Завдання для практичних занять.

1. Чергова слідчо-оперативна група виїхала на місце події за повідомленням про вбивство в своєму помешканні громадянина Міщенко. Під час огляду місця події було беззаперечно встановлено що дійсно має місце вбивство із застосуванням вогнепальної нарізної зброї калібром 9 мм про що, крім інших обставин, свідчили і знайдені неподалік від трупа гільзи. Зброї не було виявлено. На місце події виїхав і районний прокурор, який особисто упевнився в наявності ознак злочину. Приїхавши в прокуратуру, він зателефонував начальнику слідчого відділення районного відділу внутрішніх справ капітану Штанько і запропонував негайно порушити кримінальну справу про умисне вбивство гр. Міщенка за статтею 115 частиною 1 КК України і розпочати досудове слідство. Але Штанько став заперечувати прокурору і пояснив, що з трьох за штатним розкладом слідчих у відділенні залишився один. В провадженні у цього слідчого 8 кримінальних справ а у нього, Штанька, в провадженні чотири справи і по всіх них необхідно терміново виконати невідкладні слідчі дії. До того ж по трьох справах закінчуються строки розслідування і тримання під вартою обвинувачених. Тому порушувати нову кримінальну справу немає сенсу, оскільки все одно по ній неможливе виконання слідчих і будь яких процесуальних дій і він як начальник слідчого відділення вважає, що справу можна буде порушити, коли спаде напруга в роботі по справах, які треба негайно закінчити провадженням.

Чи правий начальник слідчого відділення?

Відповідь:

Відповідно до ч.3 ст. 227 КПК Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв’язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов’язковими.

Відповідно до ч. 5. ст. 114-1 КПК Вказівки прокурора в кримінальних справах, які дані

відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, обов’язкові для начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання.

2. До районного прокурора звернувся слідчий районного відділу внутрішніх справ із постановою про проведення обшуку в гаражі підозрюваного у викраденні легкових автомобілів Леоненка і попросив дати санкцію на обшук. Прокурор пояснив, що в данному випадку обшук провадиться за правилами виконання цієї слідчої дії, а також виїмки і огляду в житловому приміщенні, тобто за постановою судді, але слідчиий заявив, що гараж житловим приміщенням не може бути визнаний і послався на ст. 379 Цивільного кодексу України, відповідно якої житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення призначені та придатні для постійного проживання в них. Крім того, пояснив далі слідчий Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 25 грудня 1992 року № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" роз’яснив, що житло – це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). Хто правий?