Міністерство освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки і права

Факультет туризму та готельно-ресторанної справи

Екологічні проблеми ХХІ століття та шляхи їх вирішення

Реферат

Виконав:

студент групи 12-ГРСд

Дячок Микола Миколайович

Перевірив:

Кручек Олександр Алікович

Київ-2011

План: Вступ…………………………………………………………………………….…3

1.Поняття глобальної екологічної кризи ХХст. ………………………………...4

1.1. Екологічна криза, поняття сутність…………………………………………4

1.2.Причини, що зумовлюють екологічну кризу..………………………………6

2.Екологічні проблеми, що характерні для України……………………………7

2.1.Забруднення атмосфери………………………………………………………8

2.2.Забруднення водних ресурсів……………………………………………….10

2.3.Забруднення літосфери……………………………………………………...14

3.Шляхи подолання екологічних проблем……………………………………..16

3.1.Екологічна політика України……………………………………………….16

3.2.Важливість охорони природних ресурсів в Україні……………………....18

Висновки…………………………………………………………………………21

4. Список використаної літератури………………………………………….....23

Вступ

Актуальність. Екологічна криза поглибилася настільки, що починає видозмінювати водночас і людське суспільство, і середовище проживання, тобто постає трансформуючим чинником усієї соціоприродної системи. Тому звернення до проблем екологічного характеру зумовлене, передовсім, практичною необхідністю відвернення загрози самознищення людства. Екологічні проблеми залишаються актуальними вже багато років і потребують альтенативних способів вирішення.

Мета реферату являє собою визначення суті екологічних проблем України, а також висвітлення можливих шляхів подолання даних проблем.

Завдання. Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- визничити суть та поняття екологічної кризи;

- зв’ясувати причини, що зумовлюють виникнення екологічної кризи;

- виявити екологічні проблеми, що стосуються України, розкрити їх суть;

- визначити моживі шляхи вирішення проблем екологічного характеру;

- дослідити екологічну політику, що проводить Україна;

- виявити важливість охорони природних ресурсів.

Об’єктом дослідження є екологічний стан України у ХХ столітті.

Предметом дослідження є екологічні проблеми, що впливають на життєдіяльність людини.

1.Поняття глобальної екологічної кризи хХст.

Озброєне знаннями, новітніми технічними досягненнями людство стає наймогутнішим планетарним фактором. Визначаль­ним у цьому відношенні стало XX століття. Тільки за перші три чверті століття світовий економічний потенціал збільшився в 10 разів, а до кінця сторіччя - майже в 20 разів порівняно з його по­чатком. Особливо інтенсивний розвиток припадає на період після Другої світової війни. За післявоєнний час, наприклад, було вико­ристано стільки мінеральної сировини, скільки за всю попередню історію людства разом узяту. За останні 100 років із земних надр було видобуто 137 млрд. т вугілля, майже 47 млрд. т нафти, 20 трлн. куб. м газу. За цей самий період людство збільшило свої енергетичні ресурси в 1000 разів. Тільки за 1950-1975 роки спожи­вання всіх енергоресурсів у світі збільшилося в 3 рази, нафтопро­дуктів - у 5 разів, електроенергії - у 7 разів.

Вочевидь створилася досі незнана ситуація у взаєминах "людина - природа" і вона почала осмислюватися в нових поняттях, з яких найбільш суттєвими є: "екологічний стан", "екологічна криза", "екологічна небезпека" тощо.[5]

1. Екологічна криза, поняття сутність

Екологічна криза - це порушення взаємозв'язків в системі географічної обо­лонки або незворотних явищ у біосфері, що викликані антропогенною діяльністю і загрожують існуванню людини як виду.

Наприклад, погіршується енергетична, мінерально-сировинна та продовольча забезпеченість земної цивілізації, зростає забруднення довкілля, є небезпека зміни генетичного фонду людства. В підходах до висвітлення екологічної кризи є два на­прями наукової та суспільної думки: песимістичний та оптимістичний. Песимісти заперечують можливість поступального розвитку цивілізації за співвідношеннями народжуваності та смертності, темпів економічного зростання, умов забруднення довкілля. Вони пропонують обмежити чи навіть зупинити техніко-економічний роз­виток людства.

Оптимісти відстоюють можливість збереження масштабів економічного розвит­ку за умови забезпечення суворих державних заходів захист географічного середо­вища та раціонального природокористування, організації процесів виробництва і споживання на основі радикальної перебудови технологій, створення нових техніч­них засобів і технологічних процесів, більш прийнятних з екологічної точки зору.

Найбільш логічний шлях подолання екологічної кризи полягає в усвідом­ленні того, що захист географічного середовища полягає в організації раціональнішого використання природи.

Життя географічної оболонки планети - не підвладне обмеженням, які ство­рює політичне розмежування держав. Однак, деякі природні ресурси і процеси е більш локалізованими, контроль та управління ними можливі з боку окремих держав. До них належать природні ресурси, пов'язані з державною територією і які є її елементами: земля, надра, внутрішні води, ресурси континентального шельфу, рослинність тощо.

Водночас є природні ресурси, контролювати і зберігати які неможливо зусил­лями окремих держав. Вони або знаходяться в міжнародному просторі (відкрите море, космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. До них належать атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва,

До цієї проблеми додаються й інші, пов'язані з організацією природокористу­вання, їх кілька.

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, надмірним теплом.[1]