Зміст шлюбного договору

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.

2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Початок дії шлюбного договору

1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Строк дії шлюбного договору

1. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.

2. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

74. Основними видами джерел трудового права є Конституція, Кодекс законів про працю та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України. Особливим джерелом є міжнародні договори. Але найважливішу роль у регулюванні трудових відносин відіграє Кодекс законів про працю України (КЗпП), який є найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників. КЗпП України прийнято 10 грудня 1971 року, а набрав чинності І червня 1972 року. Поза сумнівом, він не відображає всі особливості розвитку історичних подій, що відбуваються в державі. Тому його понад 60 іііів змінювали й доповнювали. За роки, що пройшли після його прийняття, мім доповнений главами 3-А, 16-А, а також змінена назва глави 15. Змінені й доповнені майже усі статті Кодексу, а до окремих статей зміни вносилися по «кілька разів.

Чинний кодекс складається з преамбули та 18 глав (265 статей):

У зв'язку з тим, що значна кількість законодавчих актів про працю (лишається поза КЗпП можна зробити висновок, що чинний Кодекс є не •веденням усього законодавства про працю України, а лише зібранням найбільш важливих законодавчих норм, що мають визначальне значення в правовому регулюванні праці.

73. Позбавлення батьківських прав - це захід юридичної відповідаль­ності стосовно батьків, що не виконують своїх обов'язків щодо вихован­ня неповнолітніх дітей.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2. ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3. жорстко поводяться з дитиною;

4. є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Оскільки батьківські права тривають до повноліття дитини, то позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.

Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку і можливе лише в цивільному процесі. Ініціатором справи про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, опікун (піклуваль­ник) дитини, органи опіки і піклування, навчальний заклад, прокурор, сама дитина, якщо вона досягла 14 років.

Позбавлення батьківських прав - одне із суттєвих обмежень особистих прав громадян і тому така справа розглядається судом винятково за участю прокурора, а також представника органу опіки і піклування. Якщо батьківських прав позбавляються обидва батьки, дитина передається на піклування органу опіки і піклування.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що ґрун­туються на факті споріднення з дитиною, у тому числі - права вимагати від неї в майбутньому матеріальної допомоги. Разом з тим позбавлення батьківських прав не означає звільнення від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативною вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

75. Тpyдoвuй дoгoвip – yгoда мiж пpaцiвникoм i влacникoм ycтaнoви, зa якoю пpaцiвник зoбoв'язyeтьcя викoнyвaти poбoтy, визнaчeнy цieю yгoдoю, a влacник ycтaнoви зoбoв'язyєтьcя виплaчyвaти пpaцiвникoвi зapoбiтнy плaтню i зaбeзпeчyвaти yмoви пpaцi, нeoбxiднi для викoнaння poбoти.

Умови трудового договору можуть бути обов’язковими ( їх ще називають необхідними) і факультативними (додатковими).

Обов’язковими (необхідними) умовами вважаються такі, без яких трудовий договір не може бути визнаним укладеним. До них слід віднести:

1. взаємне волевиявлення сторін про прийняття – влаштування працівника на роботу,

2. визначення трудової функції працівника(робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і обов’язків).

3. встановлення моменту початку виконання роботи.

4. визначення професії, спеціальності, кваліфікації або посади.

5. домовленість про заробітну плату . Заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних виплат і компенсацій .

Факультативні умови є додатковими. Їх відсутність не свідчить про неповний зміст трудового договору. Але коли сторони побажали їх встановити і включили в трудовий договір, вони є обов’язковими для сторін за умови, що вони не суперечать законодавству і нормативним угодам.

До додаткових умов слід віднести угоду про надання житлової площі, забезпечення дитини працівника місцем в дошкільному закладі, що є на підприємстві, встановлення випробувального строку при прийомі на роботу.

До факультативних умов трудового договору необхідно віднести й строк дії трудового договору.

76. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою

сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути

застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Однією з додаткових умов трудового договору є визначення строку випробування під час прийняття на роботу. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках - шести місяців (державні службовці, керівники). Для робітників - один місяць.

Окремим категоріям працівників строк випробування не встановлюється:

- які не досягли 18 річного віку;

- молоді спеціалісти, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу;

- осіб, переведених з іншого місця роботи та інших категорій працівників.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.