Тема: Облік основних засобів і необоротних матеріальних активів. План.

1. Класифікація основних засобів.

2. Оцінка основних засобів.

3. Надходження основних засобів.

4. Вибуття основних засобів.

5. Знос (амортизація) основних засобів.

6. Облік необоротних матеріальних активів.

1. Класифікація основних засобів.

Основні засоби (ОЗ) – це матеріально-технічна база будь-якого підприємства. До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) більше одного року(або операційного циклу). Свою вартість такі активи переносять на поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

Методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про основні засоби визначені в П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Групи основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

В свою чергу основні засоби в готельному господарстві відрізняються широкою номенклатурою. І їх класифікують за такими ознаками:

1.за належністю: власні і орендовані.

2. За речовим натуральним характером:

• земельні ділянки;

• будівлі та споруди;

• машини та обладнання;

• інструменти, прилади та інвентар;

• багаторічні насадження;

• інші.

3. За центрами витрат:

• номерний фонд;

• обслуговуючі виробничі підрозділи – (ліфтова служба, служба енергетики, протипожежна, зв’язку, котельна);

• адміністрація готельного господарства.

2.Оцінка основних засобів.

Виділяють такі види оцінки ОЗ:

Придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість –це є історична (фактична) собівартість ОЗ у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Перелік витрат, що складають первісну вартість.

• Суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт ОЗ;

• Суми ввізного мита;

• Суми непрямих податків у зв’язку із придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

• Витрати на транспортування, установку, налагодження ОЗ;

• Інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, у якому вони придбані для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості:

• Відсотки за користування кредитом при придбанні ОЗ;

• Адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання ОЗ.

Переоцінена вартість –це вартість ОЗ після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується – передбачає собою первісну або переоцінену вартість ОЗ за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) ОЗ в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням витрат на ліквідацію (продаж) цього об’єкта.

Справедлива вартість – це сума коштів, за якою актив може бути обміняний на підстава договору. Такою вартістю є ринкова вартість.

Залишкова вартість – різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.