2.Теоретична частина

Державний бюджет це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.Він характеризує систему економічних відносин щодо формування фінансових ресурсів органів державної влади та напрямів їх використання в інтересах суспільства.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України.Він використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку національного господарства країни.

Збір та обробка даних про доходи та видатки державного бюджетусправа статистики.Джерелом інформації для статистики державного бюджету є звітність про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними та банківськими устсновами, органами Державного комітету статастики і господарськими організаціями.

Одним із основних методів статистичної обробки даних державного бюджету є групування його доходів та видатків.Проведення групувань забезпечуєьться наявністю бюджетної класифікації. Яка дає змогу відобразити соціально-економічний зміст доходів та видатків бюджету.

Бюджетна класифікація Україниєдине систематизоване згрупування доходів, видатків(у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими критеріями відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю центральних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівняності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація має наступні складові частини:

1.класифікація доходів бюджету;

2.класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3.класифікація фінансування бюджету;

4.класифікація боргу.

Доходи державного бюджету ще називають фіскальними доходами.Поняття ”фіскальні доходи” вживають у широкому та вузькому значеннях.В широкому значенні фіскальні доходице доходи державної казни, державного бюджету.У

7

вузькому значенні фіскальні доходице доходи від державних фіскальних монополій (таких як горілчана, винна, тютюнова тощо).

У цій темі ми будемо використрвувати це поняття в широкому розумінні.

Фіскальні доходице грошові доходи, які виникають між державою, юридичними та акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання для здійснення державою функцій.

До основних джерел фіскальних доходів належать:

податки;

доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності;

платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі;

соціальні та бізнесові трансферти тощо.

Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.

Податкице фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Функції податків:

розподільча, тобто перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами;

фіскальна, зміст якої полягає у централізації частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби;

регулююча, тобто вплив податків на різні сфери життєдіяльності їхніх платників.

Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:

загальність, тобто охоплення податками всіх економічних субєктів, які отримують доходи;

адміністративна простота та відносна дешевизна справляння податків;

відносно стабільна у коротко- і середньостроковому періодах та гнучкість у довгостроковому періоді;

оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;

обовязковість, тобто примусовість сплати податку, самостійність субєкта в його обчисленні та сплаті;

уникнення подвійного (багаторазового) оподаткування;

адекватність, тобто відповідність податкової системи особливостям економічної та політичної організації, рівню податкової культури та правосвідомості громадян.

Необхідно розрізняти джерело й обєкт оподаткування.

Джерелом оподаткування є дохід платника, що підлягає оподаткуванню.

Обєкт оподаткуванняце кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків.

Іншими словами, обєкт оподаткуваннягрошова сума, з якої вилучається податок.

Обєкт оподаткування є:

дохід(підприємства або населення);

8

майно(нерухоме й рухоме).

За формою вилучення податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів.Непрямі податкм вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції.Прямі податки, які вилучаються шляхом зростання цін, теж можуть перекладатися на споживача.Чим більше розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки.Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.

Державні видатки як економічна категоріяце грошові відносини щодо розподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів держави з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічниого розвитку.

За терміном використання витрати поділяються на поточні та капітальні.

Поточні витратице витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Вони включають:

1.витрати на купівлю товарів та послуг;

2.оплату праці працівникам бюджетних установ;

3.нарахування на заробітну плату ;

4.витрати на відрядження;

5.оплату послуг для бюджетних установ;

6.трансфертні платежі органам державного управління тощо.

Капітальні витратице витрати бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави:

1.інвестицій виробничого і невиробничого призначення;

2.фінансування структурної перебудови економіки;

3.субвенції та інші витрати , повязані з розширеним відтворенням.

За напрямами використання державні витрати поділяються на чотири групи:

1)витрати на споживання в державному секторі;

2)державні інвестиції;

3)трансферти приватному сектору;

4)проценти за державними боргами.

Державний боргце загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі всіх дефіцитів за врахуванням надлишків бюджету.Абсолютний розмір державного боргу не є показовим макроекономічним показником.Тому для оцінки величини боргу найчастіше використовують відносні показники заборгованості:

1)державний борг як відсоток ВВП;

2)відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

9

Обслуговування боргу повязане з поступовою сплатою основної суми боргу і щорічною виплатою процентів.

Державний складається з двох частин : внутрішнього боргу і зовнішнього боргу.Внутрішній боргце заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни.Зовнішній боргце заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, урядам та міжнародним фінансовим організаціям.

10