Кримінальне право Украйни Особлива частина

Зміст

Розділ І

Поняття та система Особливої частини кримінального права.

Наукові основи кваліфікації злочинів

§ 1. Поняття та система Особливої частиникримінального права

§ 2. Наукові основи кваліфікації злочинів

Розділ II Злочини проти основ національної безпеки України

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України

§ 2. Види злочинів проти національної безпеки України

Розділ III Злочини проти життя та здоров'я особи

§ 1. Злочини проти життя

§ 2. Злочини проти здоров'я

§ 3. Злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування

§ 4. Інші злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини

Розділ IV Злочини проти волі, честі та гідності особи

Розділ V Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

особи

Розділ VI Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

§ 1. Види злочинів проти виборчих, трудових

та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян

§ 3. Злочини проти трудових прав громадян

§ 4. Злочини в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності

§ 5. Злочини проти інших особистих прав і свобод людини і громадянина

§ 6. Злочини проти сім'ї

§ 7. Злочини проти свободи совісті

Розділ VII Злочини проти

§ 1. Поняття і види злочинів проти власності

§ 2. Корисливі злочини, пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного

або інших осіб

§ 3. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь

або користь інших осіб

§ 4. Некорисливі злочини проти власності

Розділ VIII Злочини у сфері господарської діяльності

§ 1. Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності

§ 2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України

§ 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів .

§ 4. Злочини у сфері банкрутства

§ 5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів

§ 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів

§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

Розділ IX Злочини проти довкілля

§ 1. Поняття і види злочинів проти довкілля

§ 2. Злочини проти екологічної безпеки

§ 3. Злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря

§ 4. Злочини у сфері водних ресурсів

§ 5. Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу

Розділ X Злочини проти громадської безпеки

§ 1. Поняття і види злочинів проти громадської безпеки .

§ 2. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язані з ними

§ 3. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами

§ 4. Порушення різних правил, що забезпечують громадську

Розділ XI Злочини проти безпеки

§ 1. Поняття і види злочинів проти безпеки виробництва

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва

Розділ XII Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

§ 1. Поняття та система транспортних злочинів

§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

§ 3. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту

§ 4. Інші злочини, що посягають на безпечну роботу транспорту

Розділ XIII Злочини проти громадського порядку та моральності

§ 1. Загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності

§ 2. Злочини проти громадського порядку

§ 3. Злочини проти моральності

Розділ XIV

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення

§ 1. Поняття і види злочинів проти здоров'я населення

§ 2. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення

§ 3. Злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення

§ 4. Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу

§ 5. Інші злочини проти здоров'я населення

Розділ XV

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

§ 1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації

§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону

§ 3. Злочини, які порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність .

Розділ XVI

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

§ 1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

§ 2. Злочини у сфері використання державних символів

§ 3. Злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян

§ 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань

§ 5. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання

§ 6. Інші злочини проти авторитету держави і діяльності об'єднань громадян

Розділ XVII

Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж

§ 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів),

систем та комп'ютерних мереж

§ 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних, мереж

Розділ XVIII Злочини у сфері службової діяльності

§ 1. Поняття злочинів у сфері службової діяльності

§ 2. Види злочинів у сфері службової діяльності

Розділ XIX Злочини проти правосуддя

§ 1. Види злочинів проти правосуддя

§ 2. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду

§ 3. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, засідателів та інших учасників судочинства

§ 4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі

§ 5. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення) і призначеного ним покарання

Розділ XX

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

§ 1. Поняття та види військових злочинів

§ 2. Злочини проти порядку підлеглості і військової честі

§ 3. Злочини проти порядку проходження військової служби

§ 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання

§ 5. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки

§ 6. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб

§ 7. Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці

§ 8. Військові службові злочини

§ 9. Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій

§ 10. Злочини проти законів і звичаїв війни

Розділ XXI

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

§ 2. Злочини проти миру

§ 3. Злочини проти безпеки людства

§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку

Розділ І

Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів

§ 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права

Кримінальне право, норми якого закріплені в Кримінальному Ко­дексі України¹ (прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.), складається із двох органічно пов'язаних між со­бою частин — Загальної та Особливої. У Загальній частині зібрані принципові відправні положення: підстава кримінальної відповідаль­ності, поняття злочину, мета та система покарань, підстави і поря­док їх призначення, умови звільнення від кримінальної відповідаль­ності та покарання. В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів із вказівкою на види покарань і межі, в яких вони можуть призначатися.

Норми Загальної та Особливої частин кримінального права як певні підсистеми Кримінального Кодексу України перебувають у тіс­ній і нерозривній єдності. Перш за все, норми Особливої частини базуються на нормах Загальної частини. Тому неможливо розкрити Дійсний зміст норм Особливої частини, не звертаючись до частини Загальної. Разом з тим, всі інститути Загальної частини в своїй основі узагальнюють ті ознаки, що властиві усім злочинам, передбаче­ним Особливою частиною. Неможливе також застосування окремих видів покарань за злочини, передбачені Особливою частиною, без урахування положень, закріплених у Загальній частині, щодо меТи, видів, меж і порядку призначення всіх покарань. Сама ж система покарань, що визначена в Загальній частині, знаходить своє вияв­лення і практичне застосування тільки через призначення конкрет­них покарань за окремі злочини, передбачені Особливою части­ною КК.

Нерозривний зв'язок норм Загальної та Особливої частин КК по­лягає ще й у тому, що при кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов'язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності та пока­рання, застосовуються водночас норми обох частин. Так, при квалі­фікації замаху на злочин застосуванню підлягають як норма Загаль­ної частини, так і норма Особливої частини, у яких передбачено злочин, на який вчинювався замах. Наприклад, замах на умисне вбивство кваліфікується за ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК¹.

Єдність Загальної та Особливої частин КК забезпечує внутріш­ню узгодженість інститутів та норм Кодексу і, в кінцевому резуль­таті, ефективність їх застосування.

Особлива частина Кримінального кодексу — це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільне небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких ме­жах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили.

В Особливій частині КК наводиться вичерпний перелік злочинів, які заборонені кримінальним законом під загрозою покарання. Інши­ми словами, тільки діяння, передбачене відповідною статтею Особ­ливої частини КК, може вважатися злочином. Найважливіший принцип будь-якого цивілізованого права, зокрема кримінального права України: немає злочину без вказівки щодо цього в законі (пиііит сгітеп аіпе 1е§е) — повністю втілюється в Особливій части­ні КК. Дяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування кримінального закону за аналогією тут цілком виключається. Тому суд, розглядаючи справу, має точно керуватися приписами кримінального закону, що підля­гають застосуванню в цьому конкретному випадку, і не може поширювати їх на діяння, що не охоплюється диспозицією відповідної статті Особливої частини КК. Суд зобов'язаний керуватися тільки прямими вказівками того закону, який передбачає відповідальність за цей злочин. Він не має права заповнювати, на свій розсуд, дійсно існуючі чи такі, що здаються існуючими, прогалини. Заповнення та­ких прогалин, тобто криміналізація діяння (віднесення його до кола злочинів), — виключна прерогатива законодавця. У частині 4 ст. З зазначено, що застосування закону про кримінальну відповідаль­ність за аналогією заборонено.

Значення Особливої частини полягає насамперед в тому, що во­на встановлює законодавчі межі криміналізації суспільне небезпеч­них діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання за­конності та прав людини. Крім того, в Особливій частині законода­вець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочи­ни з урахуванням їх тяжкості, тобто характеру і ступеня суспільної небезпеки. Це створює ефективні можливості для здійснення ціле­спрямованої кримінальної політики і проведення її в суворих рамках закону. Оголошуючи відповідні діяння злочинними і караними, зако­нодавець тим самим має на меті сформувати у людей непримиренне ставлення до злочинних проявів, усвідомлення необхідності бороть­би з такого роду вчинками. Загальнопревентивна функція норм Особливої частини полягає також у тому, щоб під загрозою пока­рання примусити нестійких членів суспільства утриматися від вчи­нення злочинів і, тим самим, сприяти їх попередженню.

Норми Особливої частини розташовані у окремих розділах Ко­дексу за певною системою та у певній послідовності. Ця система має такий вигляд:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України. Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи. Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи. Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недотор­каності особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Розділ VI. Злочини проти власності. Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності. Розділ VIII. Злочини проти довкілля. Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки. Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва. Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транс­порту.

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності.

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психот­ропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недо­торканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілі­зації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислю­вальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнарод­ного правопорядку.

Якщо Особлива частина сама по собі є певною системою норм, то дуже важливо визначити ту підставу, за якою будується ця сис­тема. Інакше кажучи, слід з'ясувати, що лежить в основі цієї систе­ми, чим керувався законодавець, розподіляючи за певними її розді­лами відповідні злочини.

Уважне вивчення наведеної вище системи приводить до виснов­ку, що вона побудована головним чином за родовими об'єктами зло­чинів. В окремі розділи Особливої частини КК об'єднуються норми про відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт. Родовий об'єкт — це певна група (комплекс) сус­пільних відносин, що відрізняються своєю однорідністю і, отже, пев­ною єдністю. Цій групі суспільних відносин відповідає і певна група однорідних злочинів, які посягають на ці відносини.

Найменування відповідних розділів Особливої частини КК зде­більшого прямо вказують на цей об'єкт. Так, розділ І називається «Злочини проти основ національної безпеки України». Отже, родо­вим об'єктом усіх злочинів, передбачених у цьому розділі, є основи національної безпеки. Родовим об'єктом усіх злочинів розділу XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» є безпека руху та експлуатації транспорту. Деякі розділи Особливої частини виділено за безпосереднім об'єктом. Так, розділ II об'єднує злочини проти життя і здоров'я особи, тобто безпосередніми об'єктами цих злочинів є життя та здоров'я особи. На цій же підставі виділені та­кож розділ III — злочини проти волі, честі та гідності особи та роз­діл IV — злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Систематизація всіх злочинів за їх об'єктом має важливе зна­чення. Насамперед, сама система побудована таким чином, щоб за­безпечити виконання завдань, визначених у ч. 1 ст. 1.

Поділ злочинів за їх об'єктом у відповідних розділах КК має й іс­тотне кодифікаційне значення. Так, видаючи новий кримінальний закон, яким встановлюється відповідальність за певний злочин, за­конодавець включає його у відповідний розділ Кодексу залежно від родового чи безпосереднього об'єкта, на який це діяння посягає.

Розташування у системі Особливої частини норм про відпові­дальність за окремі злочини за їх об'єктом має неабияке значення для правильного застосування закону, тлумачення його дійсного змісту, орієнтування у самому Кодексі. Так, застосування ст. 201 про контрабанду, яка має своїм родовим об'єктом певну сферу гос­подарської діяльності, виключається, якщо контрабанда пов'язана з переміщенням наркотичних засобів. До таких дій має застосовува­тися ст. 305, яка призначена для кримінально-правової охорони ін­шого об'єкта, а саме — здоров'я населення.

Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом можна поділи­ти на три групи: заборонні, роз'яснювальні та заохочувальні.

Переважну більшість становлять заборонні норми (норми-забо­рони), що забороняють певні вчинки людей (злочинна дія або зло­чинна бездіяльність) під загрозою застосування особливого виду Державного примусу — кримінального покарання. Так, у ч. 1 ст. 115 встановлено, що за вчинення умисного вбивства винному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнад­цяти років. Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції і санкції.

Роз'яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. Так, у примітці 1 до ст.185 (крадіжка) дається визначення повторних злочинів, передбачених у статтях 185, 186, 189—191, а у примітках 3 і 4 — роз'яснюється по­няття злочину, вчиненого у великих й особливо великих розмірах, вказівка на які є в статтях 185—191. Наприклад, у ч. 2 ст. 385 вста­новлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа за від­мову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких ро­дичів, коло яких визначено законом. У примітці 1 до ст. 364 роз'яс­нюється, кого слід вважати службовими особами як суб'єктами службових злочинів.

У примітці до ст. 286 роз'яснюється, що під транспортними за­собами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбу­си, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

У КК також міститься багато заохочувальних норм, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її посткримінальної поведінки. Це, на відміну від добровільної відмови від доведення злочину до кінця (ст. 17) і загальних норм, що регу­люють звільнення від кримінальної відповідальності (розділ IX За­гальної частини КК), спеціальні норми, які звільняють особу від від­повідальності, незважаючи на те, що вона вже вчинила злочин і в її діях є всі ознаки відповідного складу злочину. Ці випадки передба­чені в деяких статтях КК. Так, у ч. З ст. 263 зазначено, що звіль­няється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила зло­чин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добро­вільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речови­ни чи вибухові пристрої. А в ч. 4 ст. 307 сказано, що особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю зло­чинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримі­нальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлен­ня, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309).

Заохочувальні норми мають важливе значення для попереджен­ня і припинення відповідних злочинів, стимулювання посткримі­нальної поведінки, що свідчить про втрату особою суспільної небез­пеки.