3. Види і жанри ом.

Прийнятий в наш час термін « ОМ» не зовсім точний і не повністю відображає характер тих митс-в, які він охоплює. Як ми вже знаємо, головне у творах ОМ не те, що вони відображають а те, що вони виражають. Так і те, якщо мова йде про живопис, скульптуру і графіку, тобто про мист-ва, що щось в дійсності зображують. А що сказати про ДПМ: що зображує старовинний розписаний сундук, або орнаментоване блюдо? Як бути з архітектурою? Вона зовсім нічого не зображує, але виражає досить багато. Раніше для позначення всіх мист-в вживали терміни ,, пластичне мист-во “ ,, тендітне мист-во”, але це теж було не зовсім визначено і точно. В кінці кінців зупинимось на терміну ,, ОМ”, будемо користуватись ним і ми.

ОМ багатолике і багатозначне. Перш ніж дати практичні відомості про методи і техніки роботи з ним, варто познайомитися з його видами і жанрами. До 19 ст. трьома головними видами мист-в вважались архітектура (зодчество), скульптура (ваяние) і живопис. До кінця 19 ст. із службового і допоміжного перетворився в окремий і досить самостійний ще один вид мист-ва – графіка ( рисунок, гравюра, літографія). В останні два десятиліття достатньо чітко визначився і такий вид мист-ва, як дизайн.

Види ОМ: Архітектура , скульптура, живопис (натюрморт, пейзаж, портрет, тематична картина, історична, батальна, побутова картина, графіка), прикладне мистецтво, дизайн, театрально-декораційне мистецтво.

Архітектура.

Архітектура завжди була найголовнішою з пластичних митс-в. вона з найбільшою силою виражала ідеї епохи і визначала стиль інших ОМ свого часу – скульптури і живопису. Це і саме довговічне мист-во: єгипетські піраміди або древні храми американських індіанців дійшли до нас, простоявши багато тисячоліть.

В той же час нам важко сприймати архітектуру як мист-во. По-перше, достатньо багато що її відрізняє від скульптур і картин – вона нічого не зображує і не відтворює. По-друге, з архітектурою ми спілкуємося повсякденно і кожен час – живемо, навчаємося і працюємо в архітектурних спорудах, весь час оточені архітектурою і сприймає її як звичайне, майже нормальне середовище, в якому проходить наше життя. Архітектурою ми оточені завжди, незалежно від того, є у нас потреба в спілкуванні з нею як з мист-вом або ні. Архітектура – це особливий вид людської діяльності, де зєдналися воєдино техніка і мист-во, користь і краса.

І хоча ар-тура дійсно нічого не зображує і не відтворює, вона є мист-вом, але, найбільш виразнішим із всіх видів ОМ, яке найкраще діє на наші почуття.

За призначенням ар-тура поділяється на такі підвиди:

• житлова ( приватні житлові будинки, дачі, квартири);

• культова ( церкви, мечеті, каплиці );

• громадська ( школи, клуби, магазини, пошти, банки, виставкові зали, музеї );

• промислова ( фабрики, заводи ).

Розрізняють три види архітектури:

• об’ємна – житлові, культові, громадські, промислові об’єкти;

• ландшафтна – організація садово-паркового простору

(сквери, бульвари, парки, альтанки, місточки, фонтани тощо);

• містобудівна – створення нових і реконструкція старих міст, селищ, районів міст.

Скульптура.

Скульптура це миство, яке уже без вагань можна назвати образотворчим: вона дійсно зображує людей, тварин, різні предмети. Є у неї дещо спільне з архітектурою: її головний виражальний засіб – об’ємна форма і вона також виготовляється з твердих і довговічних матеріалів – дерева, каменю, металу. Щоб виконати бюст, статую або групу, потрібно багато часу і багато праці, навіть не мало просто фізичної сили, особливо при вирубуванні скульптури з каменю. Зате вона, як і ар-тура, довговічна, і багато скульптурних творів, пережили не століття, а тисячоліття, до цих пір продовжують нас хвилювати і захоплювати, як, наприклад, голова древньоєгипетської цариці Нефертіті.

Виражальні засоби скульптури в порівнянні з графікою і особливо з живописом досить обмеженні: скульптор не може включити в композицію оточуюче середовище, передати глибину простору, все повинно бути виражено самими фігурами – узагальненістю або розробленістю їх форм, рухом, матеріалом, фактурою.

Скульптура – об’ємно-просторовий вид мист-ва.

За об’ємом скульптуру поділяють на два види:

• об’ємну (тривимірну ) – скульптурні зображення, які можна сприймати з різних боків : фас, профіль, три четверті;

• площинну ( рельєфну ) – скульптурні зображення, які ми сприймаємо тільки у фас.

Скульптурні зображення ми можемо побачити на вулицях, у скверах, парках,на площинах, цвинтарях.

За призначенням скульптура розподіляється на декілька видів:

• якщо скульптурне зображення невеликих розмірів і призначене для експонування на виставках, конкурсах, у музеях, виставкових залах, ми називаємо його станковим;

• якщо скульптурне зображення великих розмірів і встановлене на честь видатних осіб, або знаменних подій, ми його називаємо гліптикою.

У свою чергу монументальна скульптура розподіляється на підвиди:

- монумент - скульптурне зображення великих розмірів узагальненого образу людини, події;

- пам’ятник – скульптурне зображення великих розмірів конкретної особи, події;

- обеліск – меморіальна споруда у вигляді кам’яного стовпа, який звужується доверху, із загостреною верхівкою;

- меморіальна дошка – рельєфне зображення, установлене на ар-турній споруді (будинку) й присвячене історичній особі чи події;

- декоративна (паркова) ск-тура – зображення, яке прикрашує, парк, алею, сквер, сад, інтер’єр приміщення.

За жанрами ск-туру поділяють на історичну, побутову, анімалістичну, портретну.

Для виконання ск-турного зображення майстри використовують різноманітні матеріали, які вони обирають згідно із задумом – гіпс, бетон, камінь, глину, дерево, метал, скло.

ДПМ і дизайн.

ДПМ – вид ОМ, який об’єднує твори, виконані на предметах, матеріалах, що використовуються в побуті, або ж самі ці предмети та матеріали.

До видів ДПМ ми відносимо вишивку, розпис, килимарство, ткацтво, різьблення, писанкарство, гутництво, гончарство, ковальство, витинанку, лозоплетіння, флористику, народне малярство.

У кожному з перелічених видів використовуються різноманітні матеріали ( глина, тканина, метал, папір, дерево, нитки, мінеральні фарби тощо).

Вплив народного мист-ва відчувався в оформленні житла й свідчив про смаки його господарів - розпис печі, виготовленні власноруч килими, доріжки, ліжники, скатерті, подушки.

Прикрашали народні майстри й одяг. Лави, столи, олжки, ліжка, мисники, скрині, тарелі прикрашалися різьбою. З глини виготовляли глечики, чаші, миски, куманці, підсвічники.

Сучасні художники переосмислюють, творчо переробляють народні традиції, пристосовують їх до нових матеріалів – пластикам, гумі.

Щоб в повній мірі оцінити роль і значення прикладного мист-ва, подивіться на сучасну квартиру – все в ній підпорядковане архітектурі. Чітка без ліпнини і інших прикрас, сучасна архітектура з її величезними вікнами вимагала і наповнення іншими прикрасами. Меблі стали простими, гладкими, світильники залишились без зайвих прикрас, стали простішими. Пішли в минуле важкі, різьблені, вкриті завитка-ми шафи і комоди, пішов в минуле бархат і бахрома, величезні важкі люстри.

Все це – опіка художника прикладника.

Живопис.

Живопис – вид ОМ, твори якого виконуються за допомогою фарб, що наносяться на б-я поверхню: папір, картон, тканину, метал, дерево, штукатурку тощо.

У творах живопису переданий весь багатогранний світ природи, людських почуттів, характерів.

Виражальними засобами живопису є рисунок, колір, світлотінь, мазок, фактура. Вони дозволяють втілювати все кольорове різнобарв’я довколишнього світу, його об’ємність, матеріальність, лінійну та повітряну перспективу.

За практичним значенням живописні твори поділяються на такі види:

• станкові (твори призначенні для експонування на виставках, конкурсах, у музеях, приватних колекціях тощо );

• монументально-декоративні (твори призначенні для оздоблення інтер’єрів приміщень, фасадів будинків, культових споруд: панно, розпис тощо);

• театрально-декораційні (твори, призначенні для оформлення масових заходів, вистав, концертів);

• іконопис (релігійні твори, виконані для культового призначення);

• мініатюра (станкові твори малих розмірів).

Твори живопису поділяються на жанри : історичний, побутовий, портретний, батальний, пейзажний, натюрморт.

Головним виражальним засобом живопису є колір.

Для виконання живописних творів використовуються різноманітні фарби: олійні, гуаш, акварель, темпера.