- •Теми семінарських занять
- •Тема 1 національно-визвольні рухи в країнах азії в середині XIX ст. (китай, індія, іран).
- •Методичні рекомендації:
- •Рекомендовані джерела:
- •Рекомендована література:
- •Тема 2 реформістський рух в країнах азії (хіХст)
- •Методичні рекомендації:
- •Рекомендовані джерела та література:
- •Питання до заліку з нової історії країн азії та африки:
- •Контрольна робота з нової історії країн азії та африки
Рекомендована література:
Васильев Л.С. История Востока. Т.2. – М., 1988.
Ерофеев Н. А. Английский колониализм в середине ХІХ в.: Очерки. – М., 1977.
Иванов М.С. Антиимпериалистические восстания в Иране в середине ХІХ в. – М, 1982.
Илюшечкин В.П. Крестьянская война тайпинов. – М., 1967.
История Ирана. – М., 1977.
Народное восстание в Индии в 1857-1859 гг:: Сб.статей. – М., 1957.
Новая история Китая. – М., 1972.
Павлович М.П. Восток в борьбе за независимость. М., 1980, 264 с.
Сладковский М.К. Китай и Англия. – М., 1980.
Тема 2 реформістський рух в країнах азії (хіХст)
(2 год.)
Буржуазні реформи в Японії 70-их рр. XIX ст.
100 днів реформ в Китаї. Кан Ювей:
3.1. передумови реформ;
3.2. боротьба за реформи;
3.3. причини поразки реформаторів та значення реформ.
Етапи і напрямки реформ в Османській імперії,
Методичні рекомендації:
Середина та друга половина XIX ст. стала періодом реформ в окремих азіатських країнах. Серед реформаторських рухів окреме місце посідають реформи в Японії, чи не єдиній країні, у якій успішно, при винятковій ролі держави, у 70-их рр. ХІХ ст. розвивалися елементи капіталістичного укладу. Реформи охопили економічну, політичну, суспільно-культурну сферу і сприяли зміцненню незалежності Японії, перетворення її в колоніальну державу Далекого Сходу.
Відмінною була ситуація кінця XIX ст. в напівзалежному Китаї. Передумови реформ можна охарактеризувати, проаналізувавши політику європейських держав у Китаї та позиції Цинської династії (позиція імператора Гуансюя, імператриці Цисі). Реформи реалізувалися в умовах гострої боротьби з консерваторами. Серед причин поразки китайських реформаторів слід виділити як об’єктивні, так і суб’єктивні. Розглядаючи значення реформ Кан-Ювея визначити не лише їх наслідки, а й головні тенденції модернізації країни.
Реформи в Османській імперії були найбільш тривалими за часом і пов’язані з ініціативою султанських властей. Систематизувати матеріал про хід і характер реформ необхідно за допомогою таблиці.
Основні напрямки реформ |
Селім ІІІ |
Махмуд ІІ |
І період Танзимату |
ІІ період Танзимату |
«Нові османи» |
Закріп-лення в Консти-туції |
Економічні |
|
|
|
|
|
|
Політичні |
|
|
|
|
|
|
Військові |
|
|
|
|
|
|
В сфері освіти |
|
|
|
|
|
|
В сфері культури |
|
|
|
. |
|
|