50. Поняття й зміст моральної культури юриста.

Моральна культура особистості – це міра її моральної соціалізації, тобто ступень освоєння і привласнення пануючих у суспільстві моральних цінностей, ступень і реалізації в різних сферах суспільного життя.

Складається з: культури моральної свідомості – етичне мислення, моральні почуття; культура моральної поведінки – професійна компетентність знань, вмінь.

Риси моральна культура юриста: доброзичливість та взаєморозуміння; єдність слов і діла (вміння використовувати свої знання); імунітет проти зла, вихованості.

51. Морально-професійний обов'язок юриста.

Об’єктивний – інтереси суспільства. Суб’єктивні – внутрішнє ставлення до певних дій. Полягає у захисті конституційних прав свобод та інтересів громадян, суспільства, держави, забезпечення безпеки своєї країни зміцнення правопорядку. За невиконання настає моральна відповідальність яка розуміється, як визначення відповідності поведінки дій змісту моральних норм її обов’язку.

52. Основні засади професійної етики юристів.

Етична культура юриста – це знання юристом його моральних прав і обов’язків та використання їх у професійній діяльності. Мораль – це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов’язок, правду і справедливість. Етика – сукупність елементарних правил поведінки, особливих навичок у реалізації яких не потрібно. Тому етична культура юриста включає два аспекти: визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки; дотримання цих норм у професійній діяльності.

Основні принципи етичної культури юриста: гуманне ставлення до людини; чесність і правдивість (справедливості не можна досягти нечесним шляхом); доброзичливість і чуйність (юристам часто доводиться спілкуватись з людьми, які потрапили у складні життєві ситуації. Однак ці риси не можна ототожнювати з всепрощенням); простота і скромність (потрібні юристу для того, щоб не бути егоїстом і користолюбним); дотримання професійної таємниці (об’єктивне і повне розслідування кримінальної справи без демонстрації інтимного життя учасників юридичного процесу); усвідомлення великої відповідальності .

53. Деформації моральної свідомості юристів та шляхи їх подолання.

Це негативні явища, риси, які формуються стихійно, свідомо у представників цієї професійної групи, всупереч суспільним, державним вимогам, стандартам, проф. діяльності і поведінки.

Види: зловживання влади і службовим повноваженням у особистих цілях; перевищення своїх повноважень; некомпетентність; невиправдана жорстокість; непрофесійний відбір кадрів. Шляхи подолання: професійний відбір кадрів, проведення атестації.

54. Поняття естетичної культури юриста та форми її прояву.

Естетична культура юриста – це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці з метою ефективного розв’язання юридичних завдань. Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста. Культура мови – це літературна мова, вільне володіння юридичною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати правильний тон у розмові. Культура зовнішнього вигляду – це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер. Культура організації робочого місця – це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів. Культура підготовки юридичних документів – відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних помилок, нерозбірливого рукописного тексту тощо. Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етичної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе соціальне призначення.

55. Службовий етикет юриста.

56. Мовна культура юриста.

57. Естетичні характеристики правових документів.