54 Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання

Заходи дисциплінарної відповідальності застосовують до по­рушників трудової дисципліни, і підставою для її застосування є не­виконання або неналежне виконання працівником покладених на нього обов'язків, тобто порушення трудової дисципліни. Таким чи­ном, трудове правопорушення — це винне, протиправне невиконан­ня або неналежне виконання працівником трудових обов'язків, які передбачені законодавством про працю, колективним і трудовим договорами, що і призводить до порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, в установі, організації.

Дисциплінарну відповідальність умовно поділяють на загальну та спеціальну. Відрізняються вони за сферою застосування, за суб'єктом накладання стягнень, за видами стягнень, за порядком і строками їх оскарження.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 147 КЗпП. Вона застосовується до всіх працівників, які працюють за трудовим договором, незалежно від здійснюваної ними діяльності.

Кодексом визначено два види дисциплінарних стягнень: дога­на і звільнення. Цей перелік є вичерпним.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена Закона­ми України (наприклад, «Про статус суддів», «Про державну служ­бу», «Про міліцію» та ін.) та підзаконними нормативно-правовими актами (статутами та положеннями про дисципліну для працівників залізничного транспорту, зв'язку, гірничодобувної промисловості і т. ін.), в яких передбачені й інші дисциплінарні стягнення. Нап­риклад, до державних службовців поряд із загальними видами дис­циплінарної відповідальності можуть застосовуватися:

а) попередження про неповну службову відповідність;

б) затримання до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому нада­но право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призна­чення на посаду) даного працівника, та вищим за ієрархією орга­ном для працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями чи іншим законодавчим актом про дисципліну.

За одне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного міся­ця з дня його виявлення (не враховуючи часу тимчасової непрацез­датності працівника чи його відпустки). При цьому воно не може бу­ти накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець по­винен витребувати від порушника письмове пояснення. При відмові порушника дати таке пояснення складається акт про відмову.

Накладання стягнення оформлюється наказом (розпоряджен­ням) і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів.

Якщо протягом року від дня накладання дисциплінарного стягнення працівник не буде притягнутий до нової дисциплінар­ної відповідальності, він уважається таким, що не мав дис­циплінарного стягнення. Стягнення може бути зняте і до закінчення одного року. Протягом терміну дії стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Дисциплінарній відповідальності притаманні риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як за­конність, справедливість, невідворотність і наявність правових гарантій від безпідставного застосування стягнень. З урахуван­ням багатогранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового статусу дисциплінарну відповідальність поділяють на загальну та спе­ціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність за порушення працівником трудової дисципліни встановлюється за Кодексом законів про працю України та правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність за порушення працівником дисципліни встановлюється за такими нормами права: а) спеціальні закони, наприклад Закон України «Про ад­вокатуру» від 19 грудня 1992 р., Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. тощо; б) спеціальні дисциплінарні статути чи положення, наприклад Дисциплінарний статут про­куратури України, Статут про дисципліну працівників зв'язку, Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту тощо.

Найпоширеніша в трудовому процесі є загальна дисциплі­нарна відповідальність. її характерні ознаки полягають у тому, що вона охоплює широке коло робітників та службовців і пе­редбачає лише два види дисциплінарних стягнень — догану та звільнення з роботи.

До порядку застосування дисциплінарного стягнення вста­новлені такі обов'язкові вимоги:

• виявлення дисциплінарного проступку;

• отримання від порушника письмового пояснення;

• додержання строків накладення дисциплінарного стягнен­ня — один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником;

• видання власником наказу чи розпорядження про засто­сування дисциплінарного стягнення;

• доведення наказу (розпорядження) під розписку до відо­ма працівника.

Особливе місце серед дисциплінарних стягнень належить дисциплінарним звільненням, які застосовуються за такі про­ступки:

• систематичне порушення трудової дисципліни;

• прогул;

• поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

• розкрадання за місцем роботи державного або громад­ського майна.