Тематика, проблематика, ідея і пафос художнього твору

ТЕМА — те, про що йдеться у творі; об'єкт художнього зображення; коло явищ, які приверта­ють увагу автора в творі, те, що він намагається осмислити, до чого автор прагне викликати інте­рес читачів; це ті типові явища та події реального життя, які відображені у творі.

• Чи співзвучна тема основним проблемам свого часу?

• Чи пов'язана з темою назва і (якщо пов'язана) як?

Кожне явище життя — це окрема тема; сукупність тем - тематика твору.

Вічні теми — це ті сфери буття людини, які є спільними для всіх часів і народів і які не­змінно протягом віків привертають увагу як авторів, так і читачів (наприклад: теми дитинства, підліткового віку, юності, зрілості, старості; теми моральності, гріха та праведності, любові і нена­висті; теми користолюбства та безкорисливості, прагнення влади; теми війни і миру, суспільного і особистого життя тощо).

Національні теми — ті явища життя, його особливості, які характерні для певного етносу та сприймаються стороннім читачем як національна екзотика.

Історичні теми — в творах на ці теми явища життя розглядаються крізь призму історії.

ПРОБЛЕМА — бік життя, який є фактором неблагополуччя, протиріччя, невідповідності між існуючим і належним, бажаним і реальним; та "точка напруги", яка особливо цікавить письменника.

Проблематика — сукупність проблем, тим чи іншим чином порушених у творі. Автор не може у своєму творі фіксувати увагу тільки на одному, у протилежному випадку вийде надто схе­матичний і однобокий твір.

Проблеми можуть виникати як фактор протиріччя у будь-якій із систем відносин (наприклад, "особа — суспільство", "творець — мистецтво", "людина — історія", "людина — людина", "людина — природа" і т. п.).

ІДЕЯ – основна думка твору про предмет чи явище, в ньому описане; те головне, що хотів сказати автор з приводу проблеми; цілеспрямована авторська оцінка та інтерпритація описуваних життєвих явищ, «життєвий урок», який виникає як результат знайомства з твором та усвідомлення його. Виражається всією структурою твору.

Ідейний світ твору містить у собі художню ідею, авторське уявлення про ідеал, систему авторських оцінок.

ПАФОС — емоційно-оцінювальне ставлення письменника до того, про що оповідається; відзначається великою силою почуттів; емоційний тон, настрій твору (може бути утверджувальним, запе-речувальним, виправдовувальним, піднесеним).

Розрізняють пафос героїчний, драматичний, трагічний, сатиричний, комічний, романтичний і пафос сентиментальності.

Композиція твору

КОМПОЗИЦІЯ — побудова літературного твору; найважливіший елемент художньої форми, який об’єднує частини твору в одне ціле (поняття більш широке і універсальне, ніж сюжет).

Основні елементи зовнішньої композиції:

• Частини, розділи.

• Назва твору (та його частин).

• Епіграф — цитата, яка передує творові; ставиться безпосередньо перед текстом та тісно з ним пов'язана, допомагає розкрити художній задум автора.

• Пролог — своєрідний вступ до твору, в якому йдеться про події минулого; він емоційно налаштовує читача на сприйняття.

• Епілог — заключна частина твору, в якій окреслюється спрямування подальшого розвитку подій та доль героїв; це коротка оповідь про те, що сталося з діючими особами твору після закінчення основної сюжетної дії.

У творі можуть бути відсутні окремі елементи сюжету; іноді складно розрізнити ці елементи; буває, зустрічається декілька сюжетів в одному творі, інакше — сюжетних ліній.