7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці

У результаті діяльності АПК регіони отримують доходи трьох тищів: земельну і добувну ренту на природні ресурси; прибуток на капітал, інвестиції та інновації; доходи місцевого населення (працівників АПК) на працю. Основними елементами господарського механізму регулювання доходів є ціноутворення. Ринкова модель ціноутворення є найбільш демократичною з огляду на об'єктивність попиту і відносну незалежність пропозиції кінцевої продукції на ринок. Вільний ринок продукції і ресурсів, конкуренція, доступність ринку і його стабільність — все це ознаки нового господарського механізму. Система цін є елементом зворотного зв'язку споживачів продукції з її виробниками. Ринковий попит є регулятором виробництва, але коефіцієнт еластичності цього попиту на продовольчі товари є досить низьким (0,2—0,25), тому проблема економічного стимулювання розвитку АПК є складною. Система цін АПК є багаторівне-

496

вою ^ не може відображати собівартість виробів для окремих галузей АПК, отже потребує узгодження на міжгалузевому рівні через контракти, форвардну і опціонну торгівлю на біржах і торгових домах.

Промисловий і торговий капітал через систему ринкових цін добуває додаткову вартість, створену в землеробстві на свою користь. Тому на місці промислової і сільськогосподарської діяльності створюється система агропромислового виробництва, в якому всі його стадії органічно пов'язані між собою і орієнтовані на кінцеві досягнення системи1. Кінцева мета системи агропромислового виробництва досягається виключно під час реалізації продукції, а тому агропромислове виробництво завжди орієнтовано на ринок.

Ринок — це не тільки невід'ємний елемент системи, а й завершальна ланка аграрного бізнесу, в якому виробництво і ринок нероздільні. Конкуренція проявляється як боротьба за ринки збуту (покупця). Система агробізнесу залучає науковців для дослідження місткості ринку, реклами тощо. Все це схоже на орієнтованість системи на кінцевого споживача, але швидко можна переконатися, що справа в іншому: зацікавленості капіталіста в реалізації додаткової вартості і отриманні прибутку. Саме для отримання доходів рентного походження капітал йде в сільське господарство.

Система АПК поєднує основні стадії відтворення в ланцюгу від сільського господарства до ринку, в якому кожна стадія є продовженням попередньої, але вхідною для наступної. Питання про досягнення мети інвестицій — отримання ренти — може бути вирішено за наявності матеріальних можливостей усіх наступних ланок зберігання і переробки після досягнення ринку. Кожна стадія циклу виробництва є контролюючою відносно попередньої. Вона регулює обсяги, структуру, якість і час поставок продукції. Споживач об'єктивно виступає в ролі регулятора виробництва в попередніх ланках циклу. Його платоспроможний попит може стимулювати виробництво або пригнічувати. Пріоритет мети обумовлює соціально-економічну визначеність системи АПК. Якщо метою є прибуток, то вся система спрямована на бізнес і завоювання ринку. Коли йдеться про кінцеві суспільні потреби, то ключовими є питання забезпечення АПК ре-

// п Тихонов В А- Агропромышленный комплекс: сущность, общая концепция развития 'производственно-экономические связи в системе агропромышленного комплекса — М.: Колос, 1983. — С. 19—63.

497

сурсами. Пріоритет мети є об'єктивно існуючим щодо засобів її досягнення.

У 30-х рр. минулого століття зміцнилося уявлення про нібито гранично низьку ефективність сільськогосподарського виробництва і сфери переробки його продукції1. Підставою для такого уявлення є концепція ціноутворення, яка базується на усереднених витратах на виробництво. Зменшення ціни порівняно з вартістю дозволяє добувати диференційну ренту, яка через низку каналів акумулюється в централізований чистий дохід держави. Якщо розрахувати всю створену в землеробстві вартість, включаючи ренту, то з'ясується, що маса додаткової вартості, створеної середньорічним працівником агропромислового комплексу, буде значно вищою, ніж в інших галузях народного господарства. У цілому обсяг чистого продукту, створеного в АПК, суттєво перевищує обсяг національного доходу країни, який споживається в цих галузях. Основним джерелом підвищеної ефективності АПК є землеробство, в якому створюється додатковий продукт, який у вигляді ренти надходить власнику землі.

Академік В. А. Тихонов стверджує, що диференційна земельна рента зберігається виключно в умовах ринку і монопольного володіння землею як об'єктом господарювання2. Вона являє собою надлишок додаткової вартості над середнім рівнем. Диференційна земельна рента через систему цін вилучається з сільського господарства в галузі переробної промисловості. Там через податок з обігу і відрахування з прибутку рента передається суспільству — власникові землі. Автор з посиланням на К. Маркса стверджує, що абсолютна рента в соціалістичних умовах зникає, знижуючи вартість сільськогосподарської продукції. Цей дохід акумулюється в централізованому чистому доході, який за соціалізму надходить державі. У сучасних ринкових умовах рента привласнюється посередниками або втрачається.

Теорія ренти залишається дискусійною. Але не підлягає сумніву висновок про те, що залишковий дохід сільського господарства є основним джерелом формування коштів на розвиток АПК.

1 Тихонов В. А. Агропромышленный комплекс: сущность, общая концепция развития // Производственно-экономические связи в системе агропромышленного комплекса. — М.: Колос, 1983. — С. 61—62.

2 Тихонов В. А. Там же. — С. 62

498