§ 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів

Незаконне виготовлення, збут або використання держав­ного пробірного клейма (ст. 217). Предмет цього злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зраз­ка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст ва­гових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі ваго­вих одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів вста­новлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини — 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробір­ного клейма, а під збутом — його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різ­ними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробір­ного клейма на виріб.

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших .нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листо­пада 1997 р. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нане­сення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, ви­готовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додат­кової кваліфікації за ст. 190 (шахрайство). Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб з дорогоцінного ме­талу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 217 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 — штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен­ня волі на строк від трьох до п'яти років.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226). Предмет цього злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інстру­менти. Зовні вони виглядають як такі, що мають нормовані метроло­гічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним ви­могам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді по­казують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутріш­нього механізму чи програму.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготов­ленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірюваль­них приладів чи інструментів.

Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифіка­ція вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів. Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди від­чуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих прила­дів чи інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 226 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до трьох років.

Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єктивна сто­рона цього злочину включає три ознаки: 1) діяння — обман покуп­ців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг;

2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225, перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Способи обману покупців та замовників можуть бути різними:

обмірювання, обваження, обраховування, продаж фальсифікованих товарів або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, завищення об'єму виконаних робіт або кількос­ті витраченої сировини, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно тощо. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матері­альної шкоди покупцеві або замовникові.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує то­вари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господа­рювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична осо­ба — суб'єкт підприємницької діяльності.

Приватизація — це відчуження майна, що перебуває у держав­ній або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Приватизація регулюється Законами України: «Про приватиза­цію державного майна» (в редакції від 19 лютого 1997 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватиза­цію)» (в редакції від 15 травня 1996 р.) й іншими нормативно-пра­вовими актами. Основні цілі, пріоритети та способи приватизації ви­значаються в Державній програмі приватизації, яка затверджується Верховною Радою України законом України один раз в три роки.

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений законами про приватизацію або, хоч і пе­редбачений, але не має застосовуватися в конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в основному залежить від того, яке майно приватизується і яким способом.

Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85 Конституції України). Він передбачений в ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а та­кож Законом України «Про перелік об'єктів права державної влас­ності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію осо­бою, яка за законодавством не може бути суб'єктом приватизації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину можуть бути працівники органів приватиза­ції та інші особи.

У частині 2 ст. 233 встановлена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна держав­ної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою. Великим розміром визнається незакон­на приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів переви­щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Покарання, за злочин: за ч. 1 ст. 233 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 223 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Предмет цього злочину — приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.¹ приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних па­перів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, держав­ного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Предметом цього злочину є чужі при­ватизаційні папери.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується купів­лею, продажем або іншою незаконною передачею чужих приватиза­ційних паперів (наприклад, використання для розрахунків або як за­ставу для забезпечення платежів підприємств), або розміщенням та іншими операціями з чужими приватизаційними документами без належного дозволу (наприклад, посередницька діяльність з привати­заційними паперами без ліцензії).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з передбачених у ст. 234 дій.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є власником прива­тизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, пе­редбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з ви­користанням службового становища.

У частині 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.

Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучен­ня чужих приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони знаходяться, і обертання їх на свою або інших осіб ко­ристь. Викрадення може бути поєднане із застосуванням фізичного або психічного насильства або без такого. Тобто викрадення охоп­лює всі ті способи вилучення майна, які характеризують крадіжку (ст. 185), грабіж (ст. 186) і розбій (ст. 187). У разі застосування насильства, що згідно із законом карається більш суворим покаран­ням, вчинене необхідно додатково кваліфікувати за статтями про злочини проти життя та здоров'я особи.

Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману, зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також їх привласнення чи розтрата кваліфікується як злочин проти власності (статті 190 і 191).

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери ви­лучені, а винний отримав можливість користуватися чи розпоря­джатися ними.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що по­єднаний з корисливим мотивом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 234 — штраф від ста до п'яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 234 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, за ч. З ст. 234 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Недотримання особою обов'язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235). Предмет цього злочину — документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується поданням неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотриман­ням вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених зако­нами та іншими нормативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 є бланкетною і вимагає звернення до законів та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визна­чення у кожному конкретному випадку переліку необхідних доку­ментів, що подаються покупцями майна, а також обов'язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов'язання, передбачені бізнес-пла­ном, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов'язково включаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з указаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа. За недотримання обов'язко­вих умов щодо приватизації несе відповідальність особа, яка зо­бов'язана їх дотримуватися згідно із законодавством про привати­зацію.

Покарання за злочин: за ст. 235 — штраф від ста до чотирьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років.

Злочини проти довкілля