Для підготовки до зно. Теорія літератури

Словничок основних літературознавчих термінів

Амфібрахій - віршовий розмір, коли наголос падає на 2-й склад, а далі через два -на 5-й, 8-й, 11-й...

Анапест - віршовий розмір, коли наголос падає на 3-й склад, а потім через два на 6-й, 9-й, 12-й...

Анекдот - сатиричний жанр міського фольклору. Коротке оповідання розмовною мовою з дотепним кінцем.

Антитеза - різке протиставлення двох протилежних думок, образів, якостей, явищ тощо.

Афоризм - узагальнене судження у стислій, художньо ефектній формі, в основі якого нерідко - логічно несподіваний поворот думки.

Байка - коротке сатиричне оповідання, переважно у віршах, що містить алегоричний смисл і моральне повчання.

Балада - вірш, в якому розповідається про якусь подію, нерідко виняткового, незвичайного характеру, за участю певних персонажів.

Бурлеск - стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що спричиняє комічний ефект.

Гексаметр, гекзаметр — віршовий дактилічний розмір з шістьма наголосами без рими.

Гіпербола - художнє перебільшення певних рис та властивостей персонажа, до того ж автор прагне зберегти враження вірогідності та серйозності образу.

Гротеск - тип художньої образності (образ, стиль, жанр), що ґрунтується на фантастиці, сміху, гіперболі, контрасті фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного.

Гумор - 1. Притаманна реальній ситуації або художньому твору властивість викликати сміх (інша назва - комічне). 2. Узагальнена назва для творів, мета яких – розсмішити, викликати хороший настрій. 3.Незлостиво-насмішкувате ставлення до чогось.

Дактиль - віршовий розмір, коли наголос падає на 1-й склад, а далі через два -на 4-й, 7-й, 10-й...

Діалог - розмова двох та більше осіб. Головний засіб зображення в драмі. В епічних жанрах супроводжується авторською мовою.

Драма - 1. Один з літературних родів, поряд з епосом і лірикою. Твір, призначений для постановки на сцені, написаний в діалогічній формі. 2. Один з жанрів драматичного роду, поряд з трагедією, комедією та ін.

Дума - українська народна ліро-епічна пісня героїчного характеру про історич­не минуле. Відома з XV ст. Виконувалася народними співцями під акомпанемент кобзи або ліри. Більшість дум присвячена боротьбі з татарськими поневолювачами, тяжкій долі невільників, народно-визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького. Глибокий історичний зміст, гаряче авторське почуття і виразність поетики сприяли утвердженню думи як жанру та впливу її на українську і російську поезію (Т. Шевченко, К. Рилєєв, М. Лермонтов, А. Малишко та ін.).

Епітет - художнє означення, яке дає образне змалювання якоїсь ознаки предме­та (явища, істоти тощо) або передає емоційне ставлення до них.

Епос - 1. Один з літературних родів, поряд з лірикою і драмою. Основа епічного твору - розповідь від автора. Включає в себе такі жанри, як епічна віршова поема, прозовий і віршовий романи, повість, новела, оповідання тощо. 2. Жанр епічної героїчної поеми.

Жанр - спосіб класифікації творів, які належать до якогось одного літературного роду, але відрізняються між собою у засобах зображення дійсності. Так, до жанрів епічної літератури належать епічна поема, роман, повість, оповідання, новела, казка, байка тощо; до ліричних жанрів - поема, ода, сонет, епіграма тощо; до драматичних -трагедія, комедія, драма, водевіль тощо.

Інверсія (від лат. іпvеrsіо - перевертання, перестановка) - зміна звичайного порядку слів у реченні, використовується для виділення переставленого елементу речення або для надання всьому реченню особливого смислу.

Історична пісня - ліро-епічний твір героїчного характеру про важливі події минулого та відомих історичних осіб.

Казка - оповідання з усталеною побудовою про вигадані та фантастичні події.

Класицизм (від лат. сlassicus - зразковий) - художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII - початку XX ст., для якого характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.

Комедія - 1. Один з жанрів драматургії. Твір, де зображуються смішні (комічні) події і персонажі. 2. У середньовічній літературі - твір, написаний народною мовою, де зображуються люди в негероїчній обстановці, і який, почавшись сумно, закінчується радісно.

Композиція - побудова художнього твору. Найпоширеніші види: лінійна - події зображуються в природній хронологічній послідовності, ретроспективна - події, що відбулися раніше, зображуються пізніше, паралельна - дві події, що відбулися одночасно, зображуються як послідовні, монтаж - низка подій, що розвиваються одночасно, зображуються по черзі (п'єси Шекспіра), а також нерівномірний розвиток сюжету.

Конфлікт - зіткнення інтересів, прагнень, вчинків персонажів.

Легенда - 1. Невеликий за розміром прозовий твір усної народної творчості, що містить розповідь про чудесні події і вихваляння головного персонажа. 2. Розповідь про незвичайну і захоплюючу подію, що належить до минулого і, як правило, прийшла з давнини.

Лірика - один з трьох літературних родів, поряд з епосом і драмою. Має характерні ознаки: ритмічну мову, організовану в короткі рядки, найчастіше з римами. Розкриває насамперед внутрішній світ автора, його емоційний і душевний відгук на життя. Головний жанр - лірична поезія (вірш).

Ліричний герой - образ особи, що виникає в уяві читача на основі виражених у вірші (поемі тощо) почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний авторові.

Міф - 1. Форма мислення стародавньої людини, яка передує мистецтву. У міфі абстрактні поняття про світ виражаються у вигляді живих істот або навпаки -живі істоти виступають як вищі символи світу. Міф ґрунтується на глибокій вірі в реальність цих істот та їхню надприродну силу. 2. Те саме, що легенда, розповідь про богів та героїв.

Монолог - промова дійової особи, звернена до себе або інших осіб, іноді до глядача. Найчастіше застосовується в драматургії.

Оповідання - мала епічна жанрова форма художньої літератури, невеликий за обсягом зображених явищ життя прозаїчний твір.

Псевдонім - вигадане ім'я, яке приймають письменники.

Поема - поетичний твір великої форми з сюжетом.

Порівняння - змалювання особливостей предмета (явища, події, особи тощо) шляхом зіставлення з іншим, де ці особливості різко виявляються.

Притча - невелике оповідання, що в алегоричній формі містить моральне або релігійне повчання.

Проза - 1. Назва для невіршованої художньої мови. 2. Сучасна назва для літератури деяких епічних жанрів, написаних не віршами (роман, повість, оповідання тощо).

Ремарка — пояснення автора до тексту п'єси стосовно обстановки, зовнішності та поведінки персонажів тощо.

Романс - невеликий ліричний вірш переважно інтимного характеру, часто покладений на музику для сольного співу під акомпанемент гри на фортепіано, гітарі чи арфі.

Сатира - 1. У давньоримській літературі поетичний твір в гекзаметрах, де викривалися суттєві вади і пороки суспільного життя (Горацій, Ювенал). 2. Різке осміяння суттєвих суспільних вад, що здійснюється за допомогою спеціальних сатиричних засобів. 3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.

Сонет - поезія з чотирнадцяти рядків, що згруповані у два катрени і два терцети (італійський) або три катрени і один двовірш (англійський).

Стиль - 1. Сукупність мовних прийомів для вираження тих чи інших ідей, думок (стиль дохідливий, стислий, пишний тощо). 2. Сукупність всіх виразних засобів -мовних, композиційних, жанрових - для втілення змісту твору (стиль бароковий, класицистичний, реалістичний тощо).

Сюжет - організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів.

Тема - те, про що розповідається у творі. Сюжетне зерно, що містить в собі якусь проблему.

Трагедія - драматургічний твір, де розкриваються нерозв'язані моральні пробле­ми, що призводять, як правило, до загибелі персонажів.

Уособлення - таке зображення неживих предметів або абстрактних явищ, коли їм надаються властивості живих істот.

Фабула - основні події міфу, легенди, художнього твору тощо, викладені без додаткових деталей.

Хорей - віршовий розмір, коли наголос падає на 1-й склад, а далі через один - на 3-й, 5-й, 7-й... . .

Ямб - віршовий розмір, коли наголос надає на 2-й склад, а далі через один - на 4-й, 6-й, 8-й...

Основні тропи (За В. Пахаренком)

Троп (від грец. trороs - зворот) - слово чи вираз, ужиті в переносному значенні. Тропи забезпечують образність художньої мови, посилюють емоційність, виразність, допомагають яскравіше змалювати у творі персонажів та обставини.

Порівняння - троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого, чимось схожого на нього.

Епітет (від грец. еріthetos - означення) - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.

Метафора (від грец. теtaphora ~ переміщення) - троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.

Основні різновиди метафори:

• власне метафора;

• уособлення - перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи або абстрактні поняття, оживлення їх:

- персоніфікація (різновид уособлення) - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх;

алегорія (від грец. аllos - інший та аgoreuo - говорю) - конкретне інакомовне зображення предмета чи явища, що замінює собою абстрактне поняття чи думку;

символ - предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища. Наприклад: весна - символ життя, молодості та ін.

Оксиморон (оксюморон) (від грец. охутоrоп — дотепно-безглузде) -свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення. Наприклад: «живий труп», «на нашій -не своїй землі» (Т. Шевченко).

Метонімія (від грец. теtопутіа - перейменування) — троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку. Наприклад: «Увесь Київ вийшов на демонстрацію» (місто замість людей, які в ньому живуть), «з'їв три тарілки».

Різновиди метонімії:

-синекдоха (від грец. synekdoche - співвіднесення) - троп, оснований на вживан­ні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, Наприклад: «Сто разів вам казав!»;

-гіпербола (від грец. hyperbole - перебільшення) - художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство. Наприклад: «Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра);

-літота (від грец. litotes - простота) - художнє применшення ознак якогось явища з метою показати його мініатюрність, підкреслити презирливе або лагідне ставлення до нього. Наприклад: «до села рукою подати», «за хвильку повернуся».

-евфемізм (від грец. еи - добре, рhеті - говорю) - слова або вирази, ужиті замість слів з неприємним, непристойним або забороненим змістом. Наприклад: «ухилятися від істини» замість «брехати».

Іронія (від грец. еіrопеа - удаване незнання) - троп, який виражає глузливо-критичне ставлення до зображуваного. Безпосередньо пов'язана з комічним, гумо­ром і сатирою.