Займенник

1.Займенники, що в дужках, записати у потрібному відмінку.

На (він), з (вона) досвіду, почули від (він), він з (вона) почули, зустріч з (вони), пішов з (хто-небудь), з (ніхто) не зустрівся.

2. Скласт⁷' словосполучення, в яких займенники його, її, їх ужива­лися б у функції і особових, і присвійних.

Зразок: підійшли до неї, підійшли до її хати.

3. Скласти два речення із займенниками цей, весь у формі родового відмінка множини.

4. Серед слів: тикати, весь, по-всякому, кожна, свійський, засвоїти, щось, свояк — знайти займенники, поставити їх в орудному відмінку однини і множини.

5. Гра. Пригадати прислів'я, приказки, до складу яких входять вка­зівні займенники той, цей та означальний весь у формі непрямих від­мінків множини. Виграє той, хто назве більше прикладів. Можна дати таке завдання ще й додому, а переможця визначити на наступному уроці.

Дієслово

1. Поставити дієслова везти, возити, нести, носити, колихати, ткати, голубити, крутити, ходити у формах першої і третьої особи однини.

2. Утворити особові форми дієслів теперішнього часу в однині і множині. Дієслова обох відмін записати відповідно у дві колонки. .

Ховати, лежати, літати, сипати, пити, просити, бити, ходити.

3. Скласти і записати розповідь про змагання з легкої атлетики, використавши дієслова бігати, знати, перемагати, виступати, просити у формі другої або третьої особи однини.

Пропоновані вправи можуть бути доповнені додатковими завдан­нями на повторення.

Важливу роль у засвоєнні важких випадків відмінювання, наголо­шування та правопису частин мови відіграє унаочнення, зокрема таб­лиці. На таблицях доцільно подавати теоретичний матеріал, проілю­стрований відповідними прикладами. Матеріал для таблиць треба до­бирати, враховуючи особливості говірки. Оскільки на території Дон­басу дуже тісне українсько-російське міжмовне контактування, варто частіше використовувати порівняльні таблиці.

Правопис іменників, що закінчуються на [р], ілюструється, зокрема, такою таблицею:

Запам'ятай написання іменників!

Українська мова

токар

аптекар

командир

бібліотекар

бригадир

пустир

шахтар

слюсар

Російська мова

токарь

аптекарь

командир

библиотекарь

бригадир

пустьірь

ша.хтер

слесарь

Коментуючи цю таблицю, зазначаємо, що у російській мові імен­ник може мати (залежно від групи) кінцевий приголосний [р] як м'я­кий, так і твердий. В українській мові такі іменники закінчуються лише на твердий [р].

Виготовляючи таблицю «Творення ступенів порівняння прикметни­ків», слід для прикладу взяти прикметники з основою, до складу якої входить суфікс -к- (швидкий, тонкий), оскільки у східностепових гово­рах, як уже зазначалося, він може зберігатися у вищому ступені. Тво­рення форм найвищого ступеня також доцільно вивчати у порівнянні з російською мовою.

Особливо доречні порівняльні таблиці піл. час вивчення теми «Від­мінювання числівників». Треба виготовляти таблиці, які відбивають усі найважливіші особливості у відмінюванні числівників в обох мовах. Зокрема необхідно звернути увагу на паралельні форми кількісних чис­лівників в окремих відмінках в українській мові і відсутність їх у ро­сійській. На таблицях варто відобразити відмінювання назв десятків, збірних числівників, розкрити відмінність у правописі та наголошуванні. Можна виготовити порівняльну таблицю, яка ілюструє граматичний зв'язок числівників з іменниками.

Запам'ятай!

Українська мова Російська мова

два томи два тома

два стільці два стула

три професори три профессора

чотири трактори четнре трактора

На таблицях слід показати відмінювання особового займенника я, особово-вказівного він, вказівних займенників той, цей, означаль­них — весь, кожний, заперечного займенника — ніхто.

Аналізуючи відмінкові закінчення вказівних займенників та озна­чального весь, треба звернути увагу на форми непрямих відмінків мно­жини, зокрема порівняти флексійний голосний у літературній мові та у місцевій говірці. Коментуючи відмінювання особових займеників, оз­начального займенника кожний і заперечного ніхто, доцільно сказати про їх фонетичні варіанти у говірці.

Вивчаючи дієслово, можна виготовити таку таблицю:

Вимовляй і пиши правильно!

косити — кошу їздити — їжджу

носити — ношу водити — воджу

крутити —кручу просити ■— прошу

вертіти — верчу котити — кочу

Міцному засвоєнню відмінювання повнозначних частин мови, зок­рема тих випадків, коли учні найчастіше допускають помилки, зумов­лені діалектним оточенням, сприяє використання динамічних таблиць. Найпростіше виготовляти таблиці, які складаються з двох частин. На першій записують основи слів, а на другій (меншій), яка загинається,— їх закінчення. Учень усно або письмово відмінює слово. Після цього для^леревірки правильності відповіді табл-иця повністю розкривається. рЗивчаючи відмінювання числівників, творення ступенів порівняння прикметників, можна використовувати таблиці з отворами на місці окремих букв. Проти цих отворів із зворотного боку пристосовуються наклейки з потрібними, пропущеними у слові частинами. ]

п'ят[ ]десяти

п'ят[ ]десятьма с

сем[и]сот

сьом[а]стами

Словесники використовують також таблиці з рухомою смужкою, яка під час відповіді закриває в закінченні орфограму, що перевіря­ється '. -]

Для економії часу та активізації пізнавальної діяльності учнів слід використовувати технічні засоби навчання, зокрема кодоскоп. Наприк­лад, учні виконують таке завдання: на дошці дописують або усно нази­вають потрібні закінчення в спроектованих через кодоскоп особових формах дієслів або певних відмінках іменних частин мови. Там, де є відмінності од говіркових форм, вони роблять зіставлення і вмотиво­вують правильне написання.

Використовуючи кодоскоп, можна проводити вправи на редагу­вання тексту. На дошку проектується текст з неправильно вжитими морфологічними формами. Перед учнями ставиться завдання: виправи­ти помилки у вживанні форм іменників, дієслів, числівників, прикмет­ників тощо. На вільній частині дошки учень записує свій варіант. Після цього на дошку проектується відредагований текст. Школярі порівню­ють тексти і відредагований записують у зошити.

З кодоскопом можна виконувати вправи на виділення потрібних морфологічних форм. Наприклад, на дошку проектуються іменники різних відмін. Учитель загадує учням знайти і записати іменники, які у родовому відмінку множини мають нульове закінчення. Кодоскоп використовується і для того, щоб вчити дітей формулювати завдання до вправ.

■. Важлива роль серед технічних засобів навчання належить магніто­фону, оскільки застосування його дає змогу прищеплювати дітям орфо­епічні навички.,-На магнітофонну плівку можна записувати вправи з певним граматичним завданням, скажімо, на утворення певних форм, зокрема числівника. У першому записі на магнітній плівці перед учня­ми формулюється, наприклад, таке завдання: записати словами числів­ники 5, 7, 11, 50, 90, 800, 678 в орудному відмінку. (Числівники дикту­ються з інтервалами, необхідними для запису їх словами). Після того як завдання виконане, знову вмикається магнітофон. Наступний запис містить ці числівники в початковій формі і в орудному відмінку. Учні за диктором вголос повторюють ці форми.

Характер вправ з граматичним завданням також може бути різно­манітним. Доцільно використовувати записи говірок із завданням — виділити діалектні морфологічні форми, проаналізувати їх, порівняти з літературними.

Добрі наслідки дає такий вид роботи, як рецензування усних від­повідей. Учитель, викликаючи до дошки учня, призначає двох-трьох рецензентів і дає їм завдання стежити за відповіддю і фіксувати ді­алектизми. Для заохочення оцінюються не лише відповіді, а й рецензії.

Боротьба з діалектизмами у мовленні учнів повинна проводитися і в позакласній роботі, форми якої також мають бути різноманітними. На занятті мовного гуртка учні можуть докладно усно і письмово про­аналізувати особливості своєї говірки, ознайомитися з іншими наріч­чями української мови, порівняти місцеву говірку з цими наріччями та з літературною мовою. Велику зацікавленість викликає підготовка до написання невеликих рефератів про історію заселення Донбасу, рідного села чи міста (що зумовлює діалектні форми частин мови). Добре, якщо ці реферати прозвучать по шкільному радіо під час тижня.мови. Варто також проводити вікторини із запитаннями, відповіді на які по­требують певних знань з діалектології та ентографії.

Учитель повинен знати особливості говірки, в умовах якої він пра­цює, і відповідним чином планувати роботу над подоланням діалектиз­мів під час вивчення частин мови.