2 Зміст і структура балансу

В системі фінансової звітності баланс підприємства (форма № 1) займає центральне місце, бо він є найважливішим джерелом інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

За допомогою балансу підприємство аналізує господарську діяльність, вишукує внутрігосподарські резерви по скорочуванню витрат, збитків, шляхи по удосконаленню процесу виробництва і збільшенню доходів.

Метою складання балансу є представлення користувачам повної, достовірної і неуперелженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Перед складанням заключного балансу на кінець звітного року

здійснюється на підприємстві інвентаризація усіх ресурсів, зобов'язань, що забезпечує його достовірність.

Кожна сума, яка відображена в балансі, повинна бути підтверджена бухгалтерськими записами, розрахунками, а це значить – і відповідними правовими документами.

Баланс для проведення аналізу і порівняння даних заповнюють по двох графах: на початок і на кінець звітного періоду.

Дані у графі “на початок звітного періоду” заповнюють з бухгалтерського балансу минулого звітного періоду (року), “на кінець звітного періоду” - з Головної книги, звідки залишки по кожному синтетичному рахунку переносять до балансу.

В балансі відображають активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Отже, активи – це не всі ресурси, що є на підприємстві, а тільки ті з них, які принесуть у майбутньому економічну вигоду.

Якщо на дату складання балансу підприємство знає, що актив не є джерелом вигоди (він не може бути ні викори­станий, ні проданий), такий актив не може бути відобра­жений у балансі, а має бути списаним на витрати, що будуть відображені в Звіті про фінансові результати.

У першому розділі активу балансу “Необоротні акти­ви” відображують вартість основних засобів, нематеріаль­них активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових інвестицій та інших необоротних активів. При заповненні цього розділу балансу потрібно керуватися Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, 8 “Нематеріальні активи”, 12 “Фінан­сові інвестиції”.

У другому розділі активу балансу “Оборотні активи” зосереджені відомості про вартість виробничих запасів, включаючи незавершене виробництво, готову продукцію, товари, малоцінні та швидкозношувані предмети терміном експлуатації менше одного року, дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти у касі і на банківських рахунках та інші оборотні активи.

При заповненні цього розділу балансу потрібно керува­тися Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, 10 “Дебіторська заборгованість”, 12 “Фінан­сові інвестиції”.

Третій розділ активу балансу представлений витратами майбутніх періодів. У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточ­ного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Пасиви балансу підприємства доказані у п’ятьох роз­ділах.

У першому розділі пасиву балансу “Власний капітал” відображають інформацію про складові власного капіталу: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, не­розподілений прибуток (непокритий збиток).

У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про забезпечення майбутніх витрат і платежів, а саме відображається нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, га­рантійні зобов'язання для підприємств, які здійснюють про­даж продукції з гарантією). У статті “Цільове фінансуван­ня” цього розділу пасиву балансу відображають залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інщих джерел.

У третьому розділі пасиву балансу “Довгострокові зо­бов’язання” відображають суму заборгованості підприєм­ства банку за отриманими від нього позиками і яка буде погашена на протязі періоду, що перевищує дванадцять місяців з дати балансу.

В четвертому розділі пасиву балансу “Поточні зобов’я­зання” вказують заборгованість банку по короткостроко­вим кредитам, кредиторську заборгованість за товари, ро­боти, послуги, борги бюджету, зі страхування, з

оплати пралі та інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть пога­шені на протязі операційного циклу підприємства або по­винні бути погашені на протязі дванадцяти місяців, почи­наючи з дати балансу.

В п’ятому розділі пасиву балансу відображені доходи майбутніх періодів, до складу яких включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних пе­ріодів і які належать до наступних звітних періодів.

Оцінка статей балансу здійснюється згідно з відповідни­ми Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У статтях “Нематеріальні активи” і “Основні засоби” наводяться первісна і залишкова вартість відповідних необоротних активів та накопичений знос (амортизація) за період з початку експлуата­ції. Облік необоротних активів

ведеться за інвен­тарними об’єктами.

Бухгалтерський облік малоцінних необоротних матеріальних активів може вестись групою (а не по інвентарним об’єктам), якщо амортизація по них нарахована за методом “100 % вартості при передачі в експлуатацію”. Для того щоб визначити їх вартість при вибутті (ліквідації, продажу то­що), передбачено загальну вартість відповідної класифікаційної підгрупи малоцінних необоротних матеріальних активів поділити на кількість таких об’єктів (предметів) у складі цієї підгрупи, тобто застосовується спосіб середньозваженої оцінки.

У статті “Незавершене будівництво” включа­ється вартість незавершених капітальних інвести­цій, що здійснені підприємством, у будівництво, створення, виготовлення, добудову, дообладнання, модифікацію, реконструкцію, модернізацію, при­дбання та доставку основних засобів, інших не­оборотних матеріальних і нематеріальних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, при­значені для заміни діючих або устаткування в за­пасі), в придбання і виготовлення устаткування, що потребує і не потребує в подальшому монтажу, а також аванси, перераховані забудовником під­ряднику.

Рядок 060 “Відстрочені податкові активи” заповнюється із застосуванням

норм П(С)БО 17 “По­даток на прибуток”, затвердженого наказом Міні­стерства фінансів України від 28 грудня 2000 р. № 353, і здійсненням облікових записів на рахун­ках 17 і 54 на дату балансу. П(С)БО 17 має застосо­вуватися підприємствами, які є платниками подат­ку на прибуток.

До статті “Виробничі запаси” включають вар­тість оборотних активів, облік яких ведуть на ра­хунках 20 “Виробничі запаси” і 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, включаючи транспо­ртно-заготівельні витрати, які після розподілу за­лишилися на цих рахунках. На рахунку 22 і в цій статті відповідно відображується вартість мало­цінних та швидкозношувальних предметів на складі. Такі предмети, що передані в експлуата­цію, у цій статті не відображуються, їх вартість включається до відповідних витрат. Оцінка запа­сів при вибутті за середньозваженою собівартістю може здійснюватися не тільки одним розрахунком в цілому за місяць, а й, якщо це обрано підприєм­ством, – за будь-який короткий проміжок часу. Це потребує в тому числі складання відповідних до­кументів, наприклад, звітів про використання си­ровини у виробництві не в цілому за місяць, а за більш короткий проміжок часу.

При визначенні рівня транспортно-заготівель­них витрат до складу товарно-матеріальних цінно­стей, що вибули, включають вартість використа­них на виробництво, реалізованих на сторону та вибулих з інших причин (нестача, псування, уцін­ка, безоплатна передача тощо) товарно-матеріаль­них запасів.

Вартість товарів у рядку 140 відображується за витратами на придбання (без торгівельних на­цінок), включаючи транспортно-заготівельні ви­трати, які за розподілом відносяться до залишку товарів. Роздрібні торговельні підприємства, які ведуть облік товарів за ціною продажу, облік і розподіл транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку 289 можуть не вести. Від­повідні транспортно-заготівельні витрати ці під­приємства обліковують і розподіляють їх за та­кою обліковою політикою на субрахунку 282 “Товари в торгівлі”.

Підрядники у статті “Незавершене виробницт­во” відображують суму валової заборгованості за­мовників за будівельними контрактами, а валова заборгованість підрядників за будівельними конт­рактами відображується у рядку 610. Порядок їх визначення встановлено П(C)БО 18 “Будівельні кон­тракти”.

До статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” (рядки 230 і 240) сальдо субрахунків 333 і 334 про вартість грошових документів не включаєть­ся. Такі відомості наводяться у статті “Інші обо­ротні активи” (рядок 250). Сальдо субрахунків 643 і 644 до статті “Розрахунки з бюджетом” не включають, а відображують у рядках 250 і 610 відповідно. У рядках 230 і 240 наводиться сума грошових коштів у головній і операційних касах підприємства, на його поточних та інших (акре­дитивних, чекових книжках для розрахунків, депозитних короткострокових) рахунках в уста­новах банків. Кошти в іноземній валюті оціню­ються у гривнях за курсом Національного банку України на дату

складання звіту, тобто на останній день звітного року.

Дебіторська заборгованість за реалізовані това­ри, продукцію, роботи і послуги наводиться трьо­ма показниками: за сумою виконаного договору купівлі-продажу, за сумою створеного резерву сумнівних боргів і різниця між ними як чиста реа-лізаційна вартість, що включається до підсумку балансу. Статті “Векселі одержані”, “Інша поточ­на дебіторська заборгованість” і “Заборгованість із внутрішніх розрахунків”, якщо по них створено резерв сумнівних боргів, має відображуватися за принципом оцінки “нетто”, тобто заборгованість за виконаними угодами, зменшена на суму створено­го по них резерву сумнівних боргів.

При заповненні статті “Статутний капітал” (рядок 300 ф. № 1) слід мати на увазі, що сюди включаються внески до статутного капіталу. Вне­ски учасників і засновників підприємства понад зафіксовану величину статутного капіталу вклю­чаються до статті “Додатковий вкладений капі­тал” (рядок 320 ф. № 1) або до статті “Додатко­вий капітал” (рядок 320 ф. № 1-м). Господарські товариства, до статутного фонду яких під час приватизації (корпоратизації) не було включено вартість житлового фонду та інших об’єктів соці­альної інфраструктури (які залишалися в їх ко­ристуванні), надалі при передачі відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” таких об’єк­тів безоплатно їх вартість відображують кореспо­нденцією рахунків, передбаченою Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерсько­го обліку активів, капіталу, зобов’язань і госпо­дарських операцій підприємств і організацій, за­твердженою наказом Міністерства фінансів Укра­їни від 30.11.99 р. № 291, з одночасним відобра­женням залишкової вартості таких об’єктів за де­бетом рахунку 42 “Додатковий капітал” і креди­том рахунку 74 “Інші доходи”.

Безоплатну передачу державними підприєм­ствами житлового фонду та інших об’єктів соці­альної інфраструктури, що були зараховані на їх баланс до 2000 р. відображують в аналогічному порядку з дебетуванням рахунку 40 “Статутний капітал”.

У рядку 350 підприємство показує суму нероз­поділеного прибутку або суму непокритого збитку на рахунку 44 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”.

У зведених балансах (коли об’єднуються ба­ланси двох і більше юридичних осіб) наводиться дробом розгорнуто сума нерозподіленого прибутку і в дужках – знаменником – сума непокритого збитку підприємств, показники діяльності яких включено до зведеного фінансового звіту. До під­сумку розділу І Балансу включають (додають або вираховують) відповідну різницю між ними.