§ 11. Поняття і види референдумів. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року

Референдум – це голосування всього населення держави або певної частини її населення з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Брати участь в референдумі можуть особи, які досягли 18 років.

Залежно від певних ознак референдуми поділяються на ряд видів. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов’язковий і факультативний референдуми.

Нормативний акт, ухвалений імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили й не потребує затвердження ніякими іншими суб’єктами. Консультативний референдум ставить за мету виявлення точки зору населення з приводу якогось питання, яка не має обов’язкової юридичної сили для органів держави.

Конституційний референдум вирішує питання щодо прийняття Конституції чи внесення до неї поправок.

Обов’язковий референдум проводиться для вирішення питань, які, відповідно до Конституції, можуть бути розв’язані тільки шляхом референдуму.

Відповідно до ст. 73 Конституції обов’язкові референдуми мають призначатися Верховною Радою для вирішення питань щодо зміни території України або Президентом – для затвердження змін до розділів І, ІІ, ХІІІ Основного Закону.

Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України з народної ініціативи для вирішення якогось конкретного питання, якщо цього вимагають не менше як три мільйони громадян України, які мають право голосу.

Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

– затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

– прийняття, зміна або скасування законів України чи їх окремих положень;

– прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму може бути:

– прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування;

– прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

Даний закон визначає порядок призначення референдумів, їх підготовку, принципи участі громадян у референдумах, порядок голосування, визначення підсумків та інші питання.

Як і в багатьох інших державах, в Україні для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюджету чи амністії, проведення референдуму не допускається.

§ 12. Президент України – вища посадова особа держави

Стаття 102 Конституції визначає Президента України як главу держави, який виступає від її імені. Це дає підставу вважати його уособленням держави та державної влади в цілому.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Конституція встановлює, що Президент України обирається строком на п’ять років. Президент має бути громадянином України, бо неприпустимо, щоб главою держави була особа, яка не має сталих правових зв’язків з цією державою.

Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Вважається, що саме в цьому віці особа набуває певного життєвого досвіду, має достатньо здоров’я та енергії, які необхідні для виконання повноважень, покладених на Президента.

Кандидат у Президенти повинен проживати на території України протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіти державною мовою. Цей строк є необхідним для того, щоб кандидат у Президенти міг орієнтуватися в особливостях суспільного життя країни, правильно визначити потреби і шляхи його вдосконалення.

Кандидат у Президенти України повинен мати право голосу, тобто ним може бути лише особа, яка не обмежена у виборчих правах і володіє активним виборчим правом. Конституція визначає, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше, ніж два строки підряд. Ця норма застосована для того, щоб одна особа не перебувала тривалий строк при владі, оскільки, як свідчить історія, це часто призводить до встановлення антидемократичних державних режимів.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складання присяги народові. Президент України користується правом недоторканості на час виконання повноважень, яку слід розглядати як особисту гарантію, що створює умови для безперешкодного здійснення президентських повноважень.

Конкретні повноваження Президента України, що закріплюються в Конституції, можна поділити на кілька груп:

– представницькі, коли Президент представляє державу в міжнародних зносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав;

– такі, що стосуються діяльності Верховної Ради України – припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

– у сфері законодавства – призначення всеукраїнського референдуму щодо змін у Конституції України, право вето з наступним поверненням законів на повторний розгляд Верховної Ради України;

– щодо призначення та звільнення посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

– установчі – утворення та ліквідація за поданням Прем’єр-міністра, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

– у галузі правосуддя – утворення судів, здійснення помилування;

Перераховані групи повноважень нерозривно пов’язані із сутністю посади Президента як глави держави. Тому Президент не може делегувати своє повноваження іншим особам або органам.

Президент видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

Повноваження Президента України припиняються у разі:

– відставки;

– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

– усунення з поста в порядку імпічменту;

– смерті.

Адміністрація Президента – це робочий апарат Президента, який подає йому консультативну допомогу, проробляє варіанти рішень глави держави, прогнозує можливі політичні міжнародні наслідки, їх прийняття, організаційно забезпечує діяльність Президента.

До її складу входять ряд служб (юридична, з питань території, з міжнародних питань та інші) і відділів (у питаннях громадянства, помилування, прийому громадян), також існує група помічників, канцелярія, відділ кадрів тощо.