3. Економічна стратегія розвитку запорізького регіону
Запорізька область унікальна по багатьом параметрам, один із яких – баланс промислового і сільськогосподарського виробництва. Якщо не брати до уваги столицю, саме наш регіон займає ведуче місце по виробництву промислової продукції на душу населення. Запорізька область – у четвірці регіонів з найвищою середньою заробітною платою і найнижчим рівнем безробіття – 2,7% від усього працездатного населення. Подібні умови просто не можуть не залучати потенційних інвесторів, яким можна запропонувати великий ринок праці і споживання, зручне географічне положення, автомагістралі, вихід до моря, порти, аеродроми… Можна виділити три пріоритетних напрямки – металургію, обробку металів і машинобудування. Їхня вага в реалізації промислової продукції області складає близько 65%. Починаючи з 2000 року питома вага машинобудування в промисловому виробництві області незмінно зростає, у 2001 році – вона складала 16,2%, у 2002 – 19,9%, у 2003 році – 24,1%, у 2004 – більше 25%. Зростання обсягів виробництва в машинобудуванні області відбулося за рахунок збільшення обсягів виробництва ЗАТ з іноземною інвестицією “ЗАЗ” (у 2,5 рази), ВАТ “Мотор Січ” (на 6,7%), ВАТ “Запоріжтрансформатор” (у 2 рази) та інших підприємств. Яскравим прикладом подолання перепонів економічної кризи, фінансової нестабільності, пошуку свого місця, споживчого прошарку на ринку, боротьби за визнання себе інвестиційно привабливим підприємством є ЗАТ “Запорізький автомобільний завод”. Підприємство планує освоїти новий бренд “Chevrolet”, вантажний автомобіль SFC 407 “ТАТА” вантажопідйомністю 2,8 т, ВАЗ-210938 (з двигуном МЕМЗ-3071), ВАЗ-210998 (з двигуном МЕМЗ-3071), Lanos Т-1, вантажний автомобіль МАЗ-543240-2120. На підприємстві постійно розробляються та впроваджуються заходи зі зниження собівартості продукції за рахунок конструкторсько-технологічних заходів, скорочення митних витрат шляхом зменшення закупок по імпорту, заміна імпортних запчастин на вітчизняні та ін. А головне, ЗАТ “Запорізький автомобільний завод” розробляє інноваційні проекти, такі як створення потужностей з випуску автомобілів Lanos Т-150 методом повномасштабного виробництва шляхом реконструкції цехів основного виробництва, у тому числі: цехів зварювання, фарбування, складання кузова та організації цеху фарбування пластмасових деталей. Але поки що, як ми бачимо, інновації стосуються тільки моделей автомобілів іноземного виробництва. А от ВАТ “Мотор Січ” проводить інвестиційну діяльність у напрямку освоєння та підготовки серійного виробництва двигунів для нових типів літаків, вертольотів та надземної техніки. Але, на жаль, загалом, на технічне переозброєння виробництва, впровадження нових технологій, підготовку виробництва нових виробів підприємством витрачаються тільки власні обігові кошти. Щодо державної підтримки, то єдина надія на нову владу. В 2004 році в області діяло близько 500 машинобудівних підприємств, з них у сфері малого бізнесу – більше 400. Проте в обсягах промислового виробництва малі підприємства займають незначну частину (близько 3%). Торкаючись сфери малого та середнього бізнесу, неможливо не звернути увагу на легку промисловість. Питома вага легкої промисловості в загальному обласному виробництві залишається незначною – трохи більше 0,2%. У 2003 році цією діяльністю займалось 116 підприємств (5,4% загальної кількості). З них у сфері малого бізнесу – 104 підприємства, на які припадало близько 16,3% промислового виробництва галузі. Крім того, деяку частину (0,7%) продукції цієї галузі випускали виробництва, що знаходилися на балансі непромислових підприємств. Металургійний комплекс регіону залишається найбільш вагомою галуззю в промисловості області. Якщо в 1990 році її питома вага складала 26,8%, то останнім часом – близько 40%. Запорізькі металургійні підприємства виробляють більше 13 відсотків української сталі та готового прокату, майже весь обсяг первинного алюмінію та титанової губки. В останні роки відчувається зростання рівня проміжного споживання, що, фактично, є негативним для економіки області, тому що порушується відтворювальна структура виробництва. Питома вага промислового споживання для промисловості залишається високою і практично незмінною (63-68%). У розрахунку на 1 грн. використаних ресурсів в області було створено доданої вартості на 48 коп., тоді як в середньому по регіонах України цей показник був на 42% вищим і склав 68 коп. Якщо поглянути на галузеву структуру економіки регіону, то всі галузі пов’язані поміж собою. Наприклад, щоб створити пральну машину, треба метал, двигун, електротехнічне оснащення й дещо інше. Виходить, що в області є необхідні умови для створення сучасних технологій і
виробництв, які конче потрібні населенню. Потрібна мудра економічна і промислова політика з виваженою пільговою системою стимулювання створення нових виробництв. А коли вже мова зайшла про електротехнічну промисловість, то її рівень добре знаний в регіоні і в світі, і наступний крок – це повне забезпечення України електротехнічними промисловими та побутовими електротоварами світової якості (при підтримці ВАТ “Запоріжтрансформатор”, ВАТ “Перетворювач” та ін.). Випуск товарів радіо і електронної промисловості завжди мав суттєве значення для нашого міста. Як не прикро, але в цій справі треба починати, як-то кажуть, з нуля. І віддавати минулі пріоритети в безвість – це ганьба в історичній сторінці міста. Знищення електронної промисловості – це біль всієї України, до якого, як відомо, наш край теж приклав руку. Це, можливо, буде подібним післявоєнному відродженню промисловості. Треба не гаяти час і знову повернутися до реструктуризації підприємств радіоелектронної промисловості для подальшого переходу на новітні технології V укладу. Це не тільки проблема Запорізького регіону – це проблема всієї держави, і наше завдання – не бути осторонь. Кому, як не добре відомим ЗАТ “АвтоЗАЗ”, ВАТ “Мотор Січ”, ВАТ “Запоріжсталь”, ЗМКБ “Прогрес”, НВП “Хартрон-ЮКОМ”, ВАТ “ВІТ” і іншим підприємствам створити необхідні інтелектуальні умови для заснування дочірніх або самостійних підприємств з налагодження масового випуску побутової техніки, техніки для легкої та харчової промисловості, також деякої сільськогосподарської техніки для приватних господарств на основі кооперації й інтеграції середніх виробництв з великими. Це призведе до розширення асортименту імпорто-замінних товарів машинобудівної галузі. Давно стоїть потреба в забезпеченні населення сучасними телекомунікаційними засобами зв’язку, інформатизації суспільства, а це, перш за все, – новітні інформаційні технології, з якими збільшиться ймовірність заможного життя майбутніх поколінь. Звичайно, тут без допомоги держави не обійтись. Але потрібна й тверда та мудра позиція міста і області, якої до сих пір не вистачало всім нам. Необхідно кожний день нарощувати капітал економічних суб’єктів регіону. Для акціонерних товариств індикатором тому є фондовий ринок акцій, облігацій та інших фінансових інструментів, заключна фаза розвитку якого вже наступила в Україні. Потрібні, як повітря, інвестиції, обігові кошти. А це вже державна політика, наскільки ми станемо привабливими для реального інвестора та наскільки наш регіон буде залучений до державних стратегічних програм економічного розвитку України. Станом на 2004 рік із сукупного інвестиційного капіталу $ 458,94 млн. 82,5% зосередилися в обробній промисловості. На кінець 2003 року в економіку області з країн європейського союзу залучено $ 98,54 млн. іноземного капіталу (22,3% загального обсягу прямих інвестицій). До речі, інвестиції в 2004 році в стратегічні галузі, такі як машинобудування, значно зменшились, а інвестиції в такі галузі як електротехнічна, радіо і електронна промисловості зовсім не відповідають стратегії розвитку технологій IV та V укладу. Для оновлення і модернізації основних фондів промислових підприємств Запорізької області потрібна виважена інвестиційно-інноваційна політика і значні фінансові ресурси. Прийшов час розпочати введення макроекономічних виробництв шляхом створення холдингових компаній, фінансово-промислових груп в машинобудуванні, електронній промисловості та інших. А для цього потрібно мати, окрім власних обігових коштів підприємств, ще й прискорення процесів створення інноваційно-інвестиційних фондів, як джерел фінансування. Прийшов час розпочати першу хвилю участі у міжнародних проектах, фондах, розвитку трансферу високих технологій та купівлі ліцензій. В цьому нам запорука – добросусідські зв’язки з Росією та Європейським союзом.
3.1. Інвестиційні проекти
3.1.1. Металургія і машинобудування "Запоріжсталь" уже 70 років входить у четвірку найбільших сталеливарних підприємств країни, а його продукцію знають у 100 країнах світу. За даними рейтингу ТОР-100 журналу Metal Bulletin, комбінат займає 54-е місце в світі серед сталеплавильних підприємств, на нього приходиться близько 0,5% усього світового виробництва сталі. Щоб удержати позиції на світовому і внутрішньому ринках, що активно освоює китайська металургійна продукція, "Запоріжсталь" проводить стратегічну програму технічного переозброєння і відновлення устаткування. Вона передбачає комплексний розвиток усього металургійного переділу. За останні п'ять років на ці цілі було витрачено майже 2 млрд гривень. Програма розрахована до 2012 року, для її завершення буде потрібно ще близько 2 млрд – але вже доларів. Самий масштабний і важливий захід найближчого років – будівництво комплексу конвертерного цеху і реконструкція прокатного виробництва. Одним з результатів цих перетворень, за словами першого заступника голови правління, технічного директора АТ "Запоріжсталь" Олександра Путнокі, буде першокласний автомобільний лист в обсязі 300 тис. тонн у рік. Для створення власної сировинної бази перспективним, на думку О. Путнокі, може бути спільний з Індустріальним союзом Донбасу проект по розробці Гуляйпольського залізорудного родовища. Зараз обговорюються умови цієї програми. Ще один, уже діючий спільний проект по забезпеченню сировиною, "Запоріжсталь" почав з Маріупольським металургійним комбінатом імені Ілліча. У розробку Куксунгурського родовища залізних руд у Приазовському районі Запорізької області планується вкласти 180 – 200 млн доларів. Цього року планується почати будівництво Гока. Щоб залучити інвестиції, комбінат готує емісію євробондів у розмірі 300 млн доларів терміном на п'ять років з передбачуваною річною прибутковістю до 10% річних (організатори і менеджери випуску – Deutsche Bank і J.P. Morgan). Привабливість інвестпроектів багато в чому залежить від державної підтримки. Приклад тому – запорізькі гіганти і лідери у своїх галузях "Мотор Січ" (МС) і Запорізький трансформаторний завод (ЗТР). "Мотор Січ" працює по повному циклі створення авіаційної техніки: від виробництва й іспиту до супроводу в експлуатації і ремонту. Двигуни з маркою цього підприємства знають більш ніж у 100 країнах світу. Вони піднімають у повітря літаки Мул-18, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Як-40, Як-42, Ан-140, а також найбільший у світі гелікоптер Мі-26 і найбільші літаки Ан-124 "Руслан" і Ан-225 "Мрія". Практично всі російські вертольоти середнього класу (Мі-17, Мі-24, Ка-32, Ка-50) теж оснащені двигунами МС. Зараз готується до серійного виробництва турбовентиляторний двигун Д-436 до пасажирських Як-42Н и Ту-334-1, транспортному Ан-74 і гідроплану Бе-200. "Мотор Січ" - один з головних виконавців Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2010 року, а
також Загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака Ан-70 і його закупівлі по державному оборонному замовленню. Для цього спільного україно-російського проекту МС робить двигун Д-27. МС орієнтований на експорт. Зокрема, близько 48% продукції іде в Росію, майже стільки ж - у країни далекого зарубіжжя, інше надходить на внутрішній ринок. Природно, "Мотор Січ" турбує перспектива вступу України у ВТО. Щоб удержати позиції, йому буде потрібно державна підтримка. Зокрема, підприємство хоче, щоб знову "заробив" закон "Про державну підтримку літакобудівної промисловості України". Цієї підтримки "Мотор Січ" фактично позбавили, скасувавши з 1 квітня нинішнього року нульовий ПДВ на експорт послуг. Тоді ж увели додатковий збір за споживаний газ і скасували пільговий режим оподатковування. На державному рівні вимагає рішення і питання про звільнення від ПДВ і мита імпорту матеріалів для виробництва літаків і двигунів. Необхідно відкоригувати і терміни платежів по експортно-імпортних операціях. На думку економістів "Мотор Січ", термін повернення валютних цінностей варто збільшити з 90 до мінімум 360 днів, а складну авіатехніку треба дозволити продавати в кредит на 5 – 6 років. Не перешкодила б і розробка спеціальної Державної програми з питань лізингу авіаційної продукції. За такою підтримкою держави, вважають на підприємстві, лідер українського авіаційного моторобудування стане привабливим для інвестицій. Вимагає рішень на державному рівні й ОАО "Запоріжтрансформатор" (ЗТР), що уже піввіку поставляє свою продукцію на внутрішній і зовнішній ринки. Друге народження підприємства відбулося після приходу великих інвесторів, зокрема – компанії "Енергетичний стандарт", що очолює уродженець Запорожжя російський бізнесмен Костянтин Григорішин. Сьогодні продукцію ЗТР знають у 82 країнах світу. Підприємство має світовий пріоритет у випуску однофазних двообмоточних автотрансформаторів потужністю 667 МВА і блокових трансформаторів 417 МВА на напругу 1150 кв перемінного струму. ЗТР – єдиний у СНД виробник систем моніторингу трансформаторів (керування за допомогою комп'ютера). Це дало заводу конкурентні переваги і можливість стати єдиним постачальником такого устаткування. Серед основних його замовників - РАО ЄЕС. Як і "Мотор Січ", ЗТР – експортно-ориієнтоване підприємство. На внутрішньому ринку реалізується лише 15% його продукції. При цьому 80% матеріалів і комплектуючих завод купує за кордоном. Зокрема, необхідна для виробництва трансформаторів електротехнічна сталь у загальному обсязі цих закупівель у 2005 році склала 35%. Основний постачальник – Новоліпецький металургійний комбінат (Росія), що продає сталь заводу за ціною майже на 50% дорожче, ніж для російських виробників. Це підриває конкурентноздатність підприємства. Ідеальним виходом було б вітчизняне виробництво електролітичної сталі, про що керівництво ЗТР направило лист президенту. Можна було б поширити на підприємство і чинність закону "Про податок на прибуток підприємств", яким передбачається особливий порядок оподатковування результатів діяльності по довгострокових договорах із замовниками. Керівництво заводу пропонує також переглянути принципи нарахування податку на прибуток у частині оподатковування авансових платежів. На ЗТР період між авансом і відвантаженням готової продукції може складати від трьох до дев'яти місяців. Увесь цей час підприємство фактично не має можливості використовувати частину отриманих від замовника грошей. У той же час у рамках комплексної програми збільшення потужності підприємства тільки цього року планується реалізація проектів по впровадженню нового програмного забезпечення для конструкторського проектування, модернізації технологій, інженерних комунікацій, транспорту і транспортних магістралей. Загальна сума інвестицій у поточному році складе більш 6 млн доларів.
3.1.2. Розвиток Степногірська і Енергодару Усього в напівгодині їзди від Запорожжя знаходиться Степногірськ. Він з'явився на світ як місто гірників – тут знайшли родовища марганцевої руди і відкрили шахти по її видобутку. Потім, як це нерідко буває, виникли протиріччя між власниками шахт, і їх законсервували. Гірники залишилися без роботи, їхні родини – без засобів до існування, міський бюджет – без грошей. Місто почало вмирати. Щоб оживити міське життя і наповнити місцеву скарбницю, сюди почали залучати іноземних інвесторів. Два роки тому турки побудували цех по пошиву одягу, уся продукція якого йде на експорт у Європу. З цього року поляки почали будівництво заводу з виробництва двер, меблевої і будівельної фурнітури. Він теж створить нові робочі місця. Є й інші "реанімаційні" ідеї подібного плану, але кардинально вирішити питання може тільки поновлення роботи шахт. Осьде і будуть потрібні серйозні інвестиції. Що стосується інших цікавих інвесторам міських проектів, те це стоянка для "дальнобійників" і перспектива переведення в Степногірськ запорізького авторынка. Враження міста-примари робить спочатку і місто енергетиків Енергодар. Прямо на в'їзді – заморожене будівництво елітного котеджного селища, а в декількох кілометрах від Енергодару – таке ж покинуте хазяїнами дачне селище, назване Царським Селом. За словами міського голови Енергодару Івана Морщавки, свої недобудовані дома багато хазяїнів кинули, коли довідалися, що неподалік від міста почате будівництво сухого сховища відходів ядерного палива. Потенційні інвестори теж з побоюванням відносяться до подібного "атомним" місцям. На думку ж міського голови, близькість АЕС, так ще і Запорізької ТЕС, навпаки, велика перевага. Від будівництва ЗАЭС у Енергодарі залишилися величезні приміщення, деякі навіть з верстатним парком. Але саме головне – вони опалювальні (дешева теплоенергія є одним з відмінностей регіону), там є вся необхідна інфраструктура з підведеними комунікаціями. Кваліфікована робоча сила після закінчення будівництва станції теж залишилася. А це значить, що експлуатаційні витрати на виробництво будь-якої продукції можуть бути набагато нижче, ніж у будь-якому іншому місті. Саме місто – компактний, є всі під'їзні колії. У Енергодарі було б вигідно налагодити автоскладальне виробництво, у тому числі виготовлення автомобільних комплектуючих, компонентів. Дуже перспективно побудувати підприємство з виробництва консервів. Воно може бути високоприбуткове, і міська рада обіцяє взяти участь у будівництві бюджетними засобами. Але суперпроектом не тільки для Енергодару, але і для всього регіону, може стати міст Енергодар-Марганець. За підрахунками, що вироблялися в 1991 році, на його реалізацію в тих цінах було потрібно близько 200 млн доларів. Цей міст, за попередніми оцінками, міг би виправдати себе протягом п'яти років, а через Енергодар по короткому шляху (вкругову – 125
км, навпростець, через міст, – 25 км) пішов би великий транзит. І усе, що з ним пов'язане: нові дороги, готелі, ринки. Значно вдешевло би проект будівництво з місцевої сировини – шлаку Марганцевського Гока. Міст міг би дати серйозний поштовх розвитку торгівлі в самому місті. Тут живуть не бідні люди – зарплати на АЕС високі, оттого і ціни на привізні товари приблизно на 20% вище, ніж у середньому по області. Велика перспектива в різних закладів для дозвілля. З 55 тис. городян більш 5 тис. – користувачі Інтернету. І це не тільки показник інтелектуального і матеріального рівня. По великому рахунку, крім як "зависати" в Інтернеті, робити в Енергодарі нема чого.
3.1.3. Курортні міста Після Степногірська, Енергодару і навіть Запоріжжя курортний Бердянськ зненацька і приємно дивує. Чесно кажучи, по спогадах п'ятнадцятирічної давнини представлялося неохайне заштатне містечко, куди їдуть відпочивати ті, у кого не вистачає грошей на "дійсне море". Сюди їздять відпочивати і зараз. З Запоріжжя – просто на вихідні, з столиці чи з Росії – найчастіше у свій готель або пансіонат. Сьогодні місто не тільки чистіше і культурніше, у ньому відчувається якась невластива південній провінції діловитість. І тон цей задає міська влада. З великих для такого міста інвестиційних проектів – будівництво аквапарку, що буде цілком введений у дію в червні наступного року. Слідом за ним почне працювати на повну потужність Парк розваг. Завдяки йому на Бердянській косі незабаром з'явиться друга набережна. У парку заплановане будівництво кінотеатру і готелю Hilton. Фінансова ємність аквапарку і Парку розваг – близько 20 млн. доларів кожний. У Бердянську сьогодні інтенсивно розвивається будівництво баз відпочинку, кемпінгів, готелів, будинків відпочинку і пансіонатів. План по інвестиціях у курортне будівництво – 278 млн гривень протягом трьох років. За словами заступника міського голови Петра Гончарука, ця цифра не відбиває програму в повному обсязі, оскільки в державі немає системи обліку внутрішніх вітчизняних інвестицій (ведеться облік тільки прямих іноземних інвестицій, а в Бердянську інвестиції в переважній більшості – внутрішні). Крім того, малі підприємства (до 50 працюючих) у статистику не враховуються, а це бари, ресторани, міні-готелі. В них у місті інвестують досить багато. Привабливий об'єкт для інвестування – Бердянський морський порт, єдині в регіоні ворота в Азовське море. Зараз тут починають займатися найбільш перспективним способом перевезень – морськими контейнерами. Це вихід на світовий рівень технології перевезень, особливо з урахуванням перспективи вступу України у ВТО. За словами начальника Бердянського морського порту Володимира Пікінера, в Україні склалася ситуація, що у народі називають "вміла готувати, та не вміла подавати". Через відсутність контейнерного парку багато наших товарів не можуть потрапити на світові ринки. У порту насипали нову прибережну територію і до 93,4 тис. кв. м збільшили відкриті навантажувальні площі. Почалося відновлення парку кранів. Уже запроектований новий причал, що на відміну від інших буде іти в глибину не на 50, а на 350 метрів. На ньому можна буде розміщати не тільки більше вантажів, але і будувати механізовані комплекси для роботи з контейнерами. Проектом реконструкції Бердянського порту зацікавилися Європейський банк реконструкції і розвитку і Міжнародна фінансова корпорація. Пропонують кредитні лінії і вітчизняні банки. І в цьому бізнесі-проекті порту необхідні надійні партнери по створенню перспективних контейнерних терміналів. Велике майбутнє, на думку В. Пікінера, має і розвиток в Україні власного контейнерного виробництва. Ще один цікавий інвестиційний проект – перенесення залізничної вітки, що проходить до порту по рекреаційній зоні Бердянська і практично по всіх пляжах. Для неї вже намічений інший маршрут. Чекають у Бердянську й інвесторів, готових побудувати кілька заводів з екологічно чистою продукцією, наприклад, в області автомобілебудування або електротехнічної промисловості. Під ці проекти є дві ділянки землі – 4,7 і порядки 10 – 15 га. Міськрада обіцяє не тільки надати інвестору можливість купити цю землю, але і дати готовий проект на підведення всіх комунікацій. Існує також програма розвитку Бердянська як курорту європейського рівня, на яку необхідно 990 млн гривень. Міськрада просить в уряду 30% цієї суми. Інше – від приватних інвесторів. Для їхнього залучення Бердянська міська рада виявила бажання брати участь у програмі по лінії USAID. У рамках цієї програми корпорація "Прагма" проводить добір міст-претендентів на випуск муніципальних облігацій. Переможцю тендера "Прагма" забезпечить безкоштовний юридичний супровід емісії і безкоштовне розміщення. Зовсім інакше живе ще одне популярне курортне місце запорізького регіону – селище Кирилівка. Воно розташоване на своєрідному півострові і при населенні 3700 чоловік має на узбережжі Азовського моря більше 80 га піщаних пляжів довжиною 18 км. Ще Кирилівка відома своїми лікувальними брудами, хлоридо-натрієвою і йодо-бромною мінеральною водою. За даними селищної ради, щорічно на 300 місцевих базах відпочинку й у 14 дитячих таборах відпочиває до мільйона чоловік. Але при цьому є проблеми з постачанням питної води, відсутні централізована каналізаційна система й очисні споруди, не проведений газ. Усі ці проблеми місцева влада не може вирішити без державної підтримки і серйозних інвестицій.
3.2 Аналіз проблем економічного розвитку регіону
3.2.1 Металургія і машинобудування Проблемним для машинобудівних підприємств залишається зростання цін на продукцію підприємств гірничо-металургійного комплексу. Ситуація, що склалася, не дозволяє зберігати ціну на машинобудівну продукцію незмінною, не погіршуючи її якісних характеристик. Основною проблемою експорто-спрямованих підприємств залишається несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, що відволікає обігові кошти та заважає динамічному розвитку підприємств. Металургійний комплекс регіону залишається найбільш вагомою галуззю в промисловості області. Якщо в 1990 році її питома вага складала 26,8%, то останнім часом – близько 40%. Але не перший рік іде розмова, що слід також змінити орієнтири розвитку металургійної промисловості, яка має відсталі технології (наприклад, мартени). Конвертори, стани з безперервною розливкою металу колись були гордістю Радянського Союзу, але не стали першочерговою задачею наших металургів. І, як наслідок, автомобілебудування вже давно чекає
на впровадження сучасних металургійних технологій, які забезпечать виготовлення конкурентоспроможної продукції для них. Отже, основним стратегічним напрямом розвитку промисловості області є модернізація промислових об’єктів (в першу чергу машинобудівної та обробної галузей) для досягнення конкурентоспроможності товарів і послуг на світовому ринку.
3.2.2 Легка промисловість Нам всім добре відомо, що за кордоном головним наповнювачем бюджету (на рівні 60%) є малі і середні підприємства, а в нас це – крапля в морі. Найбільшу питому вагу в легкій промисловості займало й займає виробництво готового одягу (десь близько 76% всієї продукції легкої промисловості). Галузь потребує структурного вдосконалення, створення інституційних та економічних умов для поглиблення вертикальної інтеграції виробництва, у тому числі із залученням іноземних інвестицій, розширення мережі оптової та фірмової торгівлі, зміцнення маркетингових служб підприємств, стимулювання розвитку малого підприємництва, вжиття заходів щодо “детінізації” виробництва і збуту продукції.
3.2.3 Проблеми інвестування Незважаючи на промислову міць регіону, за останні кілька років у самому Запоріжжі, по великому рахунку, не реалізували жодного великого інвестиційного проекту. Причин тому декілька. Одна з них – відсутність у місті реальної влади. До речі, незважаючи на різношерстість політичного складу, депутати міськради практично одноголосно голосували за будівництво мостових переходів, що після візиту президента на Хортицю знову стало приводом для спекуляцій. Така політика міської влади не влаштовує в першу чергу запорізьких бізнесменів. Вони і заснували регіональний союз "Запоріжжя – наше місто" (ЗНМ). У цей своєрідний "тіньовий кабінет" входять, наприклад, власник мережі супермаркетів "Кит", голова наглядацької ради ЗАТ "Агросервіс 2000" (мережа хлібокомбінатів), засновник ТМ "Благов" і "Хортиця" і багато інших шановних в місті людей. Очолює організацію місцевий медіамагнат, директор ТОВ ТРК "Контакт" Геннадій Рекалов. За його словами (а Г. Рекалов у свій час був заступником міського голови), припливу інвестицій заважає те, що міське господарство розвивається безладно. У влади немає перспективи, бачення, що буде завтра, післязавтра. Членам його організації – як бізнесменам, що звикли рахувати гроші, і як платникам податків – хочеться, щоб кошти міського бюджету витрачалися розумно. Щоб визначити пріоритетні об'єкти для інвестицій, ЗНМ провів соціологічні опитування і виявив проблеми, що дійсно хвилюють городян. Це транспортне обслуговування, охорона здоров'я й екологія. По офіційним даним міськради, Запорожжя входить у число восьми міст країни, що мають самі високі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферу – 140 тис. тонн у рік. Ще одний, не менш важливий напрямок, – стандарти якості міського життя. Їх в організації розробляли самостійно на основі європейського досвіду. Суть в тому, щоб усі городяни одержували однакові міські блага (транспорт, гарячу воду, збирання вулиць, якісне асфальтове покриття і т.д.) незалежно від району, де вони живуть. Але саме головне, що "Запорожжя – наше місто" ставить своєю ціллю зібрати й об'єднати еліту регіону – представників бізнесу, промисловості, культури. Своїми розумними поглядами вона могла б скласти противагу будь-якій владі. Але називати цю організацію панацеєю від усіх міських проблем зарано. Злі мови говорять, що в ній немає єдності і ціль ледве не кожного з її членів – стати мером. Проблему залучення інвестицій у Запорізьку область (утім, це стосується і всієї країни) не вирішити тільки об'єднанням регіональної бізнес-еліти. Переділ власності в країні не обійшов і місцеві підприємства. Невизначена метушня навколо Залка, "Коксохіма", "Дніпроенерго", а зі свіжих віянь – перспектива реприватизації Запорізького феросплавного заводу – не додають потенційним інвесторам впевненості в завтрашньому дні. Для планомірного перспективного розвитку потрібна стабільність, що гарантує влада. Без її, при всіх достоїнствах регіону, серйозних інвесторів не залучити.
3.2.4 Загальні рекомендації розвитку Які ж пріоритетні напрями розвитку промисловості слід вибрати в економіці Запорізького регіону? І чому досі влада не створила відповідних економічних умов до переходу на нові системні технологічні перетворення? Отже, якщо розглядати сучасні економічні проблеми, які треба вирішити першочергово, то слід, виходячи з досвіду західних держав, прискорити розвиток машинобудівної галузі в напрямку започаткування серійного випуску імпорто-замінної продукції в таких сферах виробництва, як побутова техніка, в легкій та харчовій промисловості та підтримати на належному рівні пріоритетні машинобудівні підприємства області, а потім уже слід зосередити увагу на інших галузях. Конче потрібне стимулювання розвитку наукомістких і високотехнологічних підприємств області. Один мобільний телефон коштує стільки ж, що й одна тонна металу. А з яким виробництвом менше забруднення атмосфери? Звичайно, що з тими технологіями, якими ми поки що мало володіємо. Хто володіє такими технологіями, той має значну в загальному обсязі продукції додану вартість. Менше витрат – більше прибуток від продажу товару. При цьому слід звернути увагу, що відповідно це буде пов’язано з обмеженням випуску ресурсно-сировинної продукції, який буде наближатися до рівня європейських стандартів. Ми знаємо, що сировинні і паливні ресурси у нас обмежені. А тому у нас немає іншого шляху, як нарощувати інтелектуальний потенціал нації, який буде здатний на інноваційні перетворення в економіці. ВИСНОВКИ
Запорізька область є одним із найбільш промислово розвинутих регіонів України. Основою запорізької економіки залишаються чорна, кольорова металургія та машинобудування, що зумовлює чималу різницю між рівнем життя сільського і міського населення області, а також ставить промисловість у залежність від експорту. Економічну ситуацію в регіоні ускладнює процес вторинного перерозподілу власності, наявні та очікувані економічні конфлікти навколо ряду важливих промислових та енергетичних підприємств регіону. Крім того, в 2001-2002 роках металургійна промисловість Запорізького регіону, орієнтована на експорт, пережила падіння виробництва. Криза була викликана початком антидемпінгових розслідувань у США і Росії, що стосувались і продукції багатьох підприємств області. Але незважаючи на важку кризу металургійна промисловість області відновлюється. У машинобудівному комплексі Запорізької області завдяки протекціоністській політиці держави та започаткуванню ряду спільних проектів спостерігається позитивна динаміка. Авіамоторобудівний завод "Мотор-Січ" і ЗАТ "СП "Запорізький автомобілебудівний завод" істотно збільшили обсяги виробництва. Сільське господарство Запорізької області балансує на межі кризи, яка може виникнути через відсутність належної кількості діючих переробних підприємств та п
Зміст Вступ Розділ 1. Фізико-географічні умови 1.1 Географічне положення, межі та розміри 1.2 Особливості геологічної будови. Антропогенні відклади, типи та форми рельєфу 1.3 Кліматичні та гідрологічні умови 1.4 Рослинний покрив і тваринний світ. Ґрунтовий покрив 1.5 Сучасні ландшафти 1.6 Несприятливі фізико-географічні процеси 1.7 Мережа основних природоохоронних об’єктів Розділ 2. Економічні та соціальні умови області 2.1 Населення та трудові ресурси 2.2 Міські та сільські поселення (найбільші міста, кількість населення, кількість поселень) 2.3 Загальна характеристика господарства, його структура та галузі його спеціалізації 2.4 Транспортна мережа 2.5 Проблеми та перспективи розвитку господарства області Розділ 3. Екологічні умови 3.1 Забруднення компонентів природного середовища 3.2 Стан здоров’я населення 3.3 Проблеми раціонального використання та охорони природних ресурсів області Висновки Список використаних джерел Вступ Україна відноситься до регіонів із складною природно-господарською структурою, із давнім і високим рівнем землеробської, промислової, урбаністичної і рекреаційної опанованості, що призвели до значної деградації навколишнього середовища. Землі лісостепових і степових районів розорані на 75-85%. Невеличка площа лісів (13,9%) і низький рівень заповідності (4%) території країни погіршують і без того складну екологічну обстановку. У Запорізькій області сільськогосподарська опанованість території досягла майже 83%, перевищуючи цей показник в інших областях. За розораністю сільгоспугідь область займає друге місце (83,3%), а по розораності території – перше місце в Україні (73,2%). А з урахуванням територій, зайнятих під промислові підприємства, населені пункти, дороги й ін., біля 96% території Запорізької області зайняті під господарське використання. Природно-заповідний фонд (природні і квазиприродні екосистеми) складає 2% від усієї території. Таким чином, спостерігається надзвичайне навантаження на природне середовище, що порушує взаємозв’язки в ньому, забруднює його, дуже негативно впливаючи як на об’єкти живої природи, що тісно пов’язані з іншими об’єктами природного середовища. Саме тому в контексті сьогодення актуальності набуває вивчення території Запорізької області з позицій впливу виробничої та інших видів діяльності на її екологічний стан, з метою розробки та успішного впровадження системи природоохоронних заходів. Розділ 1. Фізико-географічні умови 1.1 Географічне положення, межі та розміри Запорізька область розташована у південно-східній частині України і межує з Херсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями. Південні кордони області омиваються водами Азовського моря, довжина берегової лінії якого в межах області перевищує 300 км. Територія області займає 27,18 тис. км2, що становить 4,5% території України. Протяжність із півночі на південь становить 208 км., а зі сходу на захід – 235 км. Відстань від м. Запоріжжя до столиці України м. Києва залізницею – 715 км, шосейними дорогами – 618 км. 1.2 Особливості геологічної будови. Антропогенні відклади, типи та форми рельєфу. Тектонічною основою більшості території області є складові Східноєвропейської платформи – Український кристалічний щит та його схили (Докембрійські платформенні структури) і невелика ділянка північного крила Причорноморської западини (Мезозойська платформена структура) на південному заході області. Геологічна будова території області: породи неоген-міоценового періоду на майже а всій території області, протерозойські відклади – на південному сході області – відрог Донецької складчастої структури та на півночі області, еоцен-олігоцен-палеогенові відклади по берегах Каховського водосховища. 1.3 Кліматичні та гідрологічні умови. Клімат області помірно-континентальний, зі спекотним літом і малосніжною, переважно теплою зимою, характеризується чітко означеною посушливістю. Середня температура липня +23 °C, січня –4 °C. Максимум опадів випадає влітку, часті зливи. У квітні-травні – суховії, періодично – “чорна буря”. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм. Кліматичні умови області максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму. На території області протікає 109 річок завдовжки понад 10 км. кожна Головною річкою області є р. Дніпро – третя за величиною річка в Європі, яка є важливою транспортною артерією України і, в основному, забезпечує промисловість області. Найбільша його притокою є р. Конка (149 км ). В межах області розташовані 846 озер та 27 водосховищ, споруджених вздовж Дніпра, найбільшим з яких є Каховське водосховище. Вздовж узбережжя Азовського моря знаходяться лимани та солоні озера. 1.4 Рослинний покрив і тваринний світ. Ґрунтовий покрив. Рослинний покрив. Для Запорізької області, яка лежить у степовій зоні, характерне безлісся. Природних лісів майже не збереглося, їх зовсім мало – це, переважно незначні масиви байрачних лісів, ліси в долинах річок, а також штучні лісові насадження. Загалом, в області налічується 105 328 га лісів, однак цей ресурс можна охарактеризувати як “непродуктивний”. З погляду екологічного значення всі ліси можна віднести до «групи A», тобто вони виконують насамперед природоохоронну функцію. Штучні лісонасадження складаються з акації білої, ясена звичайного і американського, береста звичайного і дрібнолистого, клена, гледичії, маслини. В підліску- жовта акація, бруслина, дика груша, жовта смородина, аморфа, вишня, скумпія, крушина, іноді терен. Панівна роль у рослинному покриві області належить травам. У минулому територія області представляла собою безмежний цілинний степ з розкішною трав’яною рослинністю. Сьогодні ж запорізькі степи майже повністю розорені. Невеликі цілинні площі зберіглися на заплавах і схилах річкових долин і балок у тих місцях, які непридатні для обробітку і використовуються як пасовища. Зону справжніх степів поділяють на дві підзони: різнотравно-типчаково-ковилових і типчаково-ковилових степів. На території області межа між цими підзонами проходить від м. Запоріжжя на Оріхів і далі через верхів’я р. Молочної, огинаючи з заходу і півдня Приазовську височину, до с. Луначарського на узбережжі Азовського моря. Північно-східна частина області розташована в різнотравно-типчаково-ковиловій підзоні. Для рослинного покриву характерні зімкнутість травостою, видове різноманіття бобових і різнотрав’я, наявність дернин них і кореневищних злаків у травостої перелогів і майже цілковій відсутності ефемер. В місцях, де збереглася первинна рослинность, можна знайти злаки ковилу пірчасту та волосисту, типчак, тонконіг, костер безостий, пирій повзучий і сизий та інші. Серед бобових – клівер альпійський і гірський, люцерна серповидна і хмелевидна. З різнотрав’я – земляни горіхи, горицвіт весняний, півонія тонколиста, молочай, шалфей, астрагал пухнастоквітковий, подорожник, васильки. Північно-західна частина області знаходиться в підзоні типчаково-ковилових степів. Тут травостій більш розріджений, значна кількість ефемерів. Незначне видове різноманіття – степ майже вигоряє. У рослинному покриві переважають дернові злаки – типчак, ковила пірчаста і волосиста, тонконіг лучний, пирій гребінчастий і костер прямий. Серед різнотрав’я поширені кермеки, ферула, бедринець, ромашка, а серед ефемерів – тюльпани, рястка, гусяча цибулька та ін. Крайній південний захід області – це так званий Молочно- Утлюкський півострів, має рослинність, притаманну полино-типчаково-ковиловому і полино-типчаковому степу зони спустинених степів (дернинні злаки – типчак, ковила, пирій гребе невидний; мохи лишайники). Тваринний світ. В зв’язку з інтенсивним заселенням і розорюванням цілинних степів, хижацьким полюванням кілька десятків – сотню років тому, високий ступінь техногенного навантаження в наш час тваринний світ області значно збіднів, проте деякі види зустрічаються в великій кількості, особливо, комах. Риби: лящ, короп, чехоня, судак, хамса, скумбрія, бички. Птахи: зозуля, сіра ворони, галка, коноплянка, зяблик, сорокопуд, дрізд, сорока, соловей, сова, синиця, славка, ластівка, грак, галка, шпак, крижні, чирки, сірі куріпки, перепели та ін. Озимі та перельотні птахи: дрохва, кроншнеп, вальдшнеп і бекас. Ссавці: заєць, лисиця, тхір, кріт, кози, єноти, кабани, рідко вовки. Амфібії: ропуха звичайна, жаба ставкова. Плазуни: ящірки, вужі, степові полози, степова гадюка (отруйна). На сьогоднішній день досягнуто домовленості стосовно обмеження відстрілу та вилову багатьох видів тварин. Для поліпшення захисту наявних диких тварин підприємства мисливської та спортивної галузі виділяють дедалі більші кошти, поліпшено правове регулювання в цій області, регулятивні органи посилюють боротьбу із браконьєрством. В області зустрічаються 39 із 67 видів птахів занесених у Червону книгу України. Ґрунти переважно чорноземні. Більша частина області (північна) вкрита чорноземами звичайними, середня частина – чорноземами південними, а південна частина області вкрита темно-каштановими, каштановими та осолоділими ґрунтами. Локально зустрічаються солонці. 1.5 Сучасні ландшафти. За зональним типом усі ландшафти Запорізької області є степовими. В північній частині області – це північно-степові височино-рівнинні ландшафти, в середній частині (південніше Каховського водосховища) – середньостепові схилові-височинні рівнинні та лукостепові рівнинні та лукостепові низовинні ландшафти, а на півдні – південні сухостепові приморські низовинні ландшафти. У долинах річок – азональні заплавні ландшафти. 1.6 Несприятливі фізико-географічні процеси. На території область мають прояв лише ендогенні несприятливі процеси. На земній поверхні має прояв лінійна ерозія (утворення ярів та балок) – вздовж течії р. Дніпро на південь до р. Молочна, площинний змив біля витоків р. Молочна, процеси засолення на південному заході області по обидва береги р. Молочна. Несприятливі надрові фізико географічні процеси проявляються на південному заході області на правобережжі р. Молочна, а також в Оріхівському та Пологівському районах у вигляді просадочні процеси. Що стосується несприятливих фізико-географічних процесів у водоймах, то в Каховському водосховищі має місце процес замулювання. Але з усього вищеназваного найбільших збитків господарству держави завдає берегова ерозія. Найактивніше процеси ерозії відбуваються вздовж Азовського узбережжя та по берегах ріки Дніпро – це близько 380 кілометрів річкової та морської берегової лінії. Нинішні викиди промислових підприємств у поєднанні з деградацією ґрунтів створюють значне точкове навантаження, яке перевищує природну спроможність екосистеми до відновлення. Ерозія прямо впливає на якість води та стан екосистеми в цілому. Причинами продовження процесу ерозії є: • Природний географічний рельєф • Структурний склад берегів річок • Природні процеси прибережної ерозії • Вітер • Людські фактори Процес ерозії стимулюється у сфері лісового господарства, де існує проблема підтримання належного стану відновлюваних ресурсів та відсутні захисні засоби й зони. 1.7 Мережа основних природоохоронних об’єктів. Першим природоохоронним об’єктом, створеним на території області, став Надморський заповідник, створений у 1927 році, до складу якого ввійшли всі великі приазовські коси. В 1937 році на ба¬зі цього заповідника були створені два інших: Чорноморьский та Азово-Сиваський. Після реорга¬нізації останнього в Азово-Сиваське заповідно-полювальне господарство (1957) всі ділянки, що знаходились в адміністративних межах Запорізької області, втратили свій заповідний статус. Через високий ступінь господарського освоєння теріторії та через інші причини природно-заповідні об’єкти В області створювалися вкрай рідко. В 1960 році парк імені Горького в Мелітополі отримав статус парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (31 га). Три роки потому були створені геологічна пам’ятка природи "Кам’яна Мо¬гила над річкою Молочна" (15 га) і три ботанічнких заказника місцевого значення. В 1964 році філіал Українського степового заповідника "Кам’яні Мо¬гили" був розширений за рахунок приєднання ділянки площею 100 га, що лежить в межах Запорізької області. З організацією в 1967 році обласного комітету з охорони природи робота зі створення нових об’єктів ПЗФ набула планомірного ха¬рактеру. Наприкінці 1970-х років в Запорізькій області нараховувалось вже 43 природно-заповідних об’єктів загальною площею 23605 га. Серед них, в першу чергу, варто згадати заказники загальнодержавного значення "Молочний лиман" (19000 га), "Дніпровські пороги" (1383 га), "Алтагірський" (993 га), "Старобердянський" (993 га) та "Великі та Малі Кучугури" (400 га), а також пам’ятки природи загальнодержавного значення "Балка Скотовата" (30 га), "Балка Бальчаньска" (28 га), "Балка Росоховата" (27 га), "Урочище Пристєни" (17 га) и "Гранітні скелі" (15 га). В 1980-х роках тенденція до швидкого зростання об’єктів ПЗФ збереглася. Хоча варто відмітити, що саме в цей період, який захопив також кінець 1970-х років, зявилися негативні моменти в заповідній справі. В гонитві за кількісними показниками (данина часу) був створених ряд дрібних малопрезентативних об’єктів ПЗФ. Поряд з цим набували статусу заповідальності й великі території. Так, в 1980 році був створений ландшафтний заказ¬ник загальнодержавного значення "Коса Обіточна" (8863 га). В 1990-х роках в заповідній справі став закріплюватися ландшафтний прин¬цип (заповідання цілісних природних комплексів) організації об’єктів ПЗФ. В цей час були створені заказники загальнодержавного значення "Сивашик" (2800 га), "Коса Федотова" (1900 га) та "Пойма ріки Берда" (1417 га), а також комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення (280 га). В 1998 році в Василівському районі створений перший в області регіональний й ландшафтний парк "Панай" (1025 га). З визначених законом 11 категорій теріторий та об’єктів ПЗФ, в межах області представлені лише 7 (табл. 1). В регіоні, на жаль, відсутні біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади та дендрологічні парки. Розподіл заказників та пам’яток природи по видах наведено в табл. 2. За кількістю об’єктів ПЗФ Запорізька область займає 3-є місце по Україні (299 теріторій і об'єктів природно-заповідного фонду; 181 заказник, 95 пам'яток природи, 3 заповідні урочища, 20 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва), чого не можна сказати про площу заповідних теріторій (21-е місце). Кількість переважає над якістю: в спектрі ПЗФ об¬ласті переважають дрібні об’єкти, площею менше 10 га (табл. 2). Теріторії та об’єкти ПЗФ Запорізької області, в цілому, займають площу 53089 га, що складає лише 1,96% від загальної площі об¬ласті, що вкрай мало. Для порівняння, вказаний показний в середньому по Україні складає 3,4%, а в окремих областях перевищує 10%. Розділ 2. Економічні та соціальні умови області 2.1 Населення та трудові ресурси Сприятливі кліматичні умови та вдале географічне положення території зумовили її раннє заселення. Зараз населення області складає 2004,8 тис. осіб, що становить 4,0 % від населення України. У тому числі міське населення складає 1534,8 тис. осіб (76 % від загального населення області), сільське – 470,0 тис. осіб (24 % від загального населення області). Рівень урбанізації по області складає 76,6%, що вищий за середній по Україні. Більше 42,0% населення області (847,8 тис. осіб) мешкає в м. Запоріжжі, яке є значним промисловим центром і відіграє особливо важливу роль у соціально-економічному розвитку області. Трудові ресурси. Кількість чоловіків становить 886,6 тис.осіб, або 46%, жінок – 1042,6 тис. осіб, або 54%. Чисельність населення, яке має вищу та повну загальну середню освіту, складає 1203,1 тис. осіб. За даними на 1 січня 2008 року, відносна кількість населення у працездатному віці складає 257831 особу, у працездатному віці – 1119015 осіб, у старшому за працездатний – 455253 особи, що відповідно складають 14,1%, 61,1% та 24,8%. 2.2 Міські та сільські поселення (найбільші міста, кількість населення, кількість поселень). В області нараховується 5 міст обласного підпорядкування (Запоріжжя, Мелітополь, Бедянськ, Токмак, Енергодар), 9 міст районного підпорядкування, 23 селища міського типа, 921 сільський населений пункт. Адміністративний центр – м. Запоріжжя. 2.3 Загальна характеристика господарства, його структура та галузі його спеціалізації. Промисловість. Промисловий і будівельний бум мав місце на початку 30-х років ХХ ст. з уведенням в експлуатацію Дніпровської гідроелектростанції. У регіоні був створений потужний металургійний комплекс, подальшого розвитку дістало машинобудування. Запоріжжя стало одним з найбільших промислових центрів України і Східної Європи. Нині промисловість Запорізької області - потужний індустріальний комплекс. У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають чорна металургія, електроенергетика, машинобудування, металообробка та кольорова металургія. У регіоні виробляється четверта частина усієї електроенергії країни, основним виробником якої є Запорізька атомна станція. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 56%. Загалом, у регіоні на самостійному балансі перебувають 357 промислових підприємств, функціонує 875 малих промислових підприємств. Серед ста найбільших промислових підприємств України в верхній частині списку стійко зберігають своє місце «Запорожсталь», що є єдиним в Україні підприємством по виробництву тонколистового прокату з неіржавіючих і легованих сталей, високоекономічних гнутих профілів, консервної жерсті, тонколистового прокату з полімерним покриттям; «Дніпроспецсталь» і «Запорізький завод феросплавів». У обласному машинобудуванні слід виділити СП «АвтоЗАЗ-Daewoo», створене на базі Запорізького автомобільного заводу «АВТОЗАЗ», а також Мелітопольського моторного і ряду суміжних заводів спільно з південнокорейською фірмою «Daewoo Heavy Industries». Запорізький абразивний комбінат є провідним підприємством країни по виробництву інструменту на основі синтетичного корунду. ВАТ «Запорожтрансформатор» спеціалізується на виробництві унікальних силових трансформаторів по індивідуальних замовленнях і є найбільшим серед всіх країн СНД. Хімічну промисловість в області представляють 8 підприємств, найбільший з них ПО «Кремнійполімер», провідний виробник в Україні каучуків і пластиків на основі кремнийполимера. Сільське господарство. Природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати в області майже всі сільськогосподарські культури, отримуючи високі врожаї. Умовно область поділяється на три природно-сільськогосподарські зони: зону степу (50,8%), степову посушливу (34,8%) та сухостепову (14,4%) зони. Запорізька область виробляє близько 3,5% валової продукції сільського господарства України, в тому числі і понад 13% загальноукраїнського виробництва соняшника. Площа сільськогосподарських угідь області складає 2246,3 тис. га, або 5,4% сільгоспугідь України. В усіх агрокліматичних зонах наявні сприятливі умови для вирощування овочів та баштанних культур. 2.4 Транспортна мережа. Запорізька область має розвинуту транспортну систему. Мережа шосейних трас довжиною 6683,0 км. зв’язує всі населені пункти області. Через територію регіону проходить ряд стратегічних трас, таких як: Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, Харків - Сімферополь - Севастополь, Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя. Розгалужена мережа залізничних доріг з’єднує всі основні промислові центри регіону з містами України та країнами СНД. На долю автомобільного та залізничного транспорту припадає велика частка як вантажних, так і пасажирських перевезень. Відбувається постійне зростання кількості агентств, які надають послуги з міжнародних автоперевезень. Важливу роль у транспортній системі Запорізької області відіграє велика суднохідна артерія – р. Дніпро, яка тече по території області з півночі на південь. Значна доля загального потоку вантажу у регіоні приходиться на Запорізький річковий вантажний порт, який є спеціалізованим по переробці промислових, у тому числі металургійних вантажів. Бердянський морський порт (на Азовському морі) є морськими воротами в Запорізьку область. Термінали та інше портальне обладнання дозволяють приймати та зберігати всі види вантажу, окрім наливного, та обслуговувати всі типи судів, у тому числі річкові та океанські. Важливу роль в транспортній системі області відіграє Запорізький регіональний аеропорт, який має статус міжнародного і займає одне з провідних місць в Україні за інтенсивністю потоку пасажирів. Аеропорт м. Бердянська, який також має статус міжнародного, є складовою частиною розвинутої транспортної інфраструктури регіону. Такі авіакомпанії, як "Lufthansa", "Austrian Airline Group" та "Eurowings" відкрили свої представництва в Запорізькій області. 2.5 Проблеми та перспективи розвитку господарства області. Сьогодні ситуація в господарстві області характеризується рядом проблем, серед яких основними є наступні: - Зміна форми власності на багатьох промислових підприємствах (перехід від державної до приватної), що призвело до перевищення матеріальних інтересів над інтересами збереження природного середовища; - Недостатнє фінансування розвитку підприємств призвело до використання застарілих матеріало- та енергоємних технологій виробництва; - Зміна форми власності на більшості великих та середніх сільськогосподарських господарств (колишні колхози, совхози) призвело до того, що вже розорані землі не обробляються. Перспективними напрямками розвитку господарства області та необхідними для виконання діями є: - створення та впровадження системи законодавства, яка змогла б ефективно контролювати та знизити кількість шкідливих викидів та відходів виробництва; - Впровадити на промислових підприємствах використання новітніх матеріало- та енергоекономних технологій; - Зробити керівників промислових підприємств та владу відповідальними за екологічний стан природного середовища області; - Розробка та запровадження програми розвитку області, де Запорізький регіон буде позіціонозіватися не лише як промислово-виробнича, а як і рекреаційна зона, в зв’язку з чим більша увага почне приділятись стану навколишнього середовища території, як об’єкту отримання матеріальних вигід. Розділ 3. Екологічні умови 3.1 Забруднення компонентів природного середовища Повітря. Запорізька область є однією з найбільш навантажених областей за промисловим потенціалом, що обумовлено наявністю і високою концентрацією підприємств чорної і кольорової металургії, теплоенергетики, атомної енергетики, хімії, машинобудування. Завдяки розвинутій промисловій інфраструктурі, область має високий інвестиційний потенціал, який може бути використаний для поліпшення стану атмосферного повітря. З іншого боку, неминучим наслідком промислового розвитку області є тенденція до збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Щороку в атмосферу Запорізької області викидається 350 тонн забруднювачів, з яких 230 тонн припадає на стаціонарні / точкові джерела і 120 тонн - на автотранспортний сектор. Загалом, щодня у повітря Запорізької області викидається 631 тонна шкідливих частинок. Обсяги викидів збільшуються у темпі 2 - 2,5% на рік. Так, у 2006 році стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря було викинуто близько 260,0 тис. тонн забруднюючих речовин. Щільність викидів на квадратний кілометр у 2006 році складає 9,6 тонн забруднюючих речовин, а обсяги викидів забруднюючих речовин на душу населення в області складають 205,9 кг. Основними джерелами забруднення повітря є заводи, що належать до Мінпромполітики та Мінпалиронпко, на які припадає 93% забруднення повітря, а основною причиною забруднення атмосферного повітря міста залишається застаріла технологія й устаткування. На підприємствах м. Запоріжжя, в середньому, основне технологічне обладнання знаходиться в експлуатації понад 40 років. На незадовільну якість повітря регіону впливає також невирішеність наступних технічних проблем: - відсутність в металургійній галузі методів ефективної очистки великих обсягів забруднених газів та моніторингу з використанням автоматичних датчиків викидів забруднюючих речовин від аераційних ліхтарів основних цехів металургійних підприємств. Впровадження автоматизованих методів постійного контролю та моніторингу надасть змогу швидкого реагування органів держконтролю на випадки понаднормативного надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря цілодобово в різні пори року, а також розраховувати збитки за порушення дозволених обсягів викидів; - відсутність ефективних методів знешкодження викидів окислів сірки та подавлення викидів окислів азоту, що негативно впливає на стан атмосферного повітря; - проблемність визначення на підставі інструментальних вимірів об’ємів викидів поліароматичних вуглеводнів ПАВ (в тому числі бенз/а/пирена) в викидах промислових підприємств – основних забруднювачів. Таким чином, стратегічною метою завданням в галузі охорони атмосферного повітря в Запорізькій області є скорочення викидів в атмосферне повітря. Для її досягнення треба виконати наступні завдання: - вирішити вищезазначені проблеми, що призведе по суттєвого покращення стану атмосферного повітря в області та забезпечить найкращі перспективи розвитку галузі; - вдосконалити законодавчу та нормативну базу, бо плата за викиди для підприємств не заохочує і значно не впливає на вирішення ними проблем очищення викидів від забруднюючих речовин. - удосконалити "Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні Державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", яка була розроблена в 1995 р. і на теперішній час не враховує обчислення збитків навколишньому природному середовищу внаслідок надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих джерел, аварійних та надзвичайних ситуацій (вибухи, пожежі, згоряння хімічних речовин, надходження смороду від звалищ сміття та промислових відходів), що не стимулює природо користувачів до прийняття необхідних заходів для запобігання створення надзвичайних ситуацій. - розробити методики економічної доцільності визначення плати за викиди конкретної забруднюючої речовини для підприємств, галузі, регіону тощо. Стає очевидним, що при існуючому положенні без реформування нормативно-законодавчої бази стан атмосферного повітря буде погіршуватись і надалі. До того ж, "Програма виходу з екологічної кризи м. Запоріжжя на період 2001-2010 рр." та "Обласна програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", які передбачають зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємствами – основними забруднювачами атмосферного повітря до 2010 рр. – на 70347,2 т., були скасовані новим Кабінетом міністрів на початку 2006 року ще до того, як вони почали виконуватись. Водні ресурси. В області налічується 1400 основних водокористувачів, які щороку споживають 1100,0 мільйонів м3 води. Основним джерелом води для потреб економіки та питної води є ріка Дніпро. У 2004 році більш як 200 великих водокористувачів повертали використану воду в численних пунктах скидання. Їхня кількість регулярно збільшується у міру того, як галузі та суб'єкти господарювання встановлюють сучасне обладнання для очищення води і використовують доступні системи каналізації у містах та селищах. Загалом, щороку в природне середовище повертається 400 млн. м3 води. А загальний обсяг скидання зворотних вод у 2006 році становить 857,26 млн. м3, що на 6,41 млн. м3 менше, ніж у 2005 році, в тому числі забруднених – 457,1 млн. м3. Найбільш забрудненими є стоки підприємств чорної та кольорової металургії, а також каналізаційні стоки від комунальних житлових комплексів. На ці точкові джерела припадає 60% загального обсягу викидів забрудненої води в області. Основними складниками забруднення води є: відпрацьовані матеріали, хлориди, сірка, фосфати, солі амонію, нітрати, нафтопродукти, цинк, нікель тощо. Гідрохімічні показники води у Каховській та Дніпровській водних системах лишаються в межах нормативних значень, однак якість води постійно погіршується. Вміст солей амонію, фторидів, алюмінію та цинку постійно зростає. У деяких випадках, там, де зосереджені значні запаси риби, рівні марганцю перевищують максимально-припустиму концентрацію у 8-20 разів. У поверхневих водоймах категорії I, до яких належить ріка Дніпро, лабораторні результати показують перевищення санітарних параметрів у 20% випадків. Значна частина мікробіологічного вмісту дніпровської води походить із численних приток Дніпра. Поверхневі водойми категорії II (малі ріки та естуарії) не відповідають санітарним параметрам у 10% взятих проб. Антропологічний вплив на гідрологію Дніпра призвів до зменшення розмаїття фітопланктону. У теплу пору року розмноження синьо-зелених водоростей унеможливлює використання води для пиття. Існуючі методи оброблення води не дозволяють зробити таку воду придатною до вживання як питної. Спорудження гребель на Дніпрі й створення Дніпровського та Каховського водосховищ створює застійні умови, які прискорюють біодеградацію якості води. Подальшого погіршення якості води у малих ріках не спостерігається, однак загальний екологічний стан лишається незадовільним. Основними забруднювачами водних об’єктів області є Запорізьке КП "Водоканал" та інші об’єкти житлово-комунальної сфери, а також підприємства металургійного комплексу, що здійснюють скид стічних вод через об’єднаний шламонакопичувач у б. Капустяній. Каналізаційна система Запоріжжя збирає зливові та санітарні стоки і скидає їх у необробленому вигляді в ріку Дніпро. Майже всі водоносні шари, що використовуються для водопостачання населення захищені природними бар'єрами і розташовані на глибині 100 метрів. Виняток становить місто Енергодар, водоносні шари в якому забруднені нітратами, відходами нафтопродуктів та іншими відходами. Існують також ризики забруднення внаслідок інтенсивної сільськогосподарської діяльності. Серйозну загрозу для ґрунтових вод становить також фільтрат із колишніх військових баз. Процеси, що призводять до погіршення екологічного стану водойм, лишаються чинними, а основну роль у забезпеченні нинішнього стану відіграє промисловий сектор. Основною причиною затримки у впровадженні водоохоронних заходів є дефіцит фінансування. Загальний обсяг потреби у коштах для розширення та реконструкції очисних споруд та мереж каналізації регіону становить понад 200 млн. грн. Земельні ресурси та ґрунти. Земельні ресурси Запорізької області займають площу 2,72 млн.га, з яких майже 85% - 2,3 млн.га становлять землі сільськогосподарського призначення. Основний вплив людини на земельні ресурси та ґрунти відбувається через сільське господарство, промисловість, виробництво електроенергії та транспорт. Природнокліматичні умови, а також нераціональне використання сільськогосподарських земель збільшує площу деградованих ґрунтів. Погіршення екологічного стану відбувається внаслідок підтоплення, ерозії, засолювання, фізичних деформацій та стискання. Внаслідок природних і технологічних діянь відбувається активізація екзогенних процесів: зсувів, осідань ґрунту, берегової абразії та інші. Так, за 35 років (1961-1995 рр.) площа еродованих земель в області збільшилась на 25 %. Це призвело до загального зменшення вмісту гумусу у ґрунті, ущільненні орного шару, прискоренні засолювання та підтоплення земель. Промислові забруднення, забруднення нафтопродуктами, пов'язаними з автомобільним транспортом, залишки пестицидів, мінеральні та хімічні залишки, зустрічаються в дедалі більших кількостях. Ерозія берегів річок завдає серйозної шкоди оточуючим землям; найбільш гостро ця проблема стоїть для узбережжя Азовського моря та ріки Дніпро. Ситуація у прибережній зоні "Приморська" наближається до критичного стану – тут створення Дніпровського водосховища сприяло інтенсифікації розмивання берегів ріки. На окремих ділянках смуга між морем та лиманом вже розмита, при інтенсивних штормах вона може бути повністю розмита, що призведе до знищення рекреаційної оздоровчої зони в районі м. Приморськ, вимиву мулової грязі з лиману і забруднення акваторії Азовського моря, активізації зсувних процесів корінного плато узбережжя, на якому розташовані оздоровчі заклади. Нагальною є проблема руйнування узбережжя Азовського моря, розмиву піщаних кіс, що в останні роки набула загрозливих масштабів. Найбільш небезпечні екологічні наслідки такої ситуації склалися в районі м. Бердянськ, берегової лінії в Бердянському районі та м. Приморськ. У районі курорту державного значення «Курорт Бердянськ» та на прилеглій території східного берега Бердянської коси за останні 1-2 роки почалося інтенсивне руйнування берегової смуги в результаті різкої активізації небезпечних геологічних процесів. Загалом, періодичному підтопленню в області попадає понад 100 населених пунктів та близько 70 тис. га сільськогосподарських угідь. Внаслідок шкідливої дії вод погіршується екологічний та санітарно-гігієнічний стан територій, зазнають руйнування інженерні споруди, будівлі, сільськогосподарські угіддя, що супроводжується значними матеріальними затратами. Накопичення дощової води в природних пониженнях рельєфу стало причиною значного підняття рівня ґрунтових вод у регіонах області. Площа підтоплених міських територій протягом останніх двадцяти років зросла вдвічі. У найбільш загрозливому становищі перебувають міста: Мелітополь, Бердянськ, Токмак, сільські райони: Бердянський, Великобілозерський, Веселівський, Вільнянський, Запорізький, Михайлівський, Мелітопольський, Приморський, Розівський і Токмацький. Підземні ресурси. Запоріжжя є надзвичайно багатим у геологічному розумінні регіоном; тут містяться численні родовища мінеральних та агрегатних ресурсів. Формування розвиненого промислового комплексу розпочалося з міста Запоріжжя, в якому підприємства металургійної та інших обробних галузей забезпечували матеріали для розвитку всієї області. Однак у міру розвитку та зростання промислового сектора збільшувався й негативний вплив на навколишній регіон. Протягом останніх 90 років загострювалися екологічні проблеми, пов'язані з дезактивацією місць видобування корисних копалин. На сьогодні таких місць налічується близько 30. Деякі шахти нині затоплені, при цьому не проводиться жодних робіт з консервації та очищення навколишніх територій з метою їх реабілітації. Видобування корисних копалин не проводилося й не проводиться у спосіб, який гарантував би безпеку людям та захист навколишнього природного середовища. Обговорювати питання сталого соціально-економічного розвитку та загального поліпшення екологічної ситуації, не вирішивши екологічних та економічних проблем гірничо-видобувних регіонів області, неможливо. Джерела забруднення. В області налічується 391 потенційно небезпечне джерело забруднення, в тому числі: - 11 металургійних комбінатів; - 7 енергетичних комплексів; - 81 агропромисловий комплекс; - 35 підприємств транспортної галузі. Найнебезпечнішими є ті, що використовують у технологічних процесах хімічні елементи (наприклад, хлор) – таких джерел налічується 70. Що стосується екологічного статусу водних джерел, то найбільший вплив на них створюють аварійні ситуації у міських системах каналізації – які в більшості великих центрів перебувають у незадовільному технічному стані через свій вік, технологічну відсталість, навантаження внаслідок нового будівництва та відсутність коштів на ремонт. Часті прориви систем водопостачання призводять до підтоплення будинків, їхніх фундаментів та підвалів, що створює ризик для здоров'я населення. За останні роки рівень ґрунтових вод в області підвищився, що впливає на промислові, сільськогосподарські та житлові райони. Загалом, економічна ситуація не дає змоги вживати дієвих заходів із захисту водних ресурсів з боку органів влади. Належне виконання екологічних законів (стягнення штрафів за забруднення) в основному обумовлюється фінансовими обмеженнями з боку органів влади. Із 24 визначених захищених джерел лише для 11 проведено повне екологічне оцінювання та інвентаризація джерел викидів. 3.2 Стан здоров’я населення. Екологічна ситуація, яка склалася на території – рівень забрудненості компонентів природного середовища, порушення природних взаємозв’язків – все це є факторами, що впливають на стан здоров’я людей. Як вже було зазначе вище, природні компоненти значно забруднені внаслідок виробничої діяльності металургійних підприємств та підприємств хімічної промисловості, і особливо це стосується атмосфери та водних ресурсів (Запорізька область – одна з небагатьох, яка використовує дніпровську воду як питну). В Запорізькій області, порівняно з іншими регіонами регіонами, вищий рівень захворюваності на хвороби дихальних шляхів, астми, алергії (алергенами є, в основному, трави – амброзія, полин, тимофіївка та інші). Через промислову спеціалізацію господарства регіону, значна частина трудового населення працює на підприємствах, серед яких є і ті, де рахується «гарячий стаж», так і підприємства, процес роботи на яких потребує особливої пильності, уваги та несення відповідальності, а також проживання в великих містах стає причиною більш частих стресових ситуацій. В зв’язку з цим серед населення області більший процент хворих на хронічні серцево-судинні захворювання. Рівень захворюваності на ВІЛ-СНІД: згідно з даними Держкомстату за 2007 рік, за кількістю ВІЛ-інфікованих та за рівнем захворюваності на СНІД регіон займає 9-те місце по Україні (454 та 122 особи відповідно). Епідемія туберкульозу в Запорізькій області, за даними Держкомстату за 2007 рік має такі масштаби: за рівнем захворюваності регіон посідає 7-ме місце по Укоаїні (1685 хворих або 91, 6 хворих на 100 тис. населення). 3.3 Проблеми раціонального використання та охорони природних ресурсів області. Екологічні проблеми та причини їх виникнення. Враховуючи той факт, що Запорізька область є одним із найбільш індустріалізованих регіонів України з історично високо розвиненим сільським господарством, тут можна виділити такі проблемні області: - забруднення атмосфери та водних ресурсів; - утилізація та скидання стічних вод у виробничому, промисловому та будівельному секторах; - підтоплення земель; - забруднення унікальних територій та зон природної спадщини. Основними причинами забруднення атмосфери та низької якості повітря є результати роботи промислових підприємств, зокрема: - зношеність, а в деяких випадках відсутність засобів контролю за емісією газів - відсутність ефективних методів пом'якшення негативного впливу хімічного азоту та сірчано-азотних викидів запорізьких електростанцій, підприємств металургійної галузі та численних котелень; - відсутність ефективних методів очищення стоків з аераційних ліхтарів у металургійній сфері; - специфічні моделі розташування житлових районів, багато з яких розташовані в зоні перенесення вітром атмосферних викидів від основних промислових джерел; - забруднення, пов'язане з автомобільним транспортом, рівень якого щороку зростає. Більшість автомобілів не оснащені каталітичними конвертерами, а в країні відсутня відповідна система регулярного інспектування таких транспортних засобів; Серйозною екологічною проблемою в регіоні є забруднення води, а органи місцевого самоврядування отримують лише мінімальне фінансування, якого вистачає лише на те, щоб реагувати на аварійні ситуації. Особливо гостро ця проблема стоїть у місті Запоріжжя та рекреаційних зонах регіону Приазов'я. Щодо останнього існує ризик повної втрати його природної привабливості. У містах Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ після багаторічної експлуатації за відсутності належних капітальних інвестицій системи каналізації та водопостачання перебувають у незадовільному технічному стані. Системи водопостачання мають низьку пропускну спроможність і застаріли. Водопровідні труби постійно прориваються, утворюючи на поверхні землі вирви й завдаючи структурної шкоди будівлям. Система зливової та побутової каналізації перебуває в дуже поганому стані, а додаткове навантаження на неї внаслідок нового будівництва може призвести до катастрофічних наслідків. Промислові аварії / виливи, а також аварії каналізаційних насосних станцій призводять до регулярного порушення стандартів якості води і ставлять під загрозу здоров'я населення. Згідно із розрахунками, проблеми скидання промислових стоків у притоки Дніпра неможливо вирішити раніше 2010 року. У Запорізькій області налічується 118 малих річок. Вони виконують важливу екологічну роль, однак перебувають у незадовільному стані за більшістю стандартних показників. Основною причиною є вплив людини на річкові екосистеми – які є дуже делікатними. Цей вплив включає: - неефективне оброблення каналізаційних стоків, особливо з побутових джерел; - міські зливові стоки; - сільськогосподарські стоки, які стають особливо загрозливими в разі затоплення; - недостатня площа лісів, що призводить до посиленої ерозії берегів; - повна відсутність захисту берегів річок у міських та сільських районах; - великий потік води через водосховища та ставки. Більшість були створені з порушенням норм, внаслідок чого греблі й дамби часто зазнають ерозії, що призводить до відкладання осадів у каналах / водотоках; - обсяги викачування підземних вод перевищують встановлені законом межі, що спричиняє дефіцит води і відповідне погіршення її якості. Відходи найбільших підприємств впливають на всі складові природного середовища. Фільтрація через захисні бар'єри, водна й вітрова ерозія та інші чинники, взяті разом, сприяють забрудненню поверхневих та ґрунтових вод і негативно впливають на сільськогосподарське виробництво. В області й надалі існують проблеми, пов'язані зі скиданням стоків, у тому числі побутових стоків та стоків тваринницьких підприємств: - збільшення обсягу промислових відходів у сфері виробництва; при цьому вилучення й відбір цінних складників, які можна повторно використати або переробити, не провадиться. - застосування нових технологій у сфері збирання, сортування та перероблення відходів (особливо у побутовому секторі). Основною проблемною територією в цьому відношенні є місто Запоріжжя. Темпи збільшення обсягу відходів становить 5% на рік. Збільшення обсягу відходів відбувається в усіх секторах бізнесу, але особливо в тих, що найбільшою мірою забруднюють довкілля. Протягом останніх кількох років особливу увагу приділяють збільшенню обсягів випуску продукції за умови мінімізації відходів та зменшення вмісту й розподілу стоків – що є позитивним зрушенням. В області налічується 55 пунктів скидання стоків. З них 34 є об'єктом екологічного моніторингу, а 14 розташовані у місті Запоріжжя. Актуальною проблемою для області залишається поводження з токсичними відходами, і в першу чергу - непридатними хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР). В області накопичено 1046,3 тонн непридатних ХЗЗР, які в основному зберігаються с порушенням норм екологічної безпеки, що призводить до забруднення територій та підземних водоносних горизонтів. Як показують більшість історичних досліджень, діяльність людини негативно впливає на складні природні системи. Особливо це стосується: - розорювання та зміни рельєфу у природоохоронних зонах, зонах поповнення водних запасів, по берегах річок тощо. - нерегульованих стоків тваринницьких господарств; - знеліснення; - неконтрольованої забудови вздовж берегів малих річок. Важливо відзначити, що однією з найбільших проблем на сьогодні є аграрний сектор, де надмірний вміст залишків пестицидів / гербіцидів ніяк не контролюється й не усувається. Ця проблема по суті додатково ускладнилася під час та після реформування колишніх колгоспів – де система відповідальності за зберігання та використання пестицидів була незрозумілою або взагалі відсутньою (органи місцевого самоврядування не взяли на себе відповідальності в цій сфері). Людський фактор також негативно впливає на популяції птахів, у тому числі, водоплавних, а також рибу та комах. Нинішні викиди промислових підприємств у поєднанні з деградацією ґрунтів створюють значне точкове навантаження, яке перевищує природну спроможність екосистеми до відновлення. Найактивніше процеси ерозії відбуваються вздовж Азовського узбережжя та по берегах ріки Дніпро – це близько 380 кілометрів річкової та морської берегової лінії. Ерозія прямо впливає на якість води та стан екосистеми в цілому. Причинами продовження процесу ерозії є: - природний географічний рельєф - структурний склад берегів річок - природні процеси прибережної ерозії - вітер - людські фактори Процес ерозії стимулюється у сфері лісового господарства, де існує проблема підтримання належного стану відновлюваних ресурсів та відсутні захисні засоби й зони. Протягом останніх 90 років стає дедалі гострішою проблема виведення з експлуатації промислових гірничодобувних підприємств. Поки що узгоджені зусилля, спрямовані на реабілітацію або консервацію таких підприємств, відсутні. Крім того, робота, яка проводиться, не гарантує безпеки та добробуту місцевих мешканців та працівників. Загалом, існує проблема недосконалості, а часом повної відсутності нормативно-коригувальних заходів. Нинішні методи оцінювання й відстежування екологічного стану для визначення екологічних компенсацій недосконалі, до того ж з цією проблемою пов'язана низка правових питань. Органи влади не вживають заходів проти забруднювачів довкілля та користувачів ресурсів – і це проблема не лише Запоріжжя, а й країни в цілому. На сьогодні масштаб екологічних проблем перевищує можливості обласних та місцевих органів влади до належного реагування на них. Коротше кажучи, не вистачає людей та ресурсів, а більшість екологічних проблем виходять за межі муніципалітетів і повинні розглядатися та розв'язуватися на регіональному або обласному рівні. Шлях до розв'язання екологічних проблем. В зв’язку з тим, що на сьогодні захист довкілля не є пріоритетним питанням для обласного та муніципальних бюджетів, а найважливішою проблемою є забезпечення необхідного фінансування природоохоронних заходів, то для фінансування необхідних проектів потрібно створити спеціальний фонд охорони довкілля. У 1999 році Кабінет міністрів України ініціював еколого-економічний експеримент, спрямований на такі міста, як Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь та Запоріжжя. Цей експеримент мав тривати до 2010 року з продовженням до 2015 року і передбачав започаткування програм, які могли б допомогти цим містам вирішити свої екологічні проблеми. На жаль, до того, як якісь програми почали реалізовуватися, новий Кабінет Міністрів на початку 2006 року скасував цей експеримент. На даний момент, органи місцевого самоврядування цінують допомогу служб екологічного захисту обласної влади, якою б незначною вона не була. Необхідно спрямувати додаткові зусилля на пом'якшення або усунення негативного впливу промислового сектора. Формування обласної політики у сфері охорони довкілля має здійснюватися шляхом інвентаризації існуючих екологічних програм і реалізації тих із них, що впливають на найбільшу частку населення. Стосовно якості повітря рекомендовано вжити таких заходів: - використати нові “екологічно чисті” та енергозберігаючі технології; - замінити фізично та морально застаріле газове енергетичне устаткування; - запровадити систему екологічного моніторингу найбільш забруднених районів; - зміцнити інституційну спроможність органів екологічного контролю, районних та місцевих органів влади та громадян, щоб забезпечити відповідальність влади за виконання природоохоронних законів. Регіональне політичне керівництво у сфері захисту довкілля та захисту ресурсів не повинно зосереджуватися лише на ліквідації впливів, а займатися усуненням основних чинників, які впливають на екологічну стабільність, та забезпечувати раціональне використання регіональних ресурсів, не допускаючи забруднення територій проживання місцевого населення. Пріоритетними слід визнати такі напрями: 1. Уникнення або максимізація потенційних обмежень для викидів (насамперед, токсичних елементів). 2. Підвищення рівня обмежень в аграрному секторі. 3. Запровадження системи моніторингу викидів. 4. Поліпшення екологічних та економічних механізмів, які допомогли б дати раду з поточними викидами. 5. Розробка процес, який дав би змогу визначити реалістичні цільові показники викидів. 6. Застосування нові технології у сфері збирання та перероблення відходів, запровадити процес вторинної переробки сировини. 7. Організація відповідні тимчасові експерименти з визначення рівня терпимості флори до дії хімічних чинників. 8. Проведення реабілітацію забруднених територій і не допускати несанкціонованих викидів 9. Зміна або ліквідація фільтраційні механізми для біологічних забруднювачів. Для поліпшення якості води необхідно терміново: 1. Визначити ліміти на реконструкцію та розвиток і ввести в експлуатацію системи оброблення води в лівобережній частині міста Запоріжжя. 2. Закрити бізнесові / промислові підприємства, які скидають забруднювачі безпосередньо в р. Дніпро. 3. Збудувати систему надання повного спектру муніципальних послуг вздовж узбережжя Азовського моря, особливо в Кирилівці. 4. Розробити плани і провести підготовку до ізолювання та ліквідації осередків забруднення, що впливають на водотоки. 5. Вирішити проблеми підтоплення районів житлової забудови та земель сільськогосподарського призначення, особливо, із застосуванням превентивних методів (а не ліквідації наслідків). Існує також можливість підвищення рівня завдань області у сфері охорони довкілля шляхом розширення існуючих і створення нових парків та захисних зелених насаджень. У зв'язку з цим існує потенціал до створення нових національних парків, скажімо, “Великий Луг” та “Приазовський”. Це дасть змогу більш як удвічі збільшити площу екологічно захищених земель області. Що стосується інформування громадськості та підготовки професійних кадрів, основними сферами спрямування зусиль є: - поширення через мас-медіа інформації про нинішній екологічний стан, проблеми та цілі у сфері охорони довкілля - підвищення рівня викладання екологічних курсів у навчальних інституціях - організація семінарів, форумів та навчання у сфері методології захисту довкілля, екологічної політики та економічного стимулювання охорони довкілля. - підвищення рівня досвіду технічних кадрів підприємств, які відповідають за питання охорони довкілля, включення до навчальних програм вищих навчальних закладів курсів з екологічно-чистого виробництва. За інформацією, отриманою від територіального Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, у 2007 році цим органом здійснюється реалізація та моніторинг виконання 3-х регіональних екологічних программ: Обласна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, Програма поводження з токсичними відходами в Запорізькій області та Програма моніторингу довкілля Запорізької області. Всі ці програми закінчують дію у 2010 році, проблематичним з огляду на поточний стан є виконання їх в повному обсязі до зазначеної дати. Також Запорізькою обласною радою в 2007 році була розроблена програма "Запоріжжя – екологічно безпечний регіон", в якій представлене наступне бачення Запорізького краю як екологічно безпечного регіону: 1) Запорізька область – це регіон, який має високий рівень екологічної культури населення, що прагне до створення і підтримання безпечного навколишнього природного середовища; 2) Запорізька область – це регіон, в якому вживаються необхідні заходи для охорони, відтворення і покращення стану всіх видів природних ресурсів на основі інноваційного підходу; 3) Запорізька область – це регіон, де завдана екологічна шкода повністю компенсується адекватним відшкодуванням за рахунок винних у цьому осіб під постійним ефективним контролем з боку держави, органів місцевого самоврядування і громадськості. Для досягнення такого стану був розроблений план поетапний дій та операційні цілі: 1. Досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища: розробка технологій визначення ступеню впливу забруднень різного типу на здоров’я для виокремлення першочергових природоохоронних заходів та засобів охорони від цього негативного впливу. 2. Підвищення громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища . 3. Підвищення якості повітря та запобігання змінам клімату. 4. Розробка конкретних заходів з наступних напрямів за трьома етапами: - модернізація застарілого обладнання та технологічне переоснащення підприємств-основних забруднювачів атмосферного повітря; - будівництво установок по очищенню викидів забруднюючих речовин; - заміна, реконструкція або модернізація існуючого газоочисного обладнання. 5. Локалізація та очистка викидів від аераційних ліхтарів та неорганізованих джерел викидів. 6. Зменшення викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел . підвищення якості поверхневих і підземних вод: 2008-2009 рр. - припинення скиду недостатньо очищених стічних вод Запорізьким КП "Водоканал" в обсязі 280 тис.м3/добу– згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 887-р кінцевий термін завершення будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт на об’єкті "Розширення та реконструкція центральних каналізаційних очисних споруд лівого берега (ЦОС-1) м. Запоріжжя" - 2009 рік. Вартість робіт по роках складає: 2007 р. – 60,884 млн. грн.; 2008 р. – 49,3 млн. грн.; 2009 р. – 3, 266 млн. грн. - проведення інвентаризації та паспортизації малих річок та водойм, місць зберігання та захоронення відходів. 2010-2011 рр. – припинення скидання забруднених стічних вод, що надходять в р. Дніпро через шламонакопичувач ВАТ "Запоріжсталь" – виконання заходів, передбачених Програмою виходу з екологічної кризи м. Запоріжжя на період 2001-2010 рр., підприємствами, що скидають зворотні води в р. Дніпро через об’єднаний шламонакопичувач ВАТ "Запоріжсталь"; припинення скиду забруднених стічних вод виправними колоніями Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області - виконання заходів, передбачених Обласною програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. - створення і ведення регіонального водного кадастру. 2012-2015 рр. - припинення скиду забруднених стічних вод підприємствами житлово-комунального комплексу - виконання заходів, передбачених Обласною програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; виконання в установлені терміни заходів, передбачених «Програмою ліквідації наслідків підтоплення в містах і селищах Запорізької області». 7. Забезпечення екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням, на основі впровадження системного підходу. 8. Удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом введення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки. 9. Удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище; 10. Припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи, сприяння природним механізмам самовідновлення та стабілізації екосистеми шляхом: - підвищення лісистості регіону та доведення її до оптимальних показників; - створення полезахисних, водоохоронних, берегоукріплюючих, протиерозійних захисних лісових насаджень; - передача непридатних для сількогосподарського виробництва земель державним лісомисливським господарствам під лісорозведення. 11. Створення багатоцільової інформаційно-аналітичної системи моніторингу довкілля Запорізької області – єдиного банку даних для багатоцільового колективного використання за допомогою єдиної комп’ютерної мережі, яка буде забезпечувати автономне і спільне функціонування складових цієї системи на базі ГІС та взаємозв’язок з іншими інформаційними системами територіальних органів державних суб’єктів системи моніторингу. 12. Забезпечення раціонального використання та відновлення земельних угідь. 13. Розробка техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) знешкодження непридатних пестицидів на території області, в тому числі по районах і кожному окремому складу. 14. Підтримка ініціативи про створення міжрегіональної Координаційної Ради Донецько-Придніпровського району, яка буде об’єднувати фінансові та організаційні зусилля п’яти областей у спільних екологічних заходах. 15. Фінансування наукових досліджень щодо ресурсної оцінки відходів та розробки продукції, яка може бути виготовлена з відходів. 16. Створення та впровадження системи громадського екологічного аудиту. Висновки 1.Запорізька область є промислово розвинутим регіоном України, з високою господарською освоєністю території, що є причиною високого техногенного навантаження на навколишнє середовище, що, в свою чергу породжує ряд складних еколого-економічних проблем, які потребують термінової уваги та поетапного вирішення. 2. Основними еколого-економічними проблемами регіону є: - значне техногенне навантаження; - відсутність або застарілість технологій з очищення стічних вод та викидів в атмосферне повітря; - низький рівень використання вторинної сировини; - відсутність належного фінансового забезпечення як з боку держави, так і з боку підприємств. - спрямованість екологічних програм на ліквідацію наслідків небезпечних факторів, а не наїх запобігання; - невідповідність між існуючими тарифами зборів за забруднення та необхідними витратами на охорону навколишнього середовища. 3. Для вирішення нагальних проблем необхідно: 1) зменьшити технологічне навантаження на навколишнє природне середовище шляхом модернізації та переоснащення промислових підприємств; 2) посилити екологічний контроль з боку держави і територіальних громад, удосконалення системи моніторингу стану навколишнього природного середовища; 3) стимулювати природоохоронну діяльність підприємств-забруднювачів, створення економічних та інших умов для більш раціонального використання наявних природних ресурсів; 4) впровадити нові технології у галузі природокористування та у природоохоронній діяльності (інноваційний підхід); 5) підвищити рівень загальної екологічної культури та екологічної свідомості громадян; 6) розширити залучення громадськості та засобів масової інформації до участі у вирішенні екологічних проблем регіону; 7) і надалі вдосконалювати нормативно-правової бази, підвищення вимог екологічних нормативів і стандартів (ініціативи). 4. На прикладі Запорізької області можна розглянути основні принципи ведення екологічної політики: - рівність трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень; - екологічна відповідальність, яка потребує запровадження відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону природного навколишнього середовища; - запобігання, яке передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах екологічної експертизи, а також проведення моніторингу навколишнього середовища; - "забруднювач та користувач платять повну ціну", який передбачає запровадження для забруднювача стимулів щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища; - міжсекторальне партнерство та залучення до реалізації політики усіх зацікавлених сторін, який наголошує, що лише шляхом спільного розв'язання нагальних проблем можливо забезпечити успішну реалізацію екологічної політики. 5. Для управління впровадженням, моніторингом та оцінюванням слід використовувати наступні показники – індикатори ефективності екологічної політики: - покращення стану здоров'я населення за рахунок зменшення впливу негативних екологічних факторів; - співвідношення між рівнями фактичного забруднення навколишнього природного середовища або виснаження природних ресурсів і гранично допустимого забруднення або виснаження, яке базується на науково обґрунтованих оцінках і характеризується як критичне навантаження на навколишнє природне середовище; - співвідношення витрат на здійснення природоохоронних заходів до отриманого екологічного ефекту; - скорочення витрат природних ресурсів та енергії на одиницю продукції; - стан участі громадськості в прийнятті екологічно значущих рішень. Список використаних джерел: 1. Додаток до рішення обласної ради 29.11.2007 №24 «Природоохоронна доктрина Запорізької області». 2. Донець І. А. Суспільно-географічне дослідження екологічних проблем м.Запоріжжя. Автореферат дисертації кандидата географічних наук: 11.00.02 / Київський національний університет іме Т.Шевченка. — К., 2001. — 21 с.: рис. – укp. 3. "Оцінювання екологічної ситуації у Запорізькій області" (стислий виклад звіту щодо оцінювання екологічної ситуації у Запорізькій області) Канадське Агентство з Міжнародного Розвитку, Підрозділ Європи, Близького Сходу та Магрибу, Канадська Виконавча Агенція, Канадський Інститут Урбаністики у співпраці з Фундацією Міжнародного Навчання – серпень 2006. 4. Проблеми земельних ресурсів у Запорізькій області // Географічні проблеми розвитку півдня України у ХХІ столітті. Мелітополь, 2000. - Вип. 1. - С.46-47. 5. Стан та перспективи еколого-економічного розвитку промисловості Запорізької області// Економіко-географічні та екологічні проблеми Північного Приазов’я. Мелітополь, МДПІ, 1995.- С.76-78. 6. Хижняк А. А. Запорізка область. Географічний нарис. – К.: Державне учбово-педагогічне вид-во "Радянська преса", 1959 – 125 с. 7. Шелегеда В.И., Вилинов Ю.А., Жаков А.В. и др. Национальный природный парк "Дніпровська Лука". Каким ему быть? // Vita – Жизнь: экологическое образование. – 1999. - №7 – С. 21-32. 8. Шелегеда В.І. Свята Хортиця // Vita – Жизнь: экологическое образование. – 2004. - №10 – с. 9-13
ПРОМИСЛОВІСТЬ
За підсумками січня-вересня 2011 року в порівнянні з відповідним періодом 2010 року в цілому по Запорізькій області обсяги промислової продукції збільшилися на 9,1% (індекс промислової продукції – 109,1%). У вересні 2011 року в порівнянні з серпнем 2011 року обсяги промислового виробництва збільшилися на 1,4%.
Обсяг реалізованої промислової продукції за січень-вересень 2011 року по області склав 57028,5 млн. грн., по м.Запоріжжю – 44053,7 млн.грн. (77,2% до обласного показника та на 27,4% більше, ніж у відповідному періоді 2010 року), у розрахунку на одного мешканця показник дорівнював 56,6 тис. грн.
У загальному обсязі реалізованої промислової продукції міста металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів складає 48,1%, машинобудування – 23,4%, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 4,7%, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 11,7%.
Обсяги реалізації промислової продукції по районах міста склали:
Жовтневий – 670,6 млн. грн. (1,5% до загальноміського обсягу реалізації);
Заводський – 23383,9 млн. грн. (53,1% до загальноміського обсягу реалізації);
Комунарський – 2578,4 млн. грн. (5,8% до загальноміського обсягу реалізації);
Ленінський – 3681,5 млн. грн. (8,4% до загальноміського обсягу реалізації);
Орджонікідзевський – 6108,6 млн. грн. (13,9% до загальноміського обсягу реалізації);
Хортицький – 2173,4 млн. грн. (4,9% до загальноміського обсягу реалізації);
Шевченківський – 5457,4 млн. грн. (12,4% до загальноміського обсягу реалізації).
Переробна промисловість: