5. Визначте основні напрями модернізації структури вищої освіти України.

У системі вищої освіти України успішно здійснено низку важливих

практичних кроків з реалізації вимог Болонського процесу та її подальшої

модернізації:

- Урядом затверджено новий Перелік напрямів освіти, за якими

здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-

кваліфікаційним рівнем бакалавра, котрий адаптовано до потреб галузей

економіки та до європейських вимог;

- прийнято ряд Урядових рішень, зокрема, з питань заснування нових

академічних стипендій та надання одноразової адресної грошової допомоги

випускникам педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів;

- проведено важливі заходи щодо скорочення і упорядкування мережі

вищих навчальних закладів, насамперед, подано Кабінету Міністрів України

проект постанови щодо передачі відомчих вищих навчальних закладів у

підпорядкування МОН;

- створено модель національної системи кваліфікацій, яка в перспективі

гармонізуватиме із системою кваліфікацій ЄПВО;

- запроваджено двохциклову систему підготовки фахівців (бакалавр,

магістр), що дає можливість перейти найближчим часом до трьохциклової

системи вищої освіти як у ЄПВО;

- з 2006/2007 навчального року у всіх вищих навчальних закладах

України III-IV рівнів акредитації навчальний процес здійснюється у

відповідності з рекомендаціями Європейської кредитно-трансферної системи

(ECTS); 8

- розроблено рекомендації та здійснюються організаційні заходи щодо

запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Diploma

Supplement);

- розроблено механізми залучення студентської молоді до управління

навчальним закладом, контролю якості навчального процесу та реалізації

суспільного життя студентів у всіх його проявах.

З метою підвищення рівня усвідомленості та загального розуміння

принципів і завдань Болонського процесу з ініціативи МОН проведено низку

конференцій, семінарів, засідань різного рівня для вищих навчальних

закладів, які підпорядковуються МОН та галузевих, а також інших

зацікавлених сторін. Найбільш актуальними на даних заходах були питання

щодо забезпечення якості вищої освіти, запровадження трьохциклової

системи освіти та визнання термінів і періодів підготовки фахівців з вищою

освітою в ЄПВО.

На сьогодні передбачається реалізація пріоритетних завдань з

модернізації структури вищої освіти України, які є надзвичайно важливими

для її подальшого розвитку.

Найголовнішим із них є забезпечення якості вищої освіти України,

гармонійний розвиток особистості студента, формування не тільки

компетентних фахівців, а й високодуховних молодих людей, патріотів

України.

Зрозуміло, що всі наші дії щодо модернізації вищої освіти можуть бути

позитивними, якщо будуть знаходитись у правовому полі. Зрозуміло і те, що

наша законодавча база – Закон України “Про вищу освіту” починає

поступово відставати від потреб вищої освіти, економіки та суспільства і

рано чи пізно почне уповільнювати самі освітні реформи.

Тому модернізація структури вищої освіти України вимагає змін у

системі законодавчого і нормативно-правового регулювання вищої освіти з

урахуванням вимог європейської системи стандартів та сертифікації, які

сприятимуть розвитку національних культурних цінностей, демократії і

гуманізму як основних чинників функціонування громадянського

суспільства.

Формування національної системи кваліфікацій вищої освіти, яка

гармонізуватиме із системою кваліфікацій Європейського простору вищої

освіти, сприятиме подальшій її сертифікації в європейських та світових

структурах. Це, в свою чергу, забезпечить взаємне визнання на

європейському та міжнародному рівні документів про освіту та навчання,

запровадження нового додатку до диплома європейського зразка,

конкурентоспроможність випускників на національному та міжнародному

ринках праці і надання освіті високої якості. Вирішення цих завдань також

сприятиме задоволенню особистісних потреб студентів у здобутті вищої

освіти та розширенню їх компетентності, створенню і розвитку належних

умов для здійснення інноваційних наукових досліджень та підвищенню 11

мобільності студентів, наукових і науково-педагогічних працівників вищих

навчальних закладів [6].

На державному рівні варто змінити зовнішні критерії оцінки якості

діяльності вищого навчального закладу. Адже поки діє принцип “більше

студентів – більше грошей” – страждає якість освіти. У зв’язку з цим,

доцільно розробити комплексні критерії оцінки якості освітнього процесу,

які включають: оцінювання змісту та технологій навчання, що

застосовуються під час навчання; оцінювання отриманих студентом знань;

вимоги до організації та контролю за здійсненням навчального процесу;

сучасні вимоги до компетентності викладачів та студентів; чітку і прозору

процедуру самообстеження вищого навчального закладу як підґрунтя

системи забезпечення якості.

У результаті вирішення цих завдань значною мірою буде покращено

зміст професійної підготовки фахівців, ґрунтовніше здійснюватиметься

теоретичне та практичне навчання на основі розвитку в студентів

дослідницьких умінь та навичок. Серед соціальних аспектів вищої освіти

відзначимо зменшення ризику різноманітних форм дискримінації в сфері

вищої освіти, включаючи академічну, релігійну, етнічну. До організаційних

змін також відносимо забезпечення підвищення професійності наукових і

науково-педагогічних кадрів, розвиток співпраці з іншими навчальними та

науково-дослідницькими установами як України, так і за кордоном,

підвищення ефективності і конкурентності результатів наукових досліджень,

активізацію міжнародного співробітництва та обміну студентами і

викладачами з відповідними іноземними освітніми закладами, покращення

соціального забезпечення студентів, створення умов для навчання студентів з

обмеженими можливостями тощо.

Сьогодні міністерство, вищі навчальні заклади і роботодавці

обговорюють питання щодо визначення місця бакалавра в системі підготовки

фахівців з вищою освітою. Так, в першу чергу, бакалавр повинен бути

затребуваним на ринку праці, як це є у багатьох європейських країнах. Треба 15

сформувати громадську думку в кадрових службах про достатній рівень

компетентності бакалавра, який може якісно виконувати свої функціональні

обов’язки відповідно до сучасних вимог виробництва або соціальної сфери

послуг.

По-друге, модернізація структури вищої освіти передбачає

запровадження національної системи кваліфікацій, що узгоджуватиметься із

напрямами освіти та підготовки Європейського простору вищої освіти.

По-третє, запровадження трьохциклової системи освіти.

Щодо ступенів бакалавра та магістра, то, як було зазначено,

напрацьовано досвід з організації, формування змісту підготовки та

професійного використання цих фахівців, хоча проблемою залишається

невідповідність кваліфікацій, що присвоюються випускникам, запитам ринку

праці.

Василь Шинкарук,

заступник Міністра освіти і науки,

доктор філологічних наук, професор

«Основні напрями модернізації структури вищої освіти України»

Файл ПДФ article_Shynkaruk_ukrainian.pdf

5. Які повноваження надаються вищому навчальному закладу зі статусом «національного», які критерії його присвоєння? Які освітні заклади України отримали цей статус?

Державному вищому навчальному закладу за особливі досягнення в роботі відповідно до Указу Президента України від 16 червня 1995 р. N 451 ( 451/95 ) "Про Положення про національний заклад (установу) України" може надаватися статус національного.

Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

• укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;

• приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;

• вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;

• виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;

• встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу;

• визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.

Цей статус отримали 104 заклади України:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/ukr_uni.html

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про вищу освіту

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14&p=1157311622966330

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1074-96-%EF

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%89%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4

5. Дайте визначення понять: професія, спеціальність, спеціалізація, кваліфікація, освітній рівень, освітньо-кваліфікаційний рівень. Обґрунтуйте використання, цих понять у стандартах вищої освіти.

Професія (фах) — виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

Більшість сучасних професій з'явилися в процесі розподілу праці та мають столітні традиції, оскільки потреби суспільства в багатьох сферах були і залишаються постійними. У кінці 20 ст. кількість професій становила декілька тисяч.

Здібності і знання необхідні для оволодіння професією отримуються шляхом навчання, практики або самонавчання.

Професія - це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок

Спеціальність (лат. specialis — особливий; від species — род, вид) — комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.

Окрема відособлена галузь науки, техніки, майстерності, мистецтва тощо. Всяка самостійна професія, основна кваліфікація.

Спеціаліза́ція (від лат. specialis — особливий) — конкретизація, деталізація фаху, набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності.

Спеціалізація виявляється як розподіл праці в будь-якій сфері діяльності (виробничої або управлінської); поглиблення діяльності в будь-якому занятті (наприклад: фах — «Менеджмент», спеціалізація — «Виробничий менеджмент»,«Фінансовий менеджмент», «Управління персоналом»); здобуття додаткових спеціальних знань та навичок у будь-якій сфері.

Кваліфіка́ція (від англ. Quality - якість)  — це:

1)наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії;

2)рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

освітній рівень - характеристика освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Осві́тньо-кваліфікаці́йний рівень— характеристика освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

В Україні розрізняють такі освітньо-кваліфікаційні рівні (згідно з відповідними освітньо-професійними програмами):

кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр.

http://osvita.ua/legislation/law/2235

http://uk.wikipedia.org/

5. Розкрийте значення і взаємозв’язок освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні. Обґрунтуйте призначення освітньо-професійних програм різних рівнів.

5. Розкрийте основні завдання професійної освіти в сучасних умовах. Якими факторами визначається професійне становлення особистості?

Сучасна професійна освіта як невід'ємна складова частина переважно екстенсивного розвитку економіки і техніки, в період невідповідності зростаючих вимог рівню професійної компетентності робітників і якості загальноосвітньої та професійної підготовки, відставання змісту освіти від розвитку науково-технічного прогресу.

Розвиток професійної освіти гальмувався внаслідок відсутності справжньої державної турботи про народну освіту, духовну культуру молодого поповнення трудівників. Відставання згаданої системи від науково-технічного прогресу, невідповідність змісту професійної освіти вимогам сучасного виробництва та інтересам особистості - це знижувало ефективність навчально-виховного процесу в ПТУ, якість підготовки робітничих кадрів.

Основні завдання професійної освіти в сучасних умовах:

• створення умов для набуття кожною людиною професії і включення її в суспільно-корисну, продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей;

• це задоволення поточних та перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих, конкурентноздатних робітниках, що мають широкий політичний кругозір, професійну мобільність, загальну культуру;

• забезпечення перепідготовки робітничих кадрів, підвищення їхньої кваліфікації відповідно до сучасних вимог науково-технічного розвитку та потреб виробництва, які швидко змінюються.

Основних принципів професійної освіти:

• гуманізація;

• демократизація;

• науковість її змісту;

• поєднання навчання з продуктивною працею;

• наступність із загальною середньою і вищою освітою.

10. Розкрийте основні завдання професійної освіти в сучасних умовах. Якими факторами визначається професійне становлення особистості?