- •Криміналістика в системі юридичних наук.
- •Предмет і завдання криміналістики.
- •Історія виникнення та розвитку криміналістики як самостійної юридичної науки.
- •Структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
- •Методи криміналістики.
- •Мова криміналістики.
- •Поняття та предмет криміналістичної ідентифікації
- •Суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •Форми криміналістичної ідентифікації.
- •11.Поняття ототожнення та встановлення групової належності.
- •12. Поняття криміналістичної діагностики.
- •13. Поняття та предмет криміналістичної техніки.
- •14. Структура криміналістичної техніки.
- •17. Техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій.
- •18.Технічні засоби фіксації слідів злочину.
- •19. Поняття та правові засади криміналістичного слідознавства.
- •20.Співвідношення криміналістичного слідознавства і трасології.
- •21.Структура криміналістичного слідознавства.
- •22. Поняття слідів у криміналістиці.
- •23. Види слідів у криміналістиці.
- •24. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення. Виявлення, фіксація і вилучення слідів рук.
- •Фіксація і вилучення слідів ніг та взуття людини.
- •Фіксація і вилучення слідів знарядь злому та інструментів.
- •Фіксація і вилучення слідів транспортних засобів.
- •25. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.
- •26. Криміналістичні властивості папілярних візерунків.
- •27. Види слідів ніг і їх значення у розслідуванні злочинів.
- •28. Поняття доріжки слідів та її криміналістичне значення.
- •29. Елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.
- •30. Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •31. Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •32. Питання, що вирішуються трасологічною експертизою.
- •33. Поняття та предмет криміналістичного зброєзнавства.
- •34. Структура криміналістичного зброєзнавства.
- •35.Поняття та предмет судової балістики.
- •36. Особливості криміналістичного дослідження слідів пострілу.
- •37. Питання, що вирішуються судово-балістичною експертизою.
- •38. Криміналістичне дослідження слідів застосування холодної зброї.
- •39. Поняття та предмет вибухотехніки.
- •40. Поняття та предмет криміналістичного дослідження документів.
- •Структура криміналістичного дослідження документів.
- •Судове почеркознавство та його наукові основи.
- •Письмо як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Криміналістичні властивості та ознаки почерку.
- •Питання, які вирішуються судово-почеркознавчою експертизою.
- •Види зразків почерку, які надаються на проведення судово-почеркознавчої експертизи.
- •Поняття та предмет судового авторознавства.
- •Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
- •Поняття і види підробки документів.
- •Поняття та предмет габітоскопії.
- •Історія становлення габітоскопії в структурі криміналістичної техніки.
- •Види ознак зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •Поняття та криміналістичне значення функціональних ознак людини.
- •Поняття та види особливих прикмет.
- •Правила складання словесного портрету.
- •Питання, що вирішуються портретною експертизою.
- •Поняття, сутність і правові засади інформаційно-довідкового забезпечення досудового розслідування.
- •Поняття та структура криміналістичних обліків.
-
Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження.
Письмова мова — це вираження думок людини за допомогою різних мовних засобів (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної людини відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість.
Ознаки письмової мови поділяються на загальні та окремі. До загальних ознак належать такі, як: рівень володіння письмовою мовою (високий, середній, низький); ступінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (високий, середній, низький); довжина речень (велика, середня, мала); переважаючі типи речень (прості, складні); використання фразеологічних засобів; лексичні ознаки та обсяг словникового запасу та ін.
До окремих граматичних ознак письмової мови належать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність побудови окремих речень, наявність у реченнях стилістичних чи синтаксичних помилок (вживання архаїзмів, діалектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів, тавтології тощо).
Ознаки письмової мови мають важливе ідентифікаційне значення для встановлення авторства письма, а також допоміжне значення — для ідентифікації особи за почерком.
Топографічні ознаки письма характеризують особливості розміщення тексту в цілому або окремих його частин — це стійкі звички розміщення тексту. Під час вивчення топографії звертають увагу на поля, абзаци, побудову рядків за напрямком, розміщення розділових знаків чи лапок, спосіб переносу слів, нумерацію сторінок тощо. Так, вирізняють розмір полів — малий (до 10 мм), середній (до 20 мм) і великий (понад 20 мм), абзаци — малі (20 мм), середні (30 мм), великі (понад 40 мм), лінія полів — пряма, хвиляста, опукла, ввігнута, ступінчаста.
-
Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
Криміналістичне дослідження письма може проводитись у двох формах:
-
попереднє дослідження (результати якого фіксуються у протоколі огляду документа);
-
судово-експертне, яке полягає у призначенні та проведенні авторознавчої чи почеркознавчої експертизи.
Третій етап методики дослідження документів - це етап призначення й проведення судової експертизи.
Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд (суддя), орган дізнання надсилає до експертної установи чи експертові такі документи:
- постанову, ухвалу про призначення експертизи;
- документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується;
- порівняльні зразки письма (письмової мови чи почерку);
- деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються.
До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:
- обсягу,
- походження,
- часу виконання,
- тактики отримання.
У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мова, що зразки за обсягом повинні бути до п'яти сторінок машинописного тексту і до 10 сторінок рукописного тексту.
Але треба пам'ятати, що придатність матеріалу насамперед залежить не тільки і не стільки від обсягу, скільки від його якості, від характеру особливостей, що відображають навички письмової мови.