- •Предмет міжнародного приватного права
- •Методи міжнародного приватного права
- •Склад норм міжнародного приватного права
- •Місце міжнародного приватного права у правовій системі України
- •Система міжнародного приватного права
- •6.Функції Міжнародного приватного права.
- •7.Поняття та види джерел міжнародного приватного права.
- •8.Міжнародний договір як джерело міжнародного приватного права.
- •9.Законодавство України як джерело міжнародного приватного права.
- •10.Звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •11. Поняття та структура колізійної норми
- •12. Види колізійних норм
- •13. Угода стороні про вибір права (форма, зміст)
- •14. Способи визначення прав найбільш тісного зв’язку
- •15. Функції колізійних норм
- •16.Кваліфікація у міжнародному приватному праві.
- •18.Обхід закону у міжнародному приватному праві.
- •19.Зворотня відсилка та відсилка до права третьої держави.
- •20.Основні підходи до розуміння іноземного права.
- •21.Застосування та тлумачення норм іноземного права.
- •22. Застереження про публічний порядок.
- •23.Імперативні норми як обмежуючий фактор у застосуванні іноземного права.
- •26.Способи визначення особистого закону юридичної особи
- •27.Правосуб єктність іноземних юридичних осіб в Україні
- •28.Порядок створення та діяльність філій та представництв іноземних осіб в Україні.
- •29.Міжнародні юридичні особи як учасники приватно-правових відносин з іноземним елементом.
- •30. Держава як суб єкт міжнародного приватного права.
- •31. Сфера дії імунітету держави.
- •32. Зміст імунітету держави.
- •33. Види імунітету держави.
- •35. Правовий режим власності іноземців в Україні.
- •36.Поняття, види та форми іноземних інвестицій
- •37. Джерела правового регулювання іноземних інвестицій в Україні та вирішення інвестиційних спорів
- •39. Особливості приватно-правових договорів з іноземними елементом.
- •40. Поняття та ознаки зовнішньоекономічного договору
- •41. Колізійне регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •42. Джерела регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •43. Сфера дії Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.
- •44. Укладення договору за Віденською конвенцією.
- •45. Обов’язки продавця. Засоби правового захисту покупця за Віденською конвенцією.
- •46. Обов’язки покупця. Засоби правового захисту продавця за Віденською конвенцією.
- •47. Перехід ринку. Відповідальність. Обставини, що звільняють від відповідальності за Віденською конвенцією.
- •48.Регулювання позовної давності у відносинах міжнародної купівлі продажу
- •49. Сфера дії Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (котіф) від 9 травня 1999 року із змінами, внесення Протоколом від 9 червня 1999 року.
- •50. Види та принципи відповідальності перевізника за Єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ців – додаток а до котіф)
- •51. Підстави звільнення від відповідальності перевізника за Єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ців – додаток а до котіф)
- •52. Здійснення прав на рекламацію та пред'явлення позову до перевізника за єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів
- •53. Види та принципи відповідальності перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •54. Підстави звільнення від відповідальності перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •55. Здійснення прав на рекламацію та пред'явлення позову до перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •56. Сфера дії Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року.
- •57. Види та принципи відповідальності перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1999 року.
- •58. Здійснення прав на пред’явлення заперечень та позовів до перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил , що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 25 травня 1999 року
- •59. Сфера дії Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року.
- •60.Види та принципи відповідальності перевізника за афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх барежу 1974 р. Та протоколу 1976 р. До неї
- •61.Строк позовної давності та підсудність за Афінською конвенцію про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974р.
- •2. Строк позовної давності обчислюється:
- •62. Сфера дії Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 року із змінами, внесеними Брюссельським протоколом 1968 та Брюссельським протоколом 1979року.
- •63.Сфера дії конвенції про морське перевезення вантажів від 31 березня 1978 року. (гамбурзькі правила)
- •64. Сфера дії Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р.
- •65. Види та принципи відповідальності перевізника за Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (кдпв)
- •66 Пред’явлення претензій та позовів до перевізника за Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів
- •67. Регулювання міжнародних розрахунків за законодавством України (Декрет кму «Про систему валютного регулювання...» та зу «Про порядок здійснення розрахунків...»
- •68.Колізійне регулювання деліктних зобов’язань
- •69. Регулювання деліктних зобов’язань у міжнародних конвенціях
- •70. Охорона авторського права за Бернською Конвенцією про охорону літературних та художніх творів, в редакції Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року.
- •71. Охорона авторського права за Всесвітньою Конвенцією про авторське право 1952р.
- •72.Правове регулювання суміжних прав у міжнародних конвенціях
- •73.Загальна характеристика Паризької конвенції з охорони промислової власності
- •74.Загальна характеристика договору про патентну кооперацію від 19 червня 1970 р., переглянуто 2 жовтня 1979 р., 3 лютого 1984 р.
- •75.Загальна характеристика Євразійської патентної конвенції від 9 вересня 1994 р.
- •76.Колізійні питання спадкування
- •77.Джерела регулювання спадкових відносин з іноземними елементами
- •78.Джерела регулювання сімейних відносин з іноземним елементом
- •79.Укладання, розірвання, визнання недійсним шлюбу з іноземним елементом
- •80. Колізійні питання правових наслідків шлюбу.
- •81. Порядок та умови усиновлення іноземцями громадян України.
- •82. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •83.Способи визначення міжнародної підсудності.
- •84. Порядок виконання іноземних судових доручень в Україні
- •85. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •86. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •87. Визнання і виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні.
10.Звичай як джерело міжнародного приватного права.
Міжнародний звичай – це правило поведінки, яке конституйоване загальною практикою. Для універсальних звичаїв необхідне загальне визнання. Визнання регіональних і партикулярних звичаїв може бути підтверджено рішеннями Міжнародного Суду.
В міжнародному публічному праві під міжнародним звичаєм розуміється правило поведінки, яке склалося на практиці у міждержавних відносинах та за яким визнається юридична сила. Згідно ст. 38 «Статуту Міжнародного суду ООН», міжнародний звичай - доказ загальної практики, що склалась у якості правової норми. Також в якості міжнародного звичаю можуть визнаватись правила, зафіксовані в таких актах не правового характеру як резолюції міжнародних нарад і організацій.
Таким чином, міжнародно-правовий звичай - це стійке правило поведінки держав, що склалося в практиці, за яким держави визнають юридичну силу, тобто виражають свою злагоджену волю. Міжнародно-правовий звичай, як і міжнародний договір - це угода між державами, що покладає на них юридичні зобов'язання. Тому все, що було викладено вище про міжнародний договір, стосується і міжнародно-правового звичаю: він виступає джерелом міжнародного публічного права, а у внутрішній сфері держави його дія опосередковується національно-правовими формами. В такому порядку міжнародні звичаї визнаються в якості джерела і в МПП.
В літературі вказується, що принциповою відмінністю міжнародних договорів та міжнародних звичаїв є усна форма останніх, що виражається у відсутності їх нормативного закріплення; але при цьому більшість міжнародних звичаїв мають ненормативне закріплення і все ж таки виражені в письмовій формі в т.з. «приватних кодифікаціях», односторонніх актах держав, судових актах та ін.
Крім міжнародно-правових звичаїв в міжнародній практиці склалися і широко застосовуються стійкі правила, які іменуються звичаями міжнародного торгового або ділового обороту. Ці правила склалися у відносинах не між державами, а між фізичними і юридичними особами різних держав в підприємницькій сфері. Особливо велике їх значення в сферах міжнародної торгівлі, міжнародного торгового мореплавства і міжнародних грошових розрахунків.
Враховуючи значну роль звичаїв міжнародного ділового обороту в регламентації міжнародних економічних зв'язків і труднощі щодо встановлення їх змісту через їхній неписаний характер, багато міжнародних організацій вивчають, узагальнюють і публікують свого роду зводи (приватні кодифікації") звичаїв з певних питань. Так, достатньо популярними є підготовлені Міжнародною торговою палатою «Міжнародні правила тлумачення (інтерпретації) торговельних термінів» (ІНКОТЕРМС), «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», «Уніфіковані правила по інкасо». «Уніфіковані правила стосовно договірних гарантій», підготовлені в рамках Міжнародного морського комітету «Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію», підготовлений Міжнародним інститутом з кодифікації приватного права (УНІДРУА) «Принципи міжнародних комерційних договорів» та ін.
В цілому, в літературі висловлюються достатньо різні точки зору стосовно правової природи та юридичної сили звичаїв міжнародного торгового або ділового обороту. Одні автори розглядають їх як підвид міжнародних звичаїв, а інші - розглядають як неформальні правила (позначаючи їх при цьому терміном «узвичаєння»), що не мають юридичної сили і не можуть бути юридичними джерелами ні міжнародного публічного, ні національного права, у тому числі МПП.
Міжнародний звичай застосовується між державами-сторонами міжнародного договору
в таких випадках:
І) для регулювання відносин, які виникли до вступу договору в силу ("Віденська конвенція про право міжнародних договорів", ст. 4);
ІІ) для регулювання відносин, які виникли після вступу договору в силу (паралельне
регулювання).
Узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практика міжнародної торгівлі, хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських портах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сторони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права.