити прокляту спадщину невільничих часів. Мусимо перевести основну переоцінку вартостей. «Фанатизм», «інстинктовані почуття», «емоційність» замість «розумовости», дух «національної нетерпимости»,— все, що опльовували в нас, повинно реабілітувати свіже й молоде українство. На місце amor intelektualis (любов до роздумів — Уклад.) повинна стати віра, яка не знає сумнівів, і пристрасть, що не знає жадних «чому». Прив'язання до свого мусить доповнити воля, витиснути свою печать на чужім; замість залежности від стихії — мусить стати воля привести її до послуху. Мусимо нести відважно свою віру, не схиляючи чола ні перед чужим, ні перед власними «маловірами». Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї, і агресивно ту віру ширити. Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря. «Фанатизм», «примус», а не «ніжність» сповняють основну функцію в суспільнім житті, і їх місце лишитися незайнятим. Не займемо ми, займе хтось інший.

Природа не зносить порожнечі.

ІДЕОЛОГИ БІЛЬШОВИЗМУ. Перша пол. XX ст.

Володимир Ленін

Держава і революція¹

Розділ і

КЛАСОВЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА

Почнемо з найбільш поширеного твору Фр. Енгельса: «Походження сім'ї, приватної власності і держави», який у 1894 році вийшов у Штутгарті вже 6-м виданням. Нам доведеться перекладати цитати з німецьких оригіналів, тому що російські переклади, при всій їх численності, здебільшого або неповні, або зроблені зовсім незадовільно.

«Держава,— говорить Енгельс, підводячи підсумки своєму історичному аналізові,— аж ніяк не являє собою сили, ззовні нав'язаної суспільству. Держава не є також «дійсність моральної ідеї», «образ і дійсність розуму», як твердить Гегель. Держава є продукт суспільства на певному ступені розвитку; держава є визнання, що це суспільство заплуталося в нерозв'язну суперечність з самим собою, розкололося на непримиримі протилежності, позбутись яких воно не и силі. А щоб ці протилежності, класи з суперечливими економічними інтересами, не пожерли один одного і суспільства в даремній боротьбі, для цього стала необхідною сила, яка стоїть, видимо, над суспільством, сила, яка б стримувала зіткнення, держала його в межах «порядку». І ця сила, яка виникла з суспільства, але ставить себе над ним і все більше й більше відчужує себе від нього, є держава».

Тут з повною ясністю висловлена основна ідея марксизму в питанні про історичну роль і про значення держави. Держава є продукт і прояв непримирим ості класових суперечностей. Держава виникає там, тоді і остільки, де, коли і оскільки класові суперечності об'єктивно не можуть бути примирені. І навпаки: існування держави доводить, що класові суперечності непримиримі....

Заміна буржуазної держави пролетарською неможлива без насильственої революції. Знищення пролетарської держави, тобто знищення всякої держави, неможливе інакше, як шляхом «відмирання».

Докладний і конкретний розвиток цих поглядів Маркс і Енгельс давали, вивчаючи кожну окрему революційну ситуацію, аналізуючи уроки досвіду кожної окремої революції. До цієї, безумовно найважливішої, частини їх учення ми й переходимо.