1. Очікувану( передбачувану, прогнозовану) – інфляція, передбачувана економічними суб'єктами на основі інформації;

2. Неочікувану (непередбачувану, не прогнозовану ).

В макроекономічному аналізі існують дві теорії, згідно з якими розглядаються вплив інфляціонних очікувань на економічну поведінку суб'єкта. Теорія адаптивних очікувань та теорія раціональних очікувань.

Теорія адаптивних очікувань виходить з того, що економічні суб'єкти формують свої інфляційні прогнози спираючись на аналіз інформації про розвиток економічних процесів у минулому.

В теорії раціональних очікувань економічні суб'єкти формують свої інфляційні прогнози спираючись як на інформацію про минуле, так і про майбутній розвиток економічних процесів. Але завжди треба мати на увазі те, що інфляція – це дуже складне явище, тому і прогнозування інфляційних очікувань потребує спеціальних знань та вмінь від економічних суб'єктів.

Згідно з причин, що породжують інфляцію, розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат ( пропозиції).

Інфляція попиту – це таке зростання загального рівня цін, яке пояснюється випереджальним зростанням сукупного попиту AD порівняно з сукупною пропозицією AS в умовах граничного виробничого потенціалу (див. рис. 6.1).

Рис.6.1.Інфляція попиту Рис.6.2. Інфляція витрат

Якщо сукупна пропозиція AS є незмінною, то збільшення сукупного попиту AD на її горизонтальному відрізку не призведе до інфляції і тому стимулювання AD є бажаним. На висхідному відрізку кривої AS економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості, тобто має певні резерви виробничих потужностей. Тому збільшення сукупного попиту з AD1 до AD2 викличе збільшення сукупної пропозиції з незначним зростанням рівня цін з Р1 до Р2 . Інфляцію на цьому відрізку називають передчасною. На вертикальному відрізку кривої AS економіка перебуває в умовах повної ( або близької до неї) зайнятості, майже всі виробничі потужності завантажені, тому будь-яке підвищення сукупного попиту з AD 2 до AD3 призведе до інфляційного зростання рівня цін з Р2 до РЗ.

Інфляція витрат ( пропозиції) –це таке зростання загального рівня цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції та зменшенням сукупної пропозиції ( див. рис. 6.2). Основні джерела інфляції витрат – 1) зростання цін на сировину та енергію; 2) зростання номінальної заробітної плати; 3) зростання непрямих податків.

Графічно інфляцію витрат ( пропозиції), можна показати зміщенням кривої AS1 ліворуч до AS2 при незмінній кривій сукупного попиту AD. Це призведе до збільшення рівня цін з Р, до Р2. таким чином, інфляція витрат, як правило, відбувається у формі стагфляції , то поряд з зростанням рівня цін відбувається зменшення обсягів виробництва.

Інфляція попиту і інфляція витрат можуть породжувати одна одну і тоді вони будуть викликати інфляційну спіраль « ціни - заробітна плата». Як правило, починається ця спіраль з інфляції попиту, що змушує робітників виступати за підвищення заробітної плати і т.ін.

6.2. Причини та наслідки інфляції

Існує дві основні теорії, які пояснюють причини виникнення інфляції.

Прихильники кейнсіанської теорії аналізують лише інфляцію попиту, яка виникає в умовах повної зайнятості. Але в сучасних умовах інфляція виникає і в умовах неповної занятості. Крім того, на сучасну інфляцію впливають також інфляційні витрат та інфляція очікування.

Прихильники монетаристської теорії вбачають причину інфляції в надмірної кількості грошей в обігу порівняно з вартістю товарів та послуг. Теоретичною базою їх висновків є кількісна теорія грошей, а також посилання на те, що існує суттєва кореляція між грошовою масою та інфляцією. За цих умов збільшення грошової маси викликає зростання сукупного попиту і рівня цін.

Насправді ж інфляцію можна пояснити дією ряду чинників, які умовно поділяють на три види:

1. Чинники інфляції попиту. Інфляція викликається надмірним сукупним попитом:

• чинники надмірного урядового попиту (емісійне фінансування бюджетного дефіциту);

• чинники надмірного приватного попиту (ажіотажний попит, випереджувальне зростання доходів населення порівняно зі зростанням ВВП тощо);

• чинники надмірного іноземного попиту на вітчизняні товари і послуги ( випереджувальне зростання експорту порівняно з імпортом).

2. Чинники інфляції витрат – збільшують середні витрати на виробництво товарів і послуг.

Поділяються на :

- внутрішні ( зростання цін на продукцію проміжного споживання; випереджувальне зростання заробітної плати порівняно з продуктивністю праці: підвищення непрямих податків тощо);

- зовнішні, які реалізуються через імпорт.

3. Інфляційні очікування . Дії економічних суб'єктів згідно зі своїми очікуваннями призводять до зростання цін. Наприклад, підприємства заздалегідь підвищують ціни і т.ін.

До соціально - економічних наслідків інфляції можна віднести:

1. Зниження рівня життя та реальних доходів населення;

2. Знецінення фінансових активів;

3. Порушення відносин між позикодавцями і позичальниками;

4. Зниження мотивації до інвестування;

5. Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.

Взаємозв'язки між інфляцією та процентними ставками можна показати за допомогою рівняння Фішера:

Інфляція негативно впливає також і на інтереси держави, коли відбувається свідоме відстрочення платниками сплати податків до державного бюджету, тобто в бюджет вносяться вже знецінені гроші. Свої борги уряд теж може сплачуватися знеціненими грошима. Виникає так званий ефект інфляційного оподаткування або « ефект Олівера-Танзі», суть якого полягає в тому, що будь - яка інфляція зменшує податковий тягар.

Зростання інфляції, спричинене додатковою грошовою емісією, примушує економічних суб'єктів сплачувати так званий інфляційний податок. Він сплачується тими, хто тримає гроші на руках в формі готівки:

Отримувачем інфляційного податку є емітент грошей, тобто держава. Дохід від друкування грошей називається сеньйораж, його також отримує держава.