Ч. 2. Чинний націоналізм

II

Воля як закон життя.— її форми. — Воля влади. — Воля від'ємного моменту. — Дві перші вимоги волевого націоналізму

На цій волі (не на розумі), на догмі, аксіомі (не на доведеній правді), на самостійнім, не на деривативнім постуляті, на бездоказовім пориві, мусить бути збудована наша національна ідея, коли ми хочемо утриматися на поверхні жорстокого життя. Бо воля нації до життя як «пождання неясно відчутого другого ладу речей» (Ф'іхте) є підставою всякого, опертого на ній, свідомого стремлін-ня, всякої ідеї. Бо розум..., ідея, лише тоді стає порушаючою силою, коли сама «діє як афект» (Йодль), «Воля влади» (Ніцше), «життєвий елян» (Бергсона), «жадоба перемоги» (Джека Лондона), чин до чину, «без мети», щоб «гнатися в безвість» (Лесі Українки), «фантазія» (Шевченка), який він жертвував видимий світ, звеличення «залізної сили ентузіазму», елементи «нерозсудного» (Гоголя), «правда сильного» і «право сили» (Куліша),— ось як характеризували цю волю чужі і наші провідники.

.. .В жадобі жити, розростатися змагатися й є суть життя, а не в її наслідках; в сліпім дінамізмі, що не має ні ім'я, ні постаті і який ми усвідомлюємо лише тоді, як він вибухає в нас. ...Головним методом наших вчинків є власне бажання, афекти, пристрасті, за якими в хвості йдуть мотиви.

...Ці афекти, емоції одиниці стають величезною соціальною силою, динамічним двигуном суспільности, що втримує її при житті, спричиняє її зріст і розвій. ...

Всяка отже збірна філософія гуртованої одиниці {а в першій мірі нації) повинна бути збудована не на відірваних засадах логіки, лише на цій волі до житти, без санкцій, без оправдання, без умотивування, яку... треба плекати і розвивати, бо з нею живе і вмирає нація... Не обгижуватй цю — виявлювану в діяннях одиниць волю нації до розросту, пориву наперед їй, лише зміцнювати її. І це зміцнення має бути першою і головною засадою тієї національної ідеї, яку я тут ставлю на місце кволого інтелектуалістичного, безвольного, «кастратного» про-вансальства.

.. .В ще більш чистім виді (ніжу насолоді риском і в героїзмі) виявляється воля до влади в нічим не прикрашенім, голім стремлінні до неї, в жадобі панування. ...

В так зрозумілім житті та його суті є два моменти, тісно між сполучені: в боротьбі за розріст і перевагу розрізняємо експансію як ціль, боротьбу як засіб. ...

Боротьба взагалі, війна як її форма зокрема. ...Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії— означив я як першу підставу націоналізму, який тут протиставляю драгоманівщині. Другою такою підставою національної ідеї здорової нації повинно бути те стремління до боротьби, та свідомість її конечності, без якої не можливі ні вчинки героїзму, ні інтенсивне життя, ні віра в нього, ані тріумф жадної нової ідеї, що хоче змінити обличчя світу. ...Першу з цих підстав протиставляю... (тим, хто вірить) сліпо в творчу силу інтелекту. Другу —.. .пацифізмові нашого провансальства.

Розділ III Романтизм, догматизм, ілюзіонізм — третя вимога націоналізму

... Я згадав вгорі дві головні підстави всякої революційної ідеї, отже і національної: перша — волюнтаризм (антиінтелектуалізм), друга — войовничість (антипацифізм). Тепер, отже, до цього приводить третя — «романтика». І ні одна велика ідея, що сперечається з другими за панування, не є жива, коли вона не перейнята цим духом «романтики».

Я говорив про романтичний характер великих доктрин. Тепер треба підкреслити їх другий аспект: догматизм, безсанкціо-нальність. Ті доктрини завжди з'являються в супроводі категоричного наказу, почуття, що наказує безоглядний послух. ...

«Романтичні» ідеї, ...сполучені з релігійним почуванням (аб: солютною вірою в них), дуже часто з 'являються в історії в формі так званих «ілюзій», легенд, міфів. ...Одна з таких образових ілюзій, охоплених у «гвалтівну і ясну» формулу, це легенда «останнього бою», що забезпечить перемогу справі. ...

.. .Я говорив про «романтичний» характер великих революційних ідей і про їх «релігійний», догматичний характер. «Ілюзіонізм» є синтезою обох: він протиставляє «змисловому» — ірраціональне, надзмислове, конкретному — невидиме і незнане і це «теологічне» в нім, він протиставляє доказам — голу афірмацію, і це «догматичне» в нім. І первень чуттєвий, «ілюзіонізму»...— умотивовують його войовничість, антипацифізм. Як такий «ілюзіонізм» входить складовою частиною (разом з релігійністю) до згаданої третьої підстави всякої, отже і національної, революційної ідеї — романтизму.