6.1 Поняття сімейного права.

Сімейне право – надзвичайно важлива спеціальна галузь права України. Не має людини, якої б не торкнулися норми сімейного права. Сімейне право – це сукупність нормативних актів, перш за все Сімейний кодекс України, які надійно захищають новонароджене дитя створюючи для нього передумови щасливого життя в сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння, забезпечують людині можливість реалізації природних прав на шлюб, сприяють виконанню сім’єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання Людини.

Основним джерелом сімейного права в Україні є Сімейний кодекс України прийнятий ВРУ 10.01.2002 року. Наявність окремого Сімейного кодексу – додатковий доказ того значення яке сім’я відіграє у нашому суспільстві.

Сприйнявши все цінне з західної правової культури сімейне право України демонструє світові наше власне, українське розуміння вирішення складних житейських проблем. Сімейне право призване збалансовувати право на особисту свободу з обов’язками турбуватися про ближнього, утверджуючи силу праці, правди та любові, закликає до відповідального материнства та батьківства як невід’ємної частини «цивілізації любові», як засобу «гуманізації світу».

Сім’я, - як сказав Іоанн Павло II, - це перша школа того, як бути людиною. Будь людиною.».

6.2 Сім’я. Регулювання сімейних відносин.

В сімейному праві України сім’я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім’я як союз кількох людей – дружини і чоловіка, батьків та дітей – може бути міцною лише в тому випадку, коли кожен буде усвідомлювати свої обов’язки і діятиме відповідним чином, а «двигуном» виконання цих обов’язків буде почуття любові та поваги, внутрішньої потреби та необхідності бути потрібним однин одному.

Сімейні відносини як вид відносин приватних характеризується тим, що жоден із учасників не наділений щодо другого функціями влади. Навіть батько який карає дитину за непослух, функції влади щодо неї не має.

Учасниками сімейних відносин є подружжя, тобто особи шлюб між якими зареєстрований відповідно до закону. Учасниками сімейних відносин є родичі, які поділяються на дві групи: ті, що є у прямій лінії споріднення, та ті, що є у побічній (боковій) лінії споріднення. У прямій лінії споріднення перебувають ті родичі, які походять один від одного (Додаток9). Родичами побічної лінії споріднення є ті, які мають спільного предка (Додаток10).

Сімейні відносини можуть регулюватися за договором між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання в сімейне життя.

Жінка та чоловік мають рівні права та обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

6.3 Права та обов’язки батьків і дітей.

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Особа яка судом позбавлена батьківських прав не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Батьки мають право укладати договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати.

В свою чергу діти, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу, та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків з них можуть бути за рішенням суду стягненні кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування.