§ 7. Опіка і піклування

Опіка й піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки.

Опіка і піклування встановлюються державними адміністраціями районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських і районних – у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Опіка встановлюється:

а) над неповнолітніми, які не досягли 15 років;

б) над особами, які визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Піклування встановлюється:

а) над неповнолітніми віком від 15 до 18 років;

б) над громадянами, які визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Опікуном чи піклувальником призначається близька підопічному особа або інша особа, яка виділена громадською організацією. Опікун чи піклувальник призначається за його згодою.

Особи, які не досягли 18 років, недієздатні, обмежено дієздатні, позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам підопічних, не можуть бути опікунами чи піклувальниками.

Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюють органи опіки й піклування за місцем проживання підопічного.

Опікуни і піклувальники можуть бути за їх проханням звільнені від виконання своїх обов’язків, якщо орган опіки і піклування визнає, що його прохання викликано поважними причинами (наприклад, хворобою).

Опіка припиняється:

а) після досягнення неповнолітніми 15 років, а також у випадку смерті підопічного;

б) у разі повернення неповнолітніх (до 15 років) на виховання батькам;

в) у разі видужання або значного поліпшення здоров’я особи, яка була визнана недієздатною, і поновлення її судом у дієздатності.

Піклування припиняється:

а) після досягнення підопічним 18 років, а також у випадку смерті підопічного;

б) при одруженні неповнолітньої особи;

в) у разі скасування судом обмеження в дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

г) якщо відпала причина, що викликала встановлення піклування над особами, які за станом здоров’я не могли захищати свої права.

Мельник П.В. / Ірпінь: Академія ДПС України, 2001 «Правознавство»

Тема 1. Правознавство

1.7. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

§ 1. Загальна характеристика Кодексу про адміністративні правопорушення (1995 рік)

Завданням законодавства України про адміністративні правопорушення є охорона суспільного ладу України, власності, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до основ законодавства України про адміністративні правопорушення віданню нашої держави у галузі законодавства про адміністративне порушення підлягають:

– визначення принципів і встановлення загальних положень законодавства України про адміністративні порушення;

– встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил: стандартизації та якості продукції; випуску в обіг та утримання засобів вимірювань і користування ними; обліку та статистики; безпеки руху та користування засобами залізничного, повітряного, морського і трубопровідного транспорту; дорожнього руху; військового обліку; прикордонного режиму; паспортної системи; придбання, зберігання та використання зброї, вибухових, радіоактивних речовин та інших об’єктів дозвільної системи; охорони території України від занесення і поширення карантинних та інших інфекційних хвороб;

– митних правил і правил щодо боротьби з контрабандою;

– правил обігу валюти; перебування в Україні іноземних громадян та осіб без громадянства;

– визначення, в разі потреби, розгляду справ про окремі види адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлюється законодавством України.

Державні органи, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним порушенням, виявлення й усунення причин та умов, що сприяють їх вченню, виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Ради народних депутатів, відповідно до Конституції України координують на своїй території роботу всіх державних, недержавних та громадських органів щодо запобігання адміністративних правопорушень, керують діяльністю органів внутрішніх справ, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і службових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження іншими встановленими законодавством способами.