3. Правове регулювання податків в єс.
Державний податковий суверенітет є частиною державного суверенітету, тому держави проявляють особливу стриманість по відношенню до його передачі. Це пов’язано і з тим, що податки є важливою складовою фінансової системи держави, вони встановлюються, змінюються і контролюються національним Парламентом.
Звідси висновок експертів про неможливість уніфікації податкового законодавства держав-членів ЄС і доцільності його гармонізації.
Створення інтеграційної правової бази виявилось легшою справою у сфері непрямого оподаткування (ПДВ, митні збори, індивідуальні акцизи). В значній мірі це завдання було виконано шляхом прийняття відповідних регламентів і директив Ради і Комісії.
Але у сфері прямого оподаткування держави дуже неохоче віддавали свій суверенітет.
Так, якщо у Договорі про ЄС гармонізації непрямих податків присвячено 5 статей (ст.ст.95-99), то про гармонізацію прямих податків не згадується. Єдина стаття Договору, яка може розглядатись як правова основа зближення законодавства у цій сфері, є ст. 100, яка передбачає загальні положення щодо механізму гармонізації, в тому числі і стосовно податкового законодавства.
Причому, якщо у сфері непрямих податків обов’язковою правовою формоюприйняття рішень є регламенти і директиви, то відносно прямих податків лише директиви.
На сьогодні на основі ст.100 органи ЄС прийняли лише дві директиви, спрямовані на зближення законодавств у сфері прямого оподаткування. Відповідно, основний тягар по регулюванню прямих податків покладається на національне законодавство держав-членів.
Ще однією правовою формою, яка активно застосовується є рішення СЄСп, які встановлюють заборони на дискримінацію, особливо в оподаткуванні нерезидентів і доходів, отриманих за кордоном.
Особливість правового регулювання податків на рівні Сп-в полягає в тому, що в його основу покладений принцип гармонізації національного податкового законодавства, що відбувається за двома напрямами:
застосування норм права ЄС, які містяться в юридичних актах прямої дії (установчі договори, регламенти Ради);
прийняття обов’язкових рішень, які спрямовують нормотворчу діяльність нац. державних органів по гармонізації зак-ва держав-членів (директиви Ради та Комісії, рішення СЄСп, прийняті в преюдиціальному порядку).
Акти, прийняті в рамка другого напрямку є визначальними в правовому механізмі гармонізації національного законодавства держав-членів. Особливе місце серед них займає директива.
Директиви, що гармонізують нац. зак-во у сфері непрямого оподаткування можна розділити на дві групи:
директиви стосовно акцизів;
директиви стосовно ПДВ.
Директиви стосовно акцизів (спеціальних податків на споживання). Першим видом товарів по відношенню до яких були прийняті директиви , спрямовані на гармонізацію акцизів, були тютюнові вироби . Другим видом стали мінеральні масла; потім – алкогольні напої, нафтопродукти.
Директива 92/8 стосовно гармонізації структур акцизного збору з нафтопродуктів загалом підпорядковує їх оподаткуванню спеціальним акцизним збором, який розраховується на 1000 літрів продукту (або для важких палив, зрідженого нафтового газу і метану - на 1000 кілограмів). Директива 92/82 встановлює мінімальні ставки акцизних зборів для нафтопродуктів на таких рівнях: 337 євро за 1000 літрів для етилованого бензину; 287 євро на 1000 літрів для неетилованого бензину; 245 євро на 1000 літрів для дизельного палива і ке-росину, що використовується як паливо.
Особливе місце займає Директива Ради № 92/12/СЕЕ від 25.02.1992 р.про режимзберігання, руху і контролю за товарами обкладеними акцизом.
Порядок стягнення акцизів регулюється єдиними правилами, встановленими для всіх видів товарів, закріпленими даною Директивою.