
- •Предмет міжнародного приватного права
- •Методи міжнародного приватного права
- •Склад норм міжнародного приватного права
- •Місце міжнародного приватного права у правовій системі України
- •Система міжнародного приватного права
- •6.Функції Міжнародного приватного права.
- •7.Поняття та види джерел міжнародного приватного права.
- •8.Міжнародний договір як джерело міжнародного приватного права.
- •9.Законодавство України як джерело міжнародного приватного права.
- •10.Звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •11. Поняття та структура колізійної норми
- •12. Види колізійних норм
- •13. Угода стороні про вибір права (форма, зміст)
- •14. Способи визначення прав найбільш тісного зв’язку
- •15. Функції колізійних норм
- •16.Кваліфікація у міжнародному приватному праві.
- •18.Обхід закону у міжнародному приватному праві.
- •19.Зворотня відсилка та відсилка до права третьої держави.
- •20.Основні підходи до розуміння іноземного права.
- •21.Застосування та тлумачення норм іноземного права.
- •22. Застереження про публічний порядок.
- •23.Імперативні норми як обмежуючий фактор у застосуванні іноземного права.
- •26.Способи визначення особистого закону юридичної особи
- •27.Правосуб єктність іноземних юридичних осіб в Україні
- •28.Порядок створення та діяльність філій та представництв іноземних осіб в Україні.
- •29.Міжнародні юридичні особи як учасники приватно-правових відносин з іноземним елементом.
- •30. Держава як суб єкт міжнародного приватного права.
- •31. Сфера дії імунітету держави.
- •32. Зміст імунітету держави.
- •33. Види імунітету держави.
- •35. Правовий режим власності іноземців в Україні.
- •36.Поняття, види та форми іноземних інвестицій
- •37. Джерела правового регулювання іноземних інвестицій в Україні та вирішення інвестиційних спорів
- •39. Особливості приватно-правових договорів з іноземними елементом.
- •40. Поняття та ознаки зовнішньоекономічного договору
- •41. Колізійне регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •42. Джерела регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •43. Сфера дії Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.
- •44. Укладення договору за Віденською конвенцією.
- •45. Обов’язки продавця. Засоби правового захисту покупця за Віденською конвенцією.
- •46. Обов’язки покупця. Засоби правового захисту продавця за Віденською конвенцією.
- •47. Перехід ринку. Відповідальність. Обставини, що звільняють від відповідальності за Віденською конвенцією.
- •48.Регулювання позовної давності у відносинах міжнародної купівлі продажу
- •49. Сфера дії Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (котіф) від 9 травня 1999 року із змінами, внесення Протоколом від 9 червня 1999 року.
- •50. Види та принципи відповідальності перевізника за Єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ців – додаток а до котіф)
- •51. Підстави звільнення від відповідальності перевізника за Єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ців – додаток а до котіф)
- •52. Здійснення прав на рекламацію та пред'явлення позову до перевізника за єдиними правилами про міжнародне залізничне перевезення пасажирів
- •53. Види та принципи відповідальності перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •54. Підстави звільнення від відповідальності перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •55. Здійснення прав на рекламацію та пред'явлення позову до перевізника за єдиними правилами про міжнародні залізничні перевезення вантажів
- •56. Сфера дії Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року.
- •57. Види та принципи відповідальності перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1999 року.
- •58. Здійснення прав на пред’явлення заперечень та позовів до перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил , що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 25 травня 1999 року
- •59. Сфера дії Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року.
- •60.Види та принципи відповідальності перевізника за афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх барежу 1974 р. Та протоколу 1976 р. До неї
- •61.Строк позовної давності та підсудність за Афінською конвенцію про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974р.
- •2. Строк позовної давності обчислюється:
- •62. Сфера дії Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 року із змінами, внесеними Брюссельським протоколом 1968 та Брюссельським протоколом 1979року.
- •63.Сфера дії конвенції про морське перевезення вантажів від 31 березня 1978 року. (гамбурзькі правила)
- •64. Сфера дії Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р.
- •65. Види та принципи відповідальності перевізника за Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (кдпв)
- •66 Пред’явлення претензій та позовів до перевізника за Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів
- •67. Регулювання міжнародних розрахунків за законодавством України (Декрет кму «Про систему валютного регулювання...» та зу «Про порядок здійснення розрахунків...»
- •68.Колізійне регулювання деліктних зобов’язань
- •69. Регулювання деліктних зобов’язань у міжнародних конвенціях
- •70. Охорона авторського права за Бернською Конвенцією про охорону літературних та художніх творів, в редакції Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року.
- •71. Охорона авторського права за Всесвітньою Конвенцією про авторське право 1952р.
- •72.Правове регулювання суміжних прав у міжнародних конвенціях
- •73.Загальна характеристика Паризької конвенції з охорони промислової власності
- •74.Загальна характеристика договору про патентну кооперацію від 19 червня 1970 р., переглянуто 2 жовтня 1979 р., 3 лютого 1984 р.
- •75.Загальна характеристика Євразійської патентної конвенції від 9 вересня 1994 р.
- •76.Колізійні питання спадкування
- •77.Джерела регулювання спадкових відносин з іноземними елементами
- •78.Джерела регулювання сімейних відносин з іноземним елементом
- •79.Укладання, розірвання, визнання недійсним шлюбу з іноземним елементом
- •80. Колізійні питання правових наслідків шлюбу.
- •81. Порядок та умови усиновлення іноземцями громадян України.
- •82. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •83.Способи визначення міжнародної підсудності.
- •84. Порядок виконання іноземних судових доручень в Україні
- •85. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •86. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •87. Визнання і виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні.
19.Зворотня відсилка та відсилка до права третьої держави.
Однією з найскладніших і не вирішених остаточно проблем міжнародного приватного права є проблема прийняття чи неприйняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави. Неоднозначним є й розуміння обсягу іноземного права, до якого застосовується відсилання. Тобто мова може йти про відсилання тільки до матеріально-правових норм чи усієї сукупності норм права - у першу чергу до колізійних.
Проблема прийняття чи неприйняття зворотного відсилання (та й відсилання до закону третьої держави), а також обсягу права, до якого відсилає норма, виникла в середині XVIII ст. Європейській судовій практиці вона стала відомою, зокрема, у зв'язку з винесенням французьким касаційним судом 1878 р. рішення у справі Форго, яке нині вважається класичним1.
Відтоді питання зворотного відсилання стало предметом дослідження у правовій доктрині. Вважається, що суть зворотного відсилання полягає у відсиланні колізійної норми законодавства однієї держави до закону іншої держави, а закон останньої, не вирішуючи питання по суті, своєю чергою, відсилає до закону попередньої держави. Якщо ж до вирішення спору залучається правова система третьої держави, то мова йде про відсилання до закону третьої держави (трансмісію).
Законодавству, практиці, доктрині правових систем відомі різні способи вирішення проблеми зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави. Деякі правові системи визнають дію цих відсилань. Таке положення закріплюється, скажімо, у Законі з міжнародного приватного права Польщі 1965 р. Прийняття зворотного відсилання визнається законами з міжнародного приватного права Австрії, Швейцарії. В інших правових системах, наприклад, у Законі Угорщини з міжнародного приватного права, може визнаватися відсилання до власного права. Негативне ставлення до застосування зворотного відсилання виражене і в ст. 28 Закону про міжнародний комерційний арбітраж Російської Федерації 1993 р. Неоднаково вирішує зазначені питання й законодавство ФРН. Тут не визнається відсилання у договірному праві. Проте в інших випадках застосування такого відсилання допускається. Аналогічною є позиція англійської правової системи.
У міжнародному договірному праві ставлення до прийняття чи неприйняття обох видів відсилань також є різним. Так, у торговельних договорах застосування відсилань може бути визнано. Проте в ст. 15 Римської конвенції 1980 р. про право, застосовуване до договірних зобов'язань, вказується на неприйняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави.
Незважаючи на такі розбіжності у доктрині, у законодавстві України можна знайти підтвердження прийняття зворотного відсилання, відсилання до закону третьої держави, а також негативне ставлення до зворотного відсилання. Позитивне ставлення до обох видів відсилань виражено, наприклад, у Женевській конвенції 1930 р. про врегулювання колізійних питань вексельного права.
З утворенням СНД було розроблено Модельний цивільний кодекс держав СНД. Він пропонує прийняти зворотне відсилання і відсилання до права третьої держави тільки у строго визначених випадках (встановлення особистого закону фізичної особи, цивільної дієздатності стосовно угод і зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди та ін.). Будь-яке інше відсилання до іноземного права повинно, розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної держави. Ці положення знайшли відображення в Цивільному кодексі Вірменії (ст. 1260), Білорусі (ст. 1096), Казахстану та інших держав.
Питання про зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави вирішено у Законі України "Про міжнародне приватне право" 2005 р. Відповідно до ст. 9 будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається. Тобто приймається зворотне відсилання до права України, якщо йдеться про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, у випадках опіки, піклування, якщо йдеться про умови та форму укладення шлюбу, припинення шлюбу та визнання його недійсним, встановлення й оскарження батьківства і в низці інших випадків.