Змістовий модуль 1: концептуальні засади сталого розвитку туризму

Тема 1. Ідея сталого розвитку на сучасному етапі

1.1 Дефініція сталого розвитку

1.2. Чотири виміри сталого розвитку

1.3. Завдання які повинна вирішити концепція сталого розвиту в Україні

1.1. Теоретичні основи концепції сталого розвитку базуються на наукових поглядах В. Вернадського [94], Е. Леруа, II. Тейяр де Шардена [329] та їх послідовників. Вернадський В. розглядав вчення про ноосферу, стадію еволюції біосфери Землі, на якій, в результаті перемоги колективного людського розуму почнеться гармонійний розвиток і людини як особистості, і об'єднаного суспільства, і відповідно зміненого людиною навколишнього середовища» [375, с 98].

Вимоги життя обумовили поглиблення цієї теорії в різних наукових напрямах і аспектах. Так, для соціальної гуманітарної думки вчених європейських країн характерним є бачення майбутнього крізь призму постіндустріалізму як обов'язкового етапу розвитку цивілізації. Однак постіндустріальне бачення стихійного цивілізаційного розвитку на сьогодні є малоефективним. Основні положення теорії постіндустріалізму не вирішують проблеми виходу з системно-глобальної кризи людства, оскільки не використовують раціональні засоби вирішення глобальних проблем.

Сталий розвиток в інтерпретації сучасних вчених вбачається як перехідний процес від постіндустріального суспільства до ноосфери [114, 329, 330, 357]. Процес ноосферогенезу поняття більш широке та акцентує увагу на значущості розуму й інтелекту, раціональній організації управління переходом до сфери розумного способу життя, інтелектуально-інформаційних аспектах. Праці в галузі сталого розвитку були абстраговані від цих аспектів, а висвітлення в них проблематики, що обговорюється, дозволяє уявити становлення інформаційного суспільства як рух на шляху до сталого розвитку. Багатоаспектність становлення сфери розуму сконцентровано на вирішенні завдань виживання цивілізації та збереженні біосфери як головних завдань сучасності у процесі ноосферогенезу.

Як вдало зазначив російський науковець О. Урсул, спираючись на вчення В. Вернадського, сталий розвиток як процес «стартує» в суспільстві постіндустріальному, а «фінішує» у сфері розуму [329, 330]. У зв'язку з цим можна стверджувати, що процес сталого розвитку у часі не має меж.

Сучасні дискусії дослідників і процес розвитку самої концепції сталості щодо певних об'єктів базуються, насамперед, на первинній сутності дефініцій, визначенні понять. Стосовно розвитку туризму ключовим є термін «sustainable development», до якого застосовують різні лінгвістичні аналоги. Серед основних із них - «безупинний розвиток», «стійкий розвиток», «рівномірний розвиток», «рівноваж­ний розвиток», «інтегрований розвиток», «екологічний розвиток», «стійке зростання» та «стала експлуатація». Тому в спеціальній літературі, особливо вітчизняній, термін піддається серйозній критиці.

Серед численних визначень поняття «sustainable development» заслуговує на увагу дефініція, надана в доповіді X. Брундланд, відповідно до якої сталий розвиток - це такий розвиток, який забезпечує задоволення поточних потреб людини і не створює ризик того, що потреби майбутніх поколінь не будуть задоволені [382].

В основі цього визначення - принцип справедливого доступу різних поколінь (генерацій) до природних ресурсів.

Більш пізні визначення поряд із наведеним пропонують так званий інтрагенераційний підхід, заснований на принципі справедливого доступу до природних ресурсів усіх членів суспільства (соціальних груп і господарюючих суб’єктів, країн, регіонів), а також окремих людей.

В Україні визначення поняття «сталий розвиток» на державному рівні зафіксовано у проекті Закону «Концепція переходу України до сталого розвитку» (1997 р.). У документі зазначається, що сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середо­вища, створення можливостей для рівноваги між її потенціалом і вимогами людей усіх поколінь [16].

Підкреслимо, що головною ідеєю забезпечення сталого соціально-економічного розвитку у цілому в теперішній час є управління потоками ресурсів і, насамперед, ресурсів природних [114]. Саме вони є найбільш вагомою і цінною складовою туристичних ресурсів, забезпечуючи передумови як виробничої туристичної діяльності, так і безпосередньо подорожуючих.

Концепція сталого розвитку припускає біоцентричний (антропо-центричний) варіант забезпечення життєвих потреб суспільства. Екологічна безпека планети стає ключовою проблемою людства, що передбачає гарантоване збереження біосфери у збалансованому стані, споживання природних ресурсів без перевищення межі їх можливого відновлення, а також мінімізацію або вилучення з господарського обороту невідновлюваних ресурсів взагалі.

Серед вітчизняних науковців основні положення концепції обумовили дискусію щодо відповідності його змісту перекладу українською мовою «sustainable development». Щоб відповісти на поставлене запитання, розглянемо зміст цього поняття, поділивши його на дві частини - «розвиток» і «сталий» («стійкий»). У філософському енциклопедичному словнику й інших енциклопе­дичних виданнях зазначено, що розвиток - це необоротні, закономірні та спрямовані зміни в матеріальних та ідеальних об'єктах [346]. Тільки одночасне поєднання всіх трьох таких властивостей виділяє розвиток з інших змін. Оборотність змін характеризує процеси функціонування; відсутність закономірностей характерна для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності спрямо­ваності зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерну для розвитку єдину взаємообумовлену лінію. У результаті ж розвитку виникає новий якісний стан об'єкта - через зміни в його складі та структурі.

Розрізняють дві форми розвитку, між якими існує діалектичний зв'язок: еволюційна, що обумовлена поступовими якісними змінами об'єкта, і революційна, яка характеризується швидкими (стрибкопо­дібними) якісними змінами в його структурі. Виділяють прогресивну лінію розвитку (прогрес) і спадаючу (регрес). Розвиватися прогре­сивно означає кращати, удосконалюватися, підніматися на більш високий ступінь, а розвивати - сприяти виникненню чи посиленню чого-небудь, зростати, міцніти. Синонімами слова «розвиток» є «зростання», «процес зростання», однак не «розквіт» і «процві­тання».

Таким чином, розвиток - це загальний принцип пояснення існування природи та суспільства, а також їх пізнання. Він відбу­вається по спіралі, у єдності та боротьбі протилежностей, як перехід кількості в якість. Проте необхідно зазначити, що науковці і тут проводять межу між змістом понять «прогресивний розвиток» та «удосконалення», а в системі наукових поглядів на процес розвитку виділяють теорію «відновлюваного зростання», авторами якої у 1925-1926 роках були радянські вчені [101]. До концептуальних засад цієї теорії фактично повертаються фахівці та керівництво туристичною галуззю в Україні, проголошуючи необхідність досягнути валових показників її розвитку у межах пореформеного ринкового періоду.

Відповідно до визначення розглянутого поняття розвиток повинний бути стійким, тобто стабільним. Стабілізація (лат. стійкий) означає спрощений, приведений у постійний, стійкий стан підтримки такого стану, а також сам стан сталості, стійкості, сталий -не змінюється, що зберігає той самий склад і розмір, однакові форму та величину; незмінний; що не припиняється та триває увесь час, безупинний; розрахований на тривалий час, призначений для трива­лого функціонування, не тимчасовий. Синонімами слова «стійкий» є «постійний», «незмінний», «безупинний», «тривалий». Термін «стійкий» означає постійно незмінну величину в динамічному ряді; «розрахований на тривалий час». Це суперечить самій сутності процесу розвитку.

З наведених пояснень і аналізу термінів можна зробити такі висновки щодо поняття сталого розвитку. По-перше, сталий розвиток не припускає прояву революційних, катастрофічних і хаотичних змін. По-друге, сталому розвитку притаманні еволюційність і екологічна коректність. Характеристики першого припущення об'єктивні за своєю природою, другого - суб'єктивні та залежать від волі людини. Ні термін «сталий», ні термін «стійкий» у словосполученні з терміном «розвиток» не є точними, оскільки в такому випадку екологічно прийнятна еволюція повинна бути зафіксована на визначеному статичному рівні, що є об'єктивно неможливим.

Таким чином поєднання термінів «розвиток» і «стійкий» та «сталий» не повною мірою відповідають концепції «sustainable development», яка передбачає розумне регулювання природних і соціально-економічних процесів. Термін «стійкий розвиток» не відображає основних засад концепції збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку, активного управління діяльністю людини як на локальному, так і на регіональних рівнях, у тому числі шляхом обмежень. Більш точним у цьому випадку був би термін «збалансований розвиток», тобто такий, який передбачає збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегративної гео- та соціально-економічної системи. Збалансованість - це пропорційність; баланс-кількісне співвідношення між елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.

Отже, сталий (гармонійний, збалансований) розвиток - це розвиток, що забезпечує визначений тип рівноваги, тобто баланс між його соціально-економічними та природними складовими. Не вдаючись до термінологічних дискусій, можна вважати, що сталий (безупинний, інтегрований, екологічний) розвиток - це такий необхідний варіант розвитку, при якому економічні, екологічні та соціальні цілі врівноважуються й інтегруються, а темпи економічного зростання не перевищують темпів відтворення природних ресурсів, причому основним показником такого розвитку вважається поліпшення якості життя [128].

Сталий розвиток туризму - концепція розвитку туризму, що передбачає довгострокове, протягом поколінь, допустиме антропогенне навантаження на туристичні ресурси, їх життєздатність, розвиток і економічну рентабельність.

Терміни «сталість» та «сталий розвиток» нерозривно пов’язані з еволюцією людства. Протягом останніх десятиріч наростаюча деградація довкілля поступово веде до розуміння того, що економічний розвиток має межу, обумовленну екологічним станом планети. Конференція ООН, присвячена проблемам навколишнього середовища, що відбулась в Стокгольмі в 1972 р., стала початком діяльності із захисту довкілля в планетарному масштабі.

У 1992 р. Конференція ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED) в Ріо-де-Жанейро визначила цілі та пріоритети політики довкілля та розвитку, які треба втілювати в рамках міжнародного співробітництва. Десять років потому (2002 р.) країни-учасники зустрілись в Йоганнесбурзі, щоб оцінити прогрес в питаннях сталого розвитку.

Що означає термін «сталий розвиток»? Чому про це треба говорити взагалі? Що сааме у цьому важливо?

Існує велика кількість визначень концепції сталого розвитку. Кожний автор, залежно від власної сфери знань (економіка, екологія та ін.), дає своє визначення.

Сталий розвиток - це:

● ... ситуація, коли вектор розвитку постійно зростає. Можна сформулювати потрібні умови (для сталого розвитку) як наявність запасу природного капіталу (1988р.).

● …підтримка росту загального рівня економіки, що визначається як рівень

економічного благополуччя на одну людину (1989р.).

● …рівень споживання, що може залишатись незмінним протягом тривалого часу, без негативного впливу на основні фонди (1991р.)

● …комплекс дій, що, як очікується, покращать життя людини та залишать його на досягнутому рівні (1995р.).

● …процес управління соціальними потребами без зниження якості соціальних механізмів забезпечення рівня життя (1997р.).

● … раціональний підхід до економічної політики, що показує повагу до майбутніх поколінь, додаючи екологічний аспект до процесу прийняття рішень, та націлений на постійне збільшення участі всіх зацікавлених сторін (2000р.).

Найбільш розповсюдженим та загальноприйнятим визначенням сталого розвитку залишається визначення з доповіді Світової комісії з питань навколишнього середовища та розвитку (WECD, 1987 р.) – «Наше спільне майбутнє»:

Сталий розвиток – це розвиток, що задовольняє потреби сьогодення і гарантує таку ж можливість майбутнім поколінням.

Таке визначення фокусується на: концепції потреб, особливо бідного населення світу, яким потрібно надати найвищий пріоритет; концепції обмеження можливостей оточуючого середовища у задоволенні теперішніх і майбутніх потреб.

З вищенаведеного визначення можна зробити висновок, що коли ми говоримо про сталий розвиток, ми не фокусуємось виключно на екологічних питаннях. Сталий розвиток сприймається як процес, що гармонійно поєднує використання ресурсів, напрямки інвестування, аспекти технологічного розвитку та інституційні зміни з потребами теперішнього і прийдешніх поколінь.

Декілька експертів (Герракіс та Дефіс, 2004 р., Редкліфт, 1991р.), виходячи з вищенаведеного визначення, ставлять наступні запитання:

• Коли ми говоримо, що сталий розвиток гарантує майбутнім поколінням рівень життя не гірший, ніж теперішній, що ми вкладаємо у слово «гірший»? Чи можемо ми визначити поняття «достатнього рівня життя» для теперішнього покоління і передбачити довготривалий ефект від обмеження використання природних ресурсів сьогодні?

• Коли ми говоримо про задоволення потреб людей, то ми говоримо про нинішнє чи майбутнє покоління?

• Рівень споживання має залишитись на теперішньому рівні, чи його потрібно зменшувати?

Оскільки перше визначення не відповідає на поставлені запитання, три міжнародні

організації IUCN, UNEP та WWF у 1991 році запропонували інший підхід.

Сталий розвиток визначається як: “... Шлях розвитку, що справді покращує якість життя людей і в той самий час зберігає природне різноманіття планети… Сталий розвиток означає жити гармонійно з іншими людьми та з природою”.

У цьому визначенні акцент зроблено на покращенні якості життя людей та важливості гармонійного співіснування з природою. На Світовій конференції з розвитку сталого туризму, що мала місце у Ланзароті в 1995 р., було прийнято Хартію розвитку сталого туризму. Ось визначення сталого розвитку згідно із Хартією:

Сталий розвиток - це процес управління глобальними ресурсами, результатом якого має бути їх збереження, що, в свою чергу, призведе до збереження природного та культурного багатства.

Вищенаведене визначення підкреслює потребу зберігати природну та культурну спадщину, і в той же час приділяє увагу раціональному управлінню природними ресурсами.

* Джерело: http://www.world-tourism.org/sustainable/doc/Lanz-en.pdf.

1.2. Cталий розвиток має чотири виміри, які тісно пов’язані між собою:

• Соціальний, що показує взаємозв’язок людей, зокрема рівність та повагу до правінших.

• Економічний, тісно пов’язаний із системами, що забезпечують виживання людини (робота та гроші).

• Екологічний (природний), який фокусується на системах, що підтримують життя планети.

• Політичний (інституційний), що означає демократичне правління і прийняття рішень з питань використання природного та створеного людиною середовища.

Характеристики сталого розвитку

Сталий розвиток має деякі характеристики, що відрізняють його від інших форм розвитку, які з’явились протягом останніх десятиліть, такі як класична модель і модель необмеженого розвитку.

1. Прямий зв’язок з навколишнім середовищем. Людська діяльність та використання ресурсів не можуть перевищувати можливості екосистеми. Перевищення цієї здатності призводить до деградації довкілля. Перебування людської раси на цій планеті можливе лише за умови, що всі наші дії не перевищуватимуть можливості екосистеми.

2. Передбачення майбутніх потреб. Ми маємо моральний обов’язок зберегти для майбутніх поколінь можливість забезпечити власні потреби з ресурсів навколишнього середовища, яке має наше покоління.

3. Збереження та покращення якості життя. Якість життя означає не лише матеріальний, але й соціальний, моральний, духовний аспекти. Тому якість має включати всі ці аспекти.

4. Рівні можливості. Всі адміністративні одиниці та соціальні групи в країні повинні мати рівні права, можливості та обов’язки. Особлива увага повинна приділятись бідним та людям з особливими потребами.

5. Принцип обережності. Якщо існує сумнів з приводу екологічного впливу якихось дій чи проектів із розвитку, то вибір, в першу чергу, має бути на користь захисту довкілля.

6. Потреба співвідносити всі дії з впливом на довкілля. Щоб вирішити серйозні проблеми навколишнього природного середовища, необхідно брати до уваги всі їх аспекти.

Таким чином, досягнення сталості - це складний процес, що включає в себе кооперацію на різних рівнях (національному, науковому, місцевому, рівні ЗМІ та ін.). Кожен з вищенаведених секторів має робити внесок до справжньої «культури сталого розвитку».

*Джерела:http//www.unesco.org, http://www.worldtourism.org/, http://www.aocweb.org/, http://www.wupperinst.org/,http://www.environ-develop.ntua.gr/, http://www.gosd.net/.

1.3. До найважливіших передумов переходу України на модель сталого розвитку на національному та регіональному рівнях належать:

— ефективне та екологобезпечне функціонування економіки, що дасть можливість досягти вищих показників життєвого рівня населення, цілеспрямовано розв'язувати соціальні та ресурсо-екологічні проблеми розвитку суспільства;

— раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів, всебічна охорона навколишнього природного середовища — як найголовніших передумов забезпечення ресурсо-екологічної безпеки нинішнього та майбутніх поколінь, підтримання у біосфері екологічної рівноваги, а отже, чистого і здорового довкілля;

— стабілізація демографічної ситуації та чисельності населення і встановлення у суспільстві принципів соціальної справедливості, тобто створення системи правових гарантій та ефективної демографічної політики для досягнення економічного, соціального та екологічного благополуччя кожної сім'ї;

— розширення масштабів міжнародного співробітництва у сфері ефективного розв'язання ресурсо-екологічних проблем і завдань сталого розвитку, підвищення його результативності та ефективності, застосування в національній економіці найновіших світових досягнень науково-технологічного і соціально-екологічного прогресу.

З огляду на необхідність розв'язання гострих ресурсо-екологічних проблем зусилля науково-дослідних установ і науково-технічних працівників доцільно зосередити тепер не лише на розробці нових поколінь очисних споруд, методів очищення шкідливих викидів і стоків (хоча й це питання не знімається з порядку денного), а й на реалізації заходів з екологізації технологічних процесів, запровадженні природонеруйнівних, природонезабруднюючих, ресурсозберігаючих та екологобезпечних видів техніки і технології, способів організації виробництва, форм господарювання тощо.