Розділ IV Фанатизм і «аморальність» як четверта вимога волевого націоналізму

...Там, де заламується в нації її агресивний характер, заламується рівночасно й запал до оборони своїх прав. ...

Не важне, чи нація агресивна чи ні, чи ідея агресивна чи ні. Важне, чи ідея сполучена з відповідним чувством, з абстрактною волею жити і рости, чи, навпаки, ця ідея є розумовою абстракцією, що хоче забити афект (як це робив Драгоманов і драгоманівці). В першім випадку — така ідея переможе, в другім — вмре. ...

...Всі великі події в історії — наслідок фанатичних ідей. ...

До емоціональносте і фанатизму великих ідей, які рушають масами, треба додати ще одну їх прикмету: «аморальність». Це не є, звичайно, аморальність в змісли увільнення від етичного кри-терія, від морального ідеалізму... .Коли говорю про «аморальність» тих ідей, то тут розумію їх суперечність з буденною мораллю..., з точки погляду політично-бездоганного міщанина; який до загальнонаціональних, взагалі громадських справ підходить з міркою своїх приватних вигід, турбот та інтересів. ...

Добре є все, що зміцнює силу, здібності й повноту життя..., зле — що їх ослабляє. ...

Мораль, яка є мораллю всіх нових і свіжих рас, всіх сильних одиниць, всіх нових, повних майбутности, ідей. ...

Все тут сказане треба зачислити до однієї (четвертоїз головних прикмет всякої великої ідеї і руху, що йде під її прапором)... Ця ідея є непримирима, безкомпромісова, фанатична, «аморальна», за свої приписи бере лише те, що в інтересі species. Цими прикметами відзначається кожна велика національна ідея, і це, а ніщо інше, дає їй таку вибухову силу в історії.

Розділ V Свідоцтво історії— «романтизм» як чинник поступу — синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму — п'ята вимога волевого націоналізму

Історія підтверджує правдивість сказаного вище. Бо в ній перемагають лише ідеї характеру «романтичного», релігійного, ідеї агресивні, емоціональні й фанатичні. ...

Природа не знає гуманности й справедливости, вона знає лиш заслуги й винагороди. .. .Природа винагороджує лише в пропорції до сусиль і заслуг — для її мети. В суспільнім житті обов'язує та сама засада, і не одна нація не дістане в дарунок жнив від «справедливої» природи, коли вона не сіяла; ні одна не дістане незалеж-ности, коли не хоче і не може її осягнути, коли не має почуття й сили здорових рас, що хочуть панувати над людьми, землею, повітрям і морями, служачи собі і —людському поступові. ...

Так ми прийшли до певного доповнення нашої четвертої підстави всякої великої ідеї: не лиш фанатична, безкомпромісова повинна бути вона, але й служити інтересам поступу, як ми його тут розуміємо, себто, як право сильних рас організувати людей і народи для зміцнення існуючої культури і цивілізації. ...

Розділ VI Творче насильство та ініціативна меншість як порядкуючі сили — шоста вимога волевого націоналізму

«Без насильства і без залізної безоглядности нічого не створено в історії» — така була теорія основоположників революційного соціалізму. ...

...З експансії своєї країни зрікається лиш той, в кого цілком завмерло почуття патріотизму, хто прагне не розвою, не поступу, лише застою з правилом «не руш мене». Тому то, нація або ідея, яка стремить розірвати залізні пута індивідуалізації; яка дбає не про конкретне, але про «вічне» — мусить признати величезну ролю в житті нації насильству. Без нього не усунути ні змиршавілого, без нього не розчистити площі до будови нового. ...

.. .Агресивність, не компроміс — такий шлях кожної нової ідеї, яка протиставляє себе другій, яка разом з цією другою себе взаємно виключають.

Ця відповідь є відповіддю на питання —«як?» Разом з тим стоїть ще може важніше питання — «хто?» Хто впроваджує в світ і здійснює якусь ідею? Провансальці, демократи і прочі народолюбці відповідали — завше народі Ми відповідаємо — ніколи не народі Народ є для всякої ідеї...— чинник пасивний, той що приймає. Чинником активним, тим, що несе ідею, тим, де ця ідея зароджується є — активна, або ініціативна меншість.

...Це група, яка формує неясну для «неусвідомленої» маси, ідею, робить її приступною цій масі і, нарешті, мобілізує «народ» для боротьби за цю ідею.

...Ніколи пасивна юрба, лише активна меншість є суспільно-творчою силою. .. .Роля цієї меншости величезна, особливо як повитухи нових ідей. .. .Всі революції, через які якась політична групка (меншість), повалюючи свій уряд, знов ставить законодавство і адміністрацію під безпосередні впливи особистих ініціатив, є соціологічні феномени цього порядку. ...

Творче насильство — як «що», ініціативна меншість — як «хто», ось підстава всякого майже суспільного процесу, спосіб, яким перемагає нова ідея. Ці два моменти, як домагання практичної політики, є шостою підставою і складовою частиною всякої нової ідеї, що здобуває собі право на життя. ...