Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕРЕЖЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
07.07.2019
Размер:
73.22 Кб
Скачать
  1. Принцип роботи протоколу smtp.

В Інтернеті для роботи з електронною поштою використовуються прикладнi протоколи SMTPPOPIMAP.

Протокол SMTP

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передачi пошти) пiдтримує передачу повiдомлень мiж довiльними вузлами Internet. Маючи механiзми промiжного збереження пошти i пiдвищення надiйностi доставки, протокол SMTP припускає користування рiзноманiтних транспортних служб i поштових серверiв. Вiн може працювати навiть у мережах, що не пiдтримують стiк протоколiв TCP/IP. Протокол SMTP дозволяє групувати повiдомлення на адресу одного одержувача i розмноження копiй e-mail- повiдомлення для передачi за рiзними адресами. Протокол SMTP спроектований на основi такої моделi взаємодiї: за запитом користувача вiдправник SMTP (sender - SMTP) встановлює двобiчний канал з одержувачем SMTP (receiver - SMTP). Одержувачем SMTP може бути як хост призначення поштового повiдомлення, так i якийсь промiжний хост. Команди SMTP генеруються вiдправником i вiдправляються одержувачу SMTP, що, в свою чергу, вiдправляє вiдповiдi опрацювання отриманих команд вiдправнику SMTP.

Найпростiший алгоритм роботи протоколу має такий вигляд:

  •       пiсля встановлення каналу SMTP-з'єднання за будь-яким транспортним протоколом вiдправник SMTP посилає команду MAIL, що iдентифiкує атрибути вiдправника пошти, наприклад, його адресу. Якщо одержувач SMTP може прийняти поштове повiдомлення, вiн вiдправляє у вiдповiдь команду ОК.

  •       пiсля цього вiдправник SMTP вiдправляє команду RCPT, що iдентифiкує атрибути одержувача пошти, наприклад, адресу поштової скриньки. Якщо одержувач SMTP готовий прийняти пошту в дану поштову скриньку, вiн вiдповiдає командою ОК, якщо нi, вiн вiдмовляє прийняти пошту в зазначену поштову скриньку. Якщо вiдправник зазначив декiлька поштових скриньок, у якi варто помiстити повiдомлення, то одержувач SMTP повiдомлення може вiдмовити частинi з них, при цьому транзакцiя з'єднання не закiнчується.

  •       вiдправник SMTP вiдправляє данi одержувачу SMTP. Якщо одержувач успiшно прийняв усi данi, вiн вiдправляє команду ОК.

SMTP пiдтримує декiлька механiзмiв передавання пошти: вiд хоста користувача - вiдправника до хосту користувача - одержувача, коли два хости сполученi мiж собою через той самий транспортний сервiс або через сервери SMTP (тобто хости - посередники), якщо вiдправник i одержувач не можуть з'єднатися.

  1. Призначення та особливості використання dns.

Доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS) — розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Кожен комп'ютер в Інтернеті має свою власну унікальну адресу — число, яке складається з чотирьох байтів. Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень — не досить приємна процедура, то всі (чи майже всі) машини мають імена, запам'ятати які (особливо якщо знати правила утворення імен) значно легше.

Уся система імен в Інтернеті — ієрархічна. Це зроблено для того, щоб не підтримувати одне централізоване джерело, а роздати владу на місця.

DNS використовується в першу чергу для перетворення символьних імен в IP-адреси, але він також може виконувати зворотний процес. Для цього використовуються вже наявні кошти DNS. Справа в тому, що із записом DNS можуть бути зіставлені різні дані, в тому числі і будь-яке символьне ім'я. Існує спеціальний домен in-addr.arpa, записи в якому використовуються для перетворення IP-адрес в символьні імена. Наприклад, для отримання DNS-імені для адреси 11.22.33.44 можна запросити у DNS-сервера запис 44.33.22.11.in-addr.arpa, і той поверне відповідне символьне ім'я. Зворотний порядок запису частин IP-адреси пояснюється тим, що в IP-адресах старші біти розташовані на початку, а в символьних DNS-іменах старші (що знаходяться ближче до кореня) частини розташовані в кінці

Система DNS містить ієрархію DNS-серверів, відповідну ієрархії зон. Кожна зона підтримується як мінімум одним авторитетним сервером DNS (від англ. Authoritative - авторитетний), на якому розташована інформація про домен.

Ім'я та IP-адреса не тотожні - один IP-адреса може мати безліч імен, що дозволяє підтримувати на одному комп'ютері безліч веб-сайтів (це називається віртуальний хостинг). Зворотне теж справедливо - одному імені можна порівнювати безліч IP-адрес: це дозволяє створювати балансування навантаження.

Для підвищення стійкості системи використовується безліч серверів, що містять ідентичну інформацію, а в протоколі є засоби, що дозволяють підтримувати синхронність інформації, розташованої на різних серверах. Існує 13 кореневих серверів, їх адреси практично не змінюються.

Протокол DNS використовує для роботи TCP-або UDP-порт 53 для відповідей на запити. Традиційно запити і відповіді відправляються у вигляді однієї UDP датаграми. 

4