15.Мірошніченко т.Н., Філін д.В. Система принціпів кримінального процесу. Х., 1995.

Михайленко О.Р. Публічне та приватне обвинувачення: історія зародження, співвідношення та розвиток. Прокуратура, людина, держава. 2004. № 3. с.36-40.

Михайленко А.Р. Расследование преступлений, законность и обеспечение прав граждан. К., 1999.

Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу. Вісник Академії правових наук України. 1997. № 2.

Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса. Ярославль, 1978.

Півненко В., Коновалов С. Презумпція невинуватості: суперечності конституційних положень та норм кримінально-процесуального законодавства. Вісник прокуратури України. 2007, № 7. с. 64

Попелюшко В. Справи приватного обвинувачення: актуальні проблеми, законодавчі парадокси. //Право України.-2003.-№ 4. – С.98-100

Права людини. Довідник для прокурорів. К.: Фенікс, 2005. 168 с.

Репешко П.И. Принципы уголовного процесса. Николаев, "Атолл", 2001.- 258с.

Ролз Дж. Теория справедливости. Перевод с английского. Новосибирск: Изд-во Новосиб. Ун-та. 1995. 536 с.

Савицкий В.М. Презумпция невиновности. М., 1997

Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Київ, Парламентське видавництво. 2000.

Слинько С.В. Проблемы реализации конституционных норм субъектами уголовного процесса. Харьков, РИФ Арсис. 2002.

Стецовский Ю.И., Ларин А.М. Конституционный принцип обеспечения права на защиту. М., 1988.

Строгович М.С. Презумпция невиновности и право обвиняемого на защиту. М., 1984.

Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі. Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 2002.

Толочко О.Європейський досвід застосування ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у кримінальному судочинстві. //Право України.- 2001.- № 6.- с.41-44

Трофимов С. ""Правило Миранды" по – Украински: необходимы дополнительные гарантии. //Юридическая практика. 2003. - № 45. – С. 13.

Якупов Р.Х. Принципы уголовного процесса. М., 1997.

Кримінально-процесуальний кодекс України поки що не має розділу або глави присвячених принципам кримінального процесу. Не містить КПК й самого поняття “принцип кримінального процесу”. Діюче кримінально-процесуальне законодавство містить лише деякі схожі терміни: “Загальні положення” (розділ 1 КПК); “Основні положення досудового слідства” (глава 11 КПК України); “Загальні положення судового розгляду” (глава 24 КПК).

Наука кримінального процесу до цього часу не має єдиного погляду на визначення поняття “принципи кримінального процесу”. Безумовно, такі обставини утворюють додаткові труднощі для вивчення першого питання. Тому, з метою чіткого засвоєння поняття і сутності принципів кримінального процесу, необхідно виділити критерії, які дають можливість віднести те чи інше положення до принципів кримінального процесу. Головні з цих положень полягають у тому що: а) принципи кримінального процесу – це викладені у Конституції України, КПК та інших правових актах кримінально-процесуальні норми загального характеру, які відображають суттєві риси і особливості кримінального процесу України; б) принципи діють на усіх або деяких стадіях кримінального процесу; в) допущене порушення хоча б одного принципу тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих у справі рішень.

2. В науковій та навчальній літературі викладені різні точки зору відносно кількості принципів у кримінальному процесі України та їх системи. Тому під час обговорення другого питання, необхідно визначити підстави класифікації принципів кримінального процесу, що дає можливість чіткої уяви відносно їх систем: чи це буде їх класифікація за місцем їх фіксації: (Конституція України-КПК-інші нормативні акти); чи за черговістю; чи направленістю на ті кримінально-процесуальні правовідносини, які той чи інший принцип регулює. Щоб визначити зміст конкретних принципів кримінального процесу, слід обов’язково вивчити статті Конституції, КПК України, де ці принципи закріплені; показати як той чи інший принцип кримінального процесу діє на різних його стадіях; які винятки з правил дії певного принципу передбачені у законодавстві. Характеризуючи зміст конкретного принципу необхідно звернути увагу на те, яким чином він пов’язаний і взаємодіє з іншими принципами кримінального процесу у рамках системи, яку вони утворюють.

3. Для засвоєння третього питання необхідно показати значення принципів кримінального процесу: а) в регулюванні суспільних взаємовідносин, які виникають у процесі кримінально-процесуальної діяльності; б) у правозастосовчій діяльності органів досудового слідства, прокурора і суду.

Стосовно проблем застосування тих чи інших принципів кримінального процесу слід відзначити, наприклад, застосування принципу презумпції невинуватості слідчим при пред’явленні обвинувачення, прокурором при затвердженні обвинувального висновку, суддею при вирішенні питання про призначення справи до судового розгляду. Принцип публічності теж має свої вади, коли говорить про обов’язок серед інших державних органів, що ведуть процес і суду порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину. Принцип здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом має такі суттєві виключення(які ?), що сам цей принцип через такі виключення втрачає будь який сенс.