Існують два основних шляхи констатації інформаційного приводу:

1. Висловлення його в інформаційному повідомленні чи якомусь ін­шому матеріалі, що йде в ефір перед коментарем;

2. Виклад приводу самим коментатором.

Після викладу інформаційного приводу коментатор піддає розгля­дові певну сукупність фактів. Якими шляхами здійснюється їх аналіз? Існує чотири основні засоби логічного аналізу: пояснення, доповнення, зіставлення та узагальнення.

Пояснення нових фактів політичного, економічного чи культурного життя становить істотну частину коментаторської творчості. Пояснень коментатора потребують і відомі аудиторії явища, з приводу яких мо­жуть існувати суперечливі або не зовсім правильні погляди чи суджен­ня. Інакше кажучи, пояснення коментатора служать засобом досягнен­ня певних якісних змін у свідомості людей (громадській думці).

Пояснення коментатора, безперечно, базуються на його обізнаності з питаннями, які розглядаються, на його ерудованості, компетентності. Брак знань, відсутність глибокого осмислення проблеми роблять пояс­нення коментатора трафаретними, загальними й поверховими.

Перед коментатором стоїть завдання не тільки пояснити певні питан­ня, але й доповнити знання аудиторії про ту чи іншу подію або явище. Деталізація інформації підвищує переконливість коментарю, його аргу-ментованість. Нерідко необхідним елементом доповнення інформації і, водночас, підсилення аргументованості викладу служать цитати й цифрові дані. Але використання складних, великих цифр та числівників із дробами значно знижує дохідливість матеріалу. По можливості варто закругляти цифри, давати лише кінцеві, остаточні дані. Практика показує, що при використанні більше трьох цифр у короткому коментарі глядач не запам'ятовує жодної. Коли включення цифр у коментар є абсолютно не­обхідним, то слід подбати про виведення їх на екран телевізора. Часом замість словесних порівнянь варто використати діаграму чи графік.

Додаткові факти, деталі, подробиці можуть використовуватися не тільки для збільшення достовірності, переконливості матеріалу, а й для підвищення інтересу аудиторії до теми, що розглядається коментато­ром. Щодо цього можна виділити такі основні групи фактогра­фічних елементів:

^— подробиці індивідуальної типізації. Сюди належать різноманітні де­талі образу людини — опис її зовнішності, характеру, поведінки, значення її нахилів, уподобань, захоплень;

^— відомості, пов'язані з характерними обставинами, причинами чи передісторією виникнення події. Це своєрідна експозиція факту, прийом доповнення інформації, без якого жоден коментар обійти­ся не може;

^— подробиці незвичайного, екстраординарного характеру. У комента­торській практиці використання такого роду деталей посідає поміт­не місце.

Важливе смислове навантаження в коментарі несе зіставлення. Воно покликане виразніше передати думку автора, дати аудиторії порів­няльну характеристику факту, що розглядається. Найчастіше зіставлен­ня виступає у вигляді антитези.

Антитеза — найбільш контрастно загострений тип зіставлення. Вона значною мірою сприяє економії словесного матеріалу, посилюючи ра­зом із тим його переконливість. Часом одна вдало використана антите­за замінює цілу низку аргументів.

Важливе місце в коментаторській творчості посідає асоціативна пара­лель — прийом, який є вищим щаблем публіцистичного зіставлення, — співвідношення явищ і уявлень на основі прямих чи опосередкованих аналогій.

Узагальнення є, певною мірою, метою коментаторської діяльності. Досліджуючи дійсність, її конкретні прояви, коментатор найчастіше йде шляхом індуктивних узагальнень. Можливі два шляхи втілення ко­ментаторського узагальнення:

— з констатацією висновку в тексті коментарю;

— без зазначення висновку.

У першому випадку коментатор наприкінці свого виступу вислов­лює той чи інший висновок, який є своєрідним підсумком його аргу­ментації. Такий прийом використовується коментаторами дуже часто. Аудиторія одержує в готовому вигляді конкретну розв'язку, результат аналізу. У другому випадку коментатор своїх висновків не зазначає, але весь хід його виступу, побудова аргументів, пояснень, зіставлень приво­дить аудиторію до певного, логічно вмотивованого судження.

Жанр коментарю використовується як основа для окремих прог­рам, так і для створення окремих журналістських матеріалів в аналі­тичних програмах.

Коментатор — це людина, яка максимально обізнана в сфері роз­повіді, він може не тільки виявити логічні зв'язки між подіями та явищами протягом окремого відрізка часу, але й дохідливо розповісти глядачам. Коментаторами, як правило, є стійке коло осіб, які постійно ведуть ті чи інші рубрики або теми на телевізійних каналах.