1.1. Моделі поведінки витрат

Витрати, як і люди, поводяться по-різному.

Поведінка витрат (Cost Behavior) — це характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

Зміни у складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат (Cost Driver).

Приклади факторів витрат наведено в табл. 2.2.

Розуміти взаємозв'язок між витратами та певними факторами дуже важ­ливо, оскільки це дає змогу передбачати майбутні релевантні витрати, що вкрай необхідно для прийняття управлінських рішень. Для опису поведінки витрат у літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" і "напівпостійні витрати". При цьо­му як основний фактор витрат зазвичай розглядають обсяг діяльності (вироб­ництва або реалізації).

Змінні витрати

Змінні витрати (Variable Costs) — це витрати, що змі­нюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Це означає, що збільшення кількості виробленої продукції у десять разів призведе до збільшення загальних змінних виробничих витрат теж удесятеро.

Якщо змінні витрати на одиницю продукції становлять 100 грн, то взаємо­зв'язок між обсягом виробництва та змінними витратами матиме такий вигляд:

Як бачимо, загальна сума змінних витрат є лінійною щодо обсягу діяль­ності, а величина змінних витрат на одиницю продукції є постійною для всіх рівнів діяльності.

Графічно цей взаємозв'язок можна проілюструвати так (рис. 2.8—2.9).

Типовим прикладом змінних витрат є прямі матеріальні витрати, відрядна зарплата, енергія для роботи устаткування, пальне для автомобілів, комісійні ви­плати торговим агентам.

Постійні витрати (Fixed Costs) — це витрати, що залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності

(або іншого фактора витрат).

Прикладом постійних витрат є прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу тощо.

Для ілюстрації поведінки постійних витрат наведемо такі дані:

Наведені дані свідчать, що загальна сума постійних витрат не змінюється при зміні обсягу діяльності, але сума постійних витрат на одиницю продукції відповідно зменшується при збільшенні обсягу діяльності та збільшується при його зменшенні.

Напівзмінні витрати

Напівзмінні витрати (Semivariable Costs) — це ви­трати, що змінюються, але не прямо пропорційно до

зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Прикладом напівзмінних витрат є витрати на придбання матеріалів за умови отримання знижки в разі закупівлі великої партії (рис. 2.12) та оплати понад­нормової роботи (рис. 2.13).

Значну частину напівзмінних витрат становлять змішані витрати.

Змішані витрати (Mixed Costs) — це витрати, що містять елементи як змін­них, так і постійних витрат.

Типовим прикладом змішаних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентної плати та змінні витрати — плату за міжміські розмови.

Припустімо, що абонентна плата за телефон становить 500 грн на місяць, а тариф за міжміський телефонний зв'язок дорівнює 2 грн за хвилину. Тоді дина­міку витрат на телефонні послуги можна зобразити таким чином (рис. 2.14).

Припущення поведінки витрат

В основу розподілу витрат на постійні та змін-I ні покладено припущення релевантного діапазону

Релевантний діапазон (Relevant Range) — це діапазон діяльності, в межах яко­го зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та фактором їх.

Релевантним зазвичай є нормальний очікуваний діапазон діяльності під­приємства.

За межами цього діапазону змінні витрати не є лінійною функцією обсягу внаслідок понаднормової оплати, знижок з обсягу закупівлі матеріалів, неефек­тивного використання ресурсів тощо.

Тому змінні витрати можна відобразити прямою лінією лише в межах реле­вантного діапазону діяльності підприємства (рис. 2.15).

Своєю чергою, нічого постійного в світі немає. Тому постійні витрати є та­кими тільки в межах релевантного діапазону діяльності.

Зокрема, витрати на оренду зростатимуть, якщо збільшення обсягу вироб­ництва потребуватиме додаткової площі. І навпаки, витрати на оренду можуть зменшуватися, якшо зниження обсягу виробництва спонукає підприємство до використання меншої площі.

Це можна проілюстровати так (рис. 2.16).

Слід мати на увазі, що на­віть у межах релевантного діа­пазону постійні витрати залиша­ються незмінними тільки впро­довж певного часу.

Наприклад, внаслідок ін­фляції плата за оренду примі­щення кафе у другому кварталі може бути вишою, ніж у попе­редньому. Але впродовж квар­талу орендна плата не залежить від кількості відвідувачів кафе.

У багатьох випадках при досягненні певного рівня діяльності витрати змінюють­ся різко, стрибками. Такі витрати назива­ють напівпостійними або ступінчастими.

Напівпостійні витрати (Semifixed Costs) — це витрати, що змінюються сту­пінчасто при зміні обсягу діяльності.

Прикладом таких витрат є зарплата ремонтних робітників за умови, коли для обслуговування обладнання на кожні 1 000 машино-годин потрібен один ремонтник. Графічно це виглядає так (рис. 2.17).

Таким чином, за короткий період (місяць) витрати можуть бути змінними (напівзмінними) і постійними (напівпостійними). Але впродовж тривалого пе­ріоду всі витрати набувають тенденції до зміни, тобто постійні витрати стають напівпостійними і змінюються ступінчасто.

Вплив керівництва на поведінку витрат

Значна частина змінних витрат зумовлена тех­нологією діяльності підприємства. Такі витрати називають технологічними змінними витратами.

Технологічні змінні витрати (Engineered Variable Costs) - - змінні витрати, що виникають внаслідок безпосереднього зв'язку між споживанням ресурсів і випуском продукції.

Типовим прикладом технологічних витрат є прямі матеріальні витрати, енергія на технологічні цілі тощо. Величина постійних витрат здебільшого зумовлена потуж­ністю підприємства. Тому ці витрати називають обов'язковими постійними витратами.

Обов'язкові постійні витрати (Committed Fixed Costs) — постійні витрати, що визначаються потужністю підприємства.

Прикладом таких витрат є амортизація, орендна плата, страхування майна, заробітна плата ключового персоналу тощо. Розмір цих витрат залежить від про­ектованої величини потужності. Втім, коли потужність уже визначено, абсолют­на величина обов'язкових витрат практично не змінюється залежно від ступеня використання потужності.

При зміні обсягу діяльності доволі важко змінити ці витрати за короткий час. Через це обов'язкові витрати мають тенденцію залишатися незмінними щодо зміни обсягу діяльності в межах коротких періодів (квартал, рік). Одначе за три­валі періоди, що охоплюють кілька років, значні зміни попиту можуть спричи­нювати зміну обов'язкових витрат.

Разом із тим витрати можуть змінюватися внаслідок відповідних управлінсь­ких рішень. Такі витрати називають дискреційними.

Дискреційні витрати (Discretionary Costs) — це витрати, розмір яких визначає ке­рівництво підприємства і які не мають прямого зв'язку зі змінами поточної діяльності.

До таких витрат належать витрати на дослідження і розробки; рекламу; під­вищення кваліфікації персоналу тощо.

Дискреційні витрати можуть бути постійними або змінними залежно від під­ходу керівництва до визначення величини їх.

Наприклад, керівництво може запланувати витрати на рекламу в сумі 700 000 грн на рік або 3% від продажу.

Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент величина їх може бути знижена без зміни обсягу діяльності.

Отже, змінні та постійні витрати мають доволі складну структуру, наведену на рис. 2.18.