1. Сутність, види та джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб'єктів господарського життя.

У вузькому значенні дохід — це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях, спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових грошах і т. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

За рівнем формування:

1. доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін.;

2. доходи макроекономічного рівня: національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

За суб'єктами привласнення:

1. доходи індивіда;

2. доходи домогосподарства (сім'ї);

3. доходи підприємства (фірми);

4. доходи галузі;

5. доходи територіальної громади;

6. доходи держави;

7. доходи суспільства (національний дохід).

Залежно від цін, в яких визначається дохід:

- номінальний дохід — визначається в цінах поточного періоду;

- реальний дохід — визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).

Для аналізу діяльності підприємства (фірми) викори­стовують такі форми доходу:

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг:

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

Граничний дохід — приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

Залежно від включення доходу в ціну товару:

1. первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток, амортизація, непрямі чисті податки;

2. вторинні доходи виникають у зв'язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати державою, підприємством та домогосподарством і т. ін.

За джерелом отримання:

• Доходи від ресурсу "праця":

• заробітна плата;

• доходи працівників колективних підприємств;

• доходи від індивідуальної діяльності;

• доходи від підсобного господарства;

• доходи від кооперативної діяльності;

• доходи підприємців.

Доходи від власності:

• дивіденди від акцій;

• відсотки від паю;

• відсотки від банківських вкладів;

• доходи від облігацій;

• орендна плата тощо.

Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:

• часткова компенсація виплат на освіту;

• безоплатне надання послуг з охорони здоров'я;

• адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;

• благодійні послуги;

• соціальні пенсії тощо.

Доходи, що утворюються внаслідок використання певних факторів виробництва (факторні доходи):

доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

рентний дохід;

процентний дохід, або прибуток на капітал;

підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

Номінальні доходи - це грошові доходи населення. Реальні доходи – це кількість благ і послуг, який можна придбати за номінальні доходи. Реальні доходи споживача залишаються незмінними лише в тому випадку, якщо споживач у стані купити в цілому стільки ж благ, що і раніш.

Реальні доходи залежать від наступних факторів:

1) номінальних доходів;

2) рівня цін на товари і послуги;

3) темпів інфляції;

4) рівня податків, якими обкладаються доходи.

У свою чергу номінальні доходи (особливо в сфері малокваліфікованої праці) залежать від рівня безробіття в країні, статі і національної приналежності працівника.

Індексація доходів - це механізм підвищення доходів пропорційно темпу інфляції.

Відповідно до закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація проводиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків на місяць. Джерелами коштів на проведення індексації визначені підприємства, установи й організації, що знаходяться на госпрозрахунку, що підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів. Бюджетні підприємства, установи й організації підвищують розміри оплати праці за рахунок відповідного бюджету.

2. Суть, форми і системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник, або уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійних і ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, і максимальний розмір заробітної плати не обмежується. Питання регулювання оплати праці та прав працівників на оплату праці визначається Кодексом законів про працю, законом про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту працю, нижче якої не може проводитися оплата за виконану роботу. До мінімальної заробітної плати не включають доплати, надбавки та компенсаційні виплати.

Праця — це ресурс, який займає особливе місце на ринку ресурсів у зв'язку з тим, що доходи від цього ресурсу є домінантними для найчисленнішої соціальної групи населення в будь- якій країні світу.

Особливість ресурсу "праця" полягає в тому, що це єдиний ресурс, який не має відособленого від власника цього ресурсу існування.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

1) виробіток яких неможливо чітко нормувати;

2) в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;

3) виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів. Виділяють такі системи відрядної заробітної плати:

--- пряма відрядна заробітна плата. Вона передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням об'єму виробки і збільшенням заробітної плати;

--- відрядно-прогресивна заробітна плата. Суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму - по розцінках більш високих і зростаючих;

--- відрядно-регресивна заробітна плата. При ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

--- відрядно-преміальна заробітна плата. При цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія; 

--- акордна заробітна плата. У цьому випадку заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь об'єм робіт по акордних розцінках;

--- колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника знаходиться в залежності від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади у відповідності з присвоєними їм розрядами, коефіцієнтами і відпрацьованим часом.

Розміри заробітної плати в різних країнах суттєво відрізняються. Причинами відмінностей у національному рівні заробітної плати є:

• розмір вартості робочої сили;

• технологічний рівень виробництва;

• рівень продуктивності праці;

• сила й авторитет профспілок;

вплив держави на політику доходів.

В Україні діє тарифна система, яка включає:

• тарифні ставки;

• тарифні сітки;

• схеми посадових окладів;

• тарифно-кваліфікаційні характеристики.

За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їх складності, а робітників залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати.