Позиція Японії щодо ситуації в Іраку, на Близькому Сході та стосовно ядерної програми Ісламської Республіки Іран
Події в Іраку обумовили активну участь країни перебування у складі коаліційних сил у процесі відновлення цієї держави.
Так, з 2004 по 2006 рік у Ас-Самаві був розгорнутий контингент сухопутних Сил самооборони Японії, який займався будівельними роботами та гуманітарними проектами. Після його виводу, у Кувейті залишився загін з 210 військовослужбовців і трьох транспортних літаків З-130 ВПС країни. У листопаді 2008 р. Токіо вирішив згорнути місію повітряних ССО в Іраку. Офіційним приводом для її закінчення стало „покращення політичної обстановки та підвищення рівня безпеки в Іраку”.
Також офіційний Токіо надав уряду цієї країни приблизно 1 млрд. дол. США у формі кредитів для допомоги у відбудові основних об’єктів інфраструктури. Кошти з цього кредиту пішли на реконструкцію портів та іригаційних споруджень, а також на відновлення електростанцій у передмістях іракської столиці. Крім цього, певна сума була використана на будівництво мостів і доріг у південному іракському місті Ас-Самава, де дислокувався контингент Сил самооборони Японії.
У вересні ц.р. на міжнародному тендері у Багдаді, який пройшов вперше після іракської війни, японська нафтова компанія Джапекс отримала право розробки нафтового родовища у південній частині Іраку, який володіє третіми за обсягами запасами нафти у світі. Таке право японська корпорація завоювала спільно з малайзійською нафтовою компанією.
До ситуації в Ірані японський уряд ставиться досить стримано – поряд з бажанням підтримати у цьому плані Вашингтон, Токіо здійснює самостійні кроки для того, щоб не „втратити” свого важливого економічного партнера.
Обережність Токіо пов’язана з тим, що він є одним з основних імпортерів іранської нафти, отримуючи з цієї країни щоденно близько 550 тис. барелів. Японія, що залежить від постачань іранської нафти - 15% імпортованих нею нафтопродуктів надходять з цієї країни - бажає будь-що уникнути крайніх заходів і запровадження санкцій стосовно Ірану.
Між тим, під тиском Вашингтону, 16 лютого 2007 р. Японія оголосила про запровадження санкцій стосовно Ірану у зв'язку з розвитком його ядерної програми. Санкції включають заморожування рахунків 10 організацій і 12 внесків осіб, пов'язаних з іранською ядерною програмою, а також заборону на експорт в Іран матеріалів або технологій, що можуть бути використані в ядерній сфері. Повідомляється, що Японія заборонила також імпорт подібних матеріалів з Ірану.
3 вересня ц.р. уряд Японії ухвалив рішення ввести додаткові санкції стосовно Ірану у зв’язку зі здійсненням цією країною несанкціонованих ядерних програм. Нові санкції передбачають призупинення фінансових операцій з 88 іранськими організаціями та 24 приватними особами, які мають відношення до ядерної програми Ірану. Дія санкцій не розповсюджується на імпорт Японією іранської сирої нафти, що є дуже важливим для країни з огляду на високий рівень її енергетичної залежності. Одночасно було вирішено припинити співпрацю з Іраном у питанні розробки іранського родовища нафти Азадеган. Вищезазначене рішення було спричинене позицією США, які заявили про свій намір включити японську корпорацію Inpex Corp. до списку компаній, які будуть піддані санкціям з боку США у разі продовження своєї участі у вищезазначеному проекті.
Увага! за прогнозами місцевих політичних оглядачів, Токіо у перспективі може частково зайняти позицію щодо недоцільності „надмірної обструкції” Тегерану, який є давнім партнером Токіо, демонструючи таким чином пріоритетність економічних інтересів над політичними і певну самостійність у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
Японія покладає великі сподівання на свою роль у врегулюванні ситуації на Близькому Сході, що пояснюється не стільки економічними причинами, скільки давнішнім прагненням Токіо відігравати більш вагому роль у вирішенні міжнародних політичних проблем. Таке прагнення співвідноситься з планами Токіо набути статуту постійного члена РБ ООН після здійснення реформи цього органу, а також підняти свій „миротворчий статус”.
Слід очікувати, що у найближчому майбутньому Токіо продовжить активні консультації з керівництвом Ізраїлю та інших близькосхідних країн з метою отриманням відповідного мандату на посередницьку роль у близькосхідному конфлікті. Японське політичне керівництво не залишило також зусиль щодо організації три - чи чотирьохсторонньої (Японія, Ізраїль, Палестина і, можливо, Ліван) зустрічі на вищому рівні, що стане практичною реалізацією пропозицій Токіо із поступового врегулювання близькосхідної проблеми.
Основні причини, що пояснюють японський інтерес до Близькосхідного регіону, озвучені нинішнім японським урядом:
величезні запаси нафти, які в змозі впливати не тільки на економічні перспективи розвитку світового співтовариства, але і, у повній мірі, на розклад сил на політичній карті світу;
регіон має величезні потенційні можливості для японських інвестицій;
З останньої інформації слід виокремити повідомлення про рішення Японія надати Палестині близько 100 млн. доларів у якості субсидій. Про це 24 листопада ц.р. у Токіо прем'єр-міністр Японії Н.Кан повідомив главу уряду Палестинської автономії С.Файяду. Ці кошти будуть використані, в основному, для допомоги палестинським біженцям. Водночас, прем’єр-міністр Японії Н.Кан закликав владу Палестини до поновлення мирних переговорів з Ізраїлем, а також підтвердив намір Японії продовжувати підтримку зусиль з державотворення Палестинської автономії.